3. ознайомити з психологічними особливостями цього віку;

4. розкрити зміст поняття конфлікт;

5. описати стратегії поведінки у конфлікті;

6. провести психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків;

7. зробити висновки за даною темою.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, яка стосується заданої теми та огляд сучасної преси, тест описання поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної), тест на оцінку рівня конфліктності (за А. А. Ківшевою та А. А. Рябчиковою), тест на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко, тест на оцінку рівна товариськості Ряховського .

Структура роботи: робота складається з двох частин: перша теоретична, друга – практична.

Перша частина включає в себе такі питання: визначення, функції, структуру, етапи і види спілкування, основні відомості про підлітковий вік, проблеми спілкування підлітків з дорослими та однолітками та питання конфліктів.

В другій частині буде представлено психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків, що основане на тесті описання поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної), тесті на оцінку рівня конфліктності (за А. А. Ківшевою та А. А. Рябчиковою), тесті на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко та тесті на оцінку рівна товариськості Ряховського, потім висновки за цим дослідженням. [17, 21]

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення міжособистісного спілкування у підлітків

1.1 Спілкування як процес взаємодії між людьми

Мовленнєве спілкування широко використовується у всьому світі. Створені спеціальні центри вивчення спілкування (наприклад, Центр Карнегі). При цьому до сих пір остаточно не досягнуто компромісу в тлумаченні самого поняття "спілкування", його форм, механізмів.

Дослідники по різному, з різних точок зору інтерпретують цей процес, створюючи різноманітні його моделі, пропонуючи різні підходи її вивчення: комунікативно-інформаційні, інтерактивні, дійові та ін. [2, 6, 7, 8, 12, 23] з позиції дійового підходу дослідники Леонтьєв А. Н., Андрєєва Г. М. вважають, що спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що зароджується на базі потреб в спільній діяльності і той, що включає в себе обмін інформацією, виробку єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини. [7].Ствердження єдності спілкування і діяльності в той же час не надає однозначності пояснення, тобто спілкування розглядають як вид діяльності (Щедровинський Г. П., Леонтьєв А. Н., Рижов В. В., Гусєв Г. І.). Спілкування, по-перше, - це особливий тип діяльності (комунікативна діяльність), по-друге, умова здійснення будь-якої діяльності, по-третє, результат спеціально заданої діяльності. [8]

Далі мною запропонована одне з багатьох визначень цього поняття.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб’єктами спілкування є люди. Взагалі, спілкування є характерним для будь-яких живих істот, але тільки на рівні людини процес спілкування стає свідомим, та пов’язаним вербальними та невербальними актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, а людина, що отримує – реципієнтом.

В спілкуванні можна виділити ряд аспектів: зміст, мету і засоби. Розглянемо їх трохи детальніше.

Зміст спілкування – інформація, котра в міжіндивідуальних контактах передається від однієї людини іншій.

Мета спілкування – відповідає на питання "Заради чого людина вступає в спілкування?". У людини мета може бути досить різноманітною і являти собою засоби задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, обробки і розшифровування інформації, котра передається в процесі спілкування від однієї людини іншій. Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів відчуття, мови та інших знакових систем, писемності, технічних засобів записування і зберігання інформації.

1.1.1 Структура, види, етапи, процес та функції спілкування

Структуру спілкування можна розглядати по різному, в даному випадку буде охарактеризована структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємопов’язаних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.

Комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами під час спілкування (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Вживання цих термінів умовне, іноді в більш-менш аналогічному розумінні вживаються і інші: в спілкуванні виділяють три функції – інформаціонно-комунікативна, регуляціонно-комунікативна, афективно-комунікативна.

Види спілкування

В залежності від змісту, мети і засобів спілкування можна поділити на декілька видів.

1. За змістом воно може бути: 1. матеріальне (обмін речами і продуктами діяльності); 2. когнітивне (обмін знаннями); 3.кондиційне (обмін психічними і фізіологічними станами); 4.мотиваційне (обмін інтересами, мотивами, бажаннями); 5.дійове (обмін діями, операціями, вміннями, навиками).

2. За метою спілкування поділяється на: (1) біологічне (необхідне для підтримання, збереження і розвитку організму); (2) соціальне (мета – розширення і закріплення міжособистісних контактів, встановлення і розвиток інтерперсональних відносин, особистісного зростання індивіда).

3. За засобами спілкування може бути: 1)безпосереднє (здійснюється за допомогою органів – руки, голова, тіло, голосові зв’язки і т.д.); 2)опосередковане (зв’язане з використанням спеціальних засобів і знарядь); 3)пряме (особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються); 4)непряме (здійснюється через посередників, котрими можуть виступати інші люди).

Етапи спілкування як взаємодії

Спілкування як взаємодія передбачає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співпрацю. Для того, щоб спілкування як взаємодія проходило без проблем, воно повинне складатися з наступних етапів: встановлення контакту (знайомство). Має на увазі розуміння іншої людини, представлення себе іншій людині, орієнтування в ситуації спілкування, осмислення того, що відбувається, витримання паузи, обговорення проблеми, що цікавить, вирішення проблеми, завершення контакту (вихід з нього). [14]

Процес спілкування