Курсовая работа: Організаційно-методичні аспекти бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах на прикладі

Економічність обліку . Облік, відповідаючи всім вимогам, водночас має відбуватися з мінімальними затратами засобів і праці. Особливої актуальності ця вимога набуває в сучасних умовах, коли швидко зростає виробництво і різко збільшується обсяг облікової інформації. Досягається економічність обліку централізацією, розробкою і впровадженням найбільш раціональних і простих форм та методів обліку, широким використанням засобів обчислювальної техніки. Проте така вимога в жодному разі не повинна знижувати якості обліку. Навпаки, підвищення якості обліку має супроводжуватись зменшенням чисельності осіб, зайнятих обліковою роботою, заміною ручної праці машинною.

Виконання вимог, поставлених перед обліком, - це не разовий захід. Додержувати й удосконалювати їх згідно з потребами життя слід щодня у процесі обліку. Те, що сьогодні вважається досконалим, завтра вже може застаріти. Лише за умови творчого виконання перелічених вимог облік може бути ефективним.

Одна з передумов побудови бухгалтерського обліку є безперервність подальшої діяльності, це означає, що бухгалтерські працівники впевнені в продовженні діяльності протягом розумного періоду часу, коли відсутні підстави для протилежної думки, а також що господарська одиниця не буде ліквідована в найближчому майбутньому. Ця передумова є основою для внесення до балансу статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів і зобов'язань, які й будуть реалізовані в разі ліквідації згаданої господарської одиниці. На таких самих підставах необхідно складати звіт про прибуток, вносячи до балансу лише таку частку валових надходжень і витрат, котрі надійшли і нараховані у процесі поточної діяльності.

В деяких країнах (наприклад, у Росії) цю передумову бухгалтерського обліку називають передумовою "діючого підприємства". Одного разу створене підприємство, як передбачається, працюватиме як завгодно довго (практично вічно). А отже, бухгалтер не повинен постійно змінювати вартість економічних ресурсів підприємства згідно з поточною ринковою вартістю. І лише в разі закриття підприємства доведеться оцінювати його ресурси за ліквідаційною (ринковою) вартістю [17, 19].

Облік господарської діяльності на підприємствах в усіх країнах з ринковою економікою здійснюється за різними принципами, причому в кожній країні ці принципи (їх понад 20) формувалися історично. Ті істотні відмінності, які є між ними, зумовлені специфічними рисами тієї чи іншої держави.

До найважливіших загальноприйнятих у світовій науці принципів побудови бухгалтерського обліку слід віднести такі.

Принцип двоїстості - подвійного подання стану господарських фактів та його зміни за ознаками елементів і структури ринку (тобто обміну).

Щоб дістати двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури процесу виробництва, необхідно на якусь мить зафіксувати його й теоретично уявити статичним. Водночас створення і споживання суспільного продукту - це динамічний процес, кожний елемент якого постійно перебуває в русі протягом певного часу. Щоб знайти двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури динаміки процесу виробництва, необхідно його постійно фіксувати в русі. Ці вихідні передумови мають тлумачитися як господарчі та відображатися як у свідомості, так і в матеріальних носіях.

Принцип двоїстості подання господарства втілюється тоді, коли одночасно поєднуються інформаційні дані про суб'єкти (особи, підприємства, організації) та об'єкти (продукти праці, товари, їх наявність, рух тощо) ринкових відносин у просторі й часі, у продуктовому та правовому аспектах.

Опис стану і руху господарських фактів на основі теорії двоїстості на практиці називають балансовим методом. Він сформувався як двоїста система обліку - рахівництва, тобто бухгалтерського обліку. У цій системі обліку стан (статика) будь-якого господарського формування подається за натурально-речовою характеристикою у вартості і має назву "актив", а також за характеристикою права власності на "актив" і має назву "пасив". Цей принцип двоїстості подання господарства як сукупності має в усьому світі єдине тлумачення. Як визначення майна (що може бути запропоновано на обмін) "активу" у різних формах - засобах праці, предметах праці і грошах (або цінних паперах тощо) - з одного боку, та як визначення права власності на це майно - "пасиву", - з іншого.

Принцип вартісного вимірювання (грошової оцінки). Визначення вартості, її рух, зміна власника лишаються панівними чинниками в управлінні ринковою економікою. Остання характеризується тим, що потрібно певною мірою забезпечити взаємоузгод-женість потреб і ресурсів як у масштабах кожної господарської системи, так і будь-якої господарської ланки суспільства - регіону, галузі, об'єднання, підприємства, незалежно від масштабів господарювання. Це - центральне питання управління економікою в ринкових умовах.

