Курсовая работа: Розвиток групового туризму в Українських Карпатах
У Львівській та Чернівецькій областях число в’їзних (іноземних) туристів становило, відповідно, 32,0 та 4,2 тис. осіб (5,1% і 0,7%)[15] .
Зазначаючи, що наразі Карпатський регіон поступається за числом туристів і розвитком відповідної інфраструктури Криму, слід звернути увагу на істотні переваги, які мають Карпати. Головною з них є те, що, на відміну від Кримського морського узбережжя, де туризм носить чітко виражений сезонний характер, Карпати однаково цікаві туристам у будь-яку пору року. У першу чергу, Карпати приваблюють відпочиваючих своїми унікальними природними, мінеральними та рекреаційними ресурсами, лікувальними можливостями. Тут у будь-яку пору року можна знайти зайняття за власними інтересами: катання на лижах, сплав по гірських річках, походи в гори, полювання, рибальство тощо[16] .
Важливу роль у розвитку туризму в Україні відіграє зокрема зимовий туризм. Взимку Карпати зустрічають шанувальників гірськолижного спорту. Для них побудовані канатні дороги й траси спусків різної складності. Навчанням гірськолижній техніці займаються інструктори туристських баз і готелів.
Стрімкий розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинутих країн цілої індустрії зимового відпочинку, що посіла провідні позиції в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає готельні комплекси, систему маятникових канатно-крісельних і буксировочних доріг – підйомників, траси спусків різної протяжності й складності, навчальні схили, службу трас і контрольно-рятувальну службу, спортивні організації й споруди, магазини, пункти прокату спортінвентарю, гірськолижні школи»[17] .
Отже, Українські Карпати сприятливі для розвитку групового туризму. Незважаючи на достаток місць для відпочинку, можливості Карпат далеко не вичерпано. Туристські групи, що приїздять на відпочинок, зупиняються в готелях, на турбазах, у притулках, на спортивних базах і у приватному секторі. «У Карпатах розміщено 53 туристськібази, готелі, кемпінги, а також кілька десятків гірськолижних підйомників. Потужність туристських закладів на день максимального розгортання становить понад 10 тис. місць. Дві третини туристських об’єктів і майже половина туристських місць (45%) припадає на Закарпаття»[18] .
1.2 Природні ресурси Карпат
Гірські масиви Українських Карпат розташовані на заході нашої країни між річкою Дністер і державним кордоном. Це центральна частина великої дуги Карпатських гір, відомої під назвою Східні Карпати.
На території України «довжина опуклої на північний схід гірської дуги складає близько 280 км. Площа Українських Карпат разом із Передкарпатською височиною й Закарпатською низовиною досягає 37 тис. кв. км»[19] .
Розташування Українських Карпат на порівняно невеликій відстані від центральних районів держави сприяє залученню туристів з її інших регіонів, а їх наближеність до Центральної Європи – відвідуванню краю гостями з-за кордону.
«Українські Карпати – це оригінальний природно-територіальний комплекс, який займає широке пасмо середньо-високих гір. Долинами рік воно розділене на окремі гірські масиви – Бескиди, Верховинський, або Вододільний хребет, Боржаву, Красну, Ґорґани, Свидовець, Чорногору, Чивчини, Мармароські гори та ін.»[20]
Особливою популярністю при організації зимового відпочинку користуються схили Свидовицького масиву, Чорногори, Гринявських полонин, Боржави, Стрийсько-Санської Верховини, Покутсько-Буковинських гір. Для більш досвідчених туристів-гірськолижників чималу цікавість являє багатоденна подорож по Головному вододільному хребту.
Таким чином, рельєф Українських Карпат сприяє розвитку гірськолижного туризму й зимового відпочинку в цілому.
Українські Карпати укриті густою мережею мальовничих долин і ущелин, по яких несуть свої води гірські води. «На території гір нараховується близько 500 річок, кілька тисяч періодично діючих водотоків (під час сніготанення й проливних дощів) і більше 1200 водойм»[21] . Більшість із них належать до басейнів річок Дністра, Прута й Серету у Прикарпатті й Тиси – в Закарпатті. Озер на території Карпат небагато. В центральній частині Українських Карпат – на Свидовці, Горганах і Чорногорі – находиться близько 20 гірських озер льодовикового походження.
Достаток водойм, їх краса слугують ще одним об’єктом Карпат, що приваблюють туристів. Для водотоків Карпат характерні повені і підйоми води. «Долини гірських річок неширокі, з крутими схилами, глибоко врізані (від 150-250 м до 600-800 м). Падіння становить 60-80 м/км у верхів’ях і 5-10 м/км у низов’ях. Швидкість течії значна – від 1-2 м/с до 3-5 м/с, що обумовлює розвиток водної ерозії й виникнення селевих потоків»[22] . Для річок Карпат характернідощові паводки. Гірські річки Карпати пересихають рідко. Взимку на них бувають затори; малі річки іноді перемерзають.