Коли забезпечено узгодженість потреб і ресурсів, можна порівнювати затрати і результати, узявши за основу спільний вимірник - гроші.

Принцип грошової оцінки означає, що гроші є спільним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, і що грошова одиниця є відповідною базою для оцінки та аналізу в бухгалтерському обліку [17, c.58].

Гроші слугують наскрізним засобом вимірювання та аналізу всього комплексу операцій всередині підприємств і між окремими підприємствами як однієї, так і кількох галузей господарства, різних територіальних утворень та країн.

При цьому можуть бути використані такі засоби (критерії) оцінювання:

а) фактична собівартість - вартість засобів, визначена на підставі первісної вартості наявних грошей та їх еквівалентів, ви плаченої або нарахованої (отриманої) під час придбання чи виробництва цих засобів (або за обліку зобов'язання);

б) поточна відновлювальна собівартість - це сума наявних грошей (або їх еквівалентів), котра має бути негайно виплачена, коли потрібно замінити будь-які засоби;

в) поточна ринкова вартість - сума наявних грошей (або їх еквівалентів), яку можна отримати в разі продажу засобів або за настання часу їх ліквідації;

г) чиста вартість продаж (реалізації) - сума наявних грошей (або їх еквівалентів), яка має бути отримана чи сплачена в разі конверсії засобів і зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності. Як правило, ця вартість дорівнює ціні реалізації за відрахуванням звичайних позагосподарських витрат;

г) чиста поточна вартість - дисконтована вартість майбутніх чистих надходжень наявних грошей (або їх еквівалентів), якої за прогнозом мають набути кошти в ході звичайної господарської діяльності. Цей метод корисний під час оцінювання довгострокових розрахунків до одержання та до виплати [23, c.101] .

Принципи доказовості, або документа . Згідно з цим принципом кожний господарський факт - явище чи процес, який відбувся в господарстві, має бути доведений, задокументований згідно з чинним законодавством. Такий документ повинен мати юридичну силу або службовий характер.

Принцип рахунку - індивідуалізація та персоніфікація господарських фактів - явиш та процесів шляхом фіксації (реєстрації) стану та зміни стану кожного господарського факту в часі та просторі. Для управління економікою потрібно володіти господарськими фактами в реальних (натуральних) та вартісних (грошових) масштабах господарства кожного підприємства, об'єднання тощо і держави в цілому. Досягається це за допомогою бухгалтерської методології - двоїстого способу подання майна (засобів) господарства в статиці та двоїстим відображенням господарських процесів (подвійним записом) змінювання стану майна (засобів) господарства в динаміці у системі рахунків як способу відображення стану, зміни стану та групування кожного господарського факту (явища чи процесу), хоч яким би частковим чи загальним він був. Кожний госпо дарський факт у бухгалтерському обліку має подаватися окремим рахунком.

Тому бухгалтерська система обліку будується за принципом "рахунок*, який є засобом відображення стану та змін стану: "+" - збільшення, "-" - зменшення будь-якого господарського факту (явища та процесу) в будь-якій системі в будь-який час.

Щойно було визначено терміни "актив" і "пасив". Коли йдеться про терміни "дебет" і "кредит", то вони мають суто математичне значення, яке випливає із закону рівності:

"Актив" = "Пасив".

Тому "дебет" - це в активі збільшення "+", у пасиві - зменшення "-", а "кредит" - навпаки: в активі - зменшення, а в пасиві - збільшення.

Принцип рахунку є наскрізним у ринковій економіці від аналітичних рахунків власника (підприємства) до національних рахункіе держави. Тому система національних рахунків має містити як рахунки внутрішньої економіки (продукти виробництва, доходи, їх формування, розподіл, використання, затрати, фінансовий рахунок), так і рахунки зовнішньоекономічних зв'язків (поточні операції, затрати капітального характеру, фінансові операції).

У системі національних рахунків заздалегідь має бути визначена секторна побудова економіки та методи оцінювання показників [23, c.102].

Принцип суцільності (повноти). Бухгалтерський облік має охоплювати всі сторони господарського життя підприємства, які належать до ринкових характеристик, і фіксувати всі без винятку господарські факти як хронологічно, так і системно.

Принцип безперервності (історизму) бухгалтерського обліку полягає ось у чому: господарські факти, пов'язані з діяльністю підприємства, мають реєструватися як у часі, так і в просторі безперервно, тобто так, аби не було пропущено жодного господарського факту.