В Українських Карпатах клімат помірно континентальний, з теплим вологим літом і помірно-холодною зимою. Початок і кінець зими припадає на різний час залежно від географічного й висотного положення району. В цілому зима нехолодна, з відлигами. В січні середня температура коливається від – 3°до – 8°, в горах до – 9°. Тільки іноді в горах буває – 35 – 37°. Тривалість зими різна – в Закарпатській низовини вона 2-2,5 місяці, а в горах досягає 4-5 місяців.
В Прикарпатті – частині території Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької областей, що прилягає до Українських Карпат з півночі, – зима починається наприкінці листопада, а в Закарпатській низовині – в першій декаді грудня і закінчується відповідно в першій декаді березня і наприкінці лютого. В горах сніг випадає в окремих районах в першій декаді листопада і тримається до кінця травня. Тому тривалість зими різна: якщо на рівнинах Закарпаття вона триває 70-75 днів, то в горах на висоті 900 м і вище – приблизно 120-160 днів. Стійкий сніговий покрив спостерігається в гірських районах з кінця листопаду і до кінця травня. В окремі роки глибина снігового покриву місцями досягає 2,5-3,5 м.
Весна в Прикарпатті триває 70-85 днів, а в Закарпатті – 70-80 днів. В горах через кожні 100 м висоти початок весни затримується на 2 дні, а кінець – на 8 днів. Весною погода нестійка, з частими похолоданнями.
Літо порівняно стійке, тепле, часом спекотне. В Закарпатті – на рівнині – воно починається в другій половині травня і триває до кінця вересня, в горах – до початку вересня. В Прикарпатті літо настає наприкінці травня – на початку червня і закінчується в другій декаді вересня. В горах через кожні 100 м висоти літо спізнюється на 8-9 днів і на 5-6 днів закінчується раніше.
Осінній період охоплює три місяці – вересень, жовтень і листопад. В горах осінь настає раніше на 5-6 днів і продовжується на 2-3 дні менше, ніж у низовині.
Високу диференціацію мають і опади, що випадають в Карпатах: чим вище місцевість, тим більше опадів. Але збільшення кількості опадів відбувається нерівномірно.
На південно-західних схилах із збільшенням висоти кількість опадів зростає швидше, ніж на північних і східних схилах. Найбільша кількість опадів, понад 1500 мм, випадає на висоті понад 1200 м над рівнем моря. Основна їх кількість припадає на червень – початок липня і кінець жовтня – листопад. Взимку (грудень-березень) випадає 150-450 мм опадів, під час як у квітні-листопаді – 400-1100 мм.
Сніжний покрив стійкий тільки в горах. Випадаючи наприкінці листопада, сніг наприкінці місяця стає постійним і тримається до кінця березня – початку квітня, а на висоті понад 1500 м подекуди зберігається до другої декади травня.
У передгір'ях сніжний сезон коротше – з грудня до лютого, причому в східних районах Прикарпаття він встановлюється на 6-7 днів раніше, ніж в Закарпатті. Сніжний покрив досягає наприкінці січня – в лютому 7-14 см, у середньогір’ї – 13-33 см, а місцями в горах 3,5 м.
У горах сніговий покрив з’являється в першій частині листопада, а з грудня стає стійким, але 2005 року на відомому гірськолижному курорті Буковелі вже в жовтні було 40 см снігу. Танення снігу в горах розпочинається наприкінці березня.
Розглядаючи можливості, які мають Карпати для розвитку групового туризму, доречно звернути особливу увагу на перспективи розвитку гірськолижного туризму. Лижні траси у Карпатах проходять на спеціально підготовлених схилах із трав'яною основою. Всі траси обладнані сніговими гарматами та захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг утримується значно довше, ніж в інших місцях. Траси готуються для катання спеціальною снігонапилюючою та сніготрамбувальною технікою. Освітлення схилів дозволяє кататися у вечірній період.
Карпати характеризуються багатою рослинністю. В українських Карпатах налічується більше 2000 видів судинних і квіткових рослин, тобто майже 60% всієї флори України, близько 500 видів листяних мохів і 860 видів лишайників. Схили гір укриті густими лісами: внизу – буковими й дубовими, а вище – ялиновими й ялицевими. Ростуть також ясень, явір, береза, граб, осина та інші породи.Карпати – найбільш лісиста територія України, тут «зосереджено 20% площі її лісів»[23] .
Територія Українських Карпат, особливо Передкарпаття і Закарпаття, давно заселена людиною (за часів палеоліту), широко використовуються її природні ресурси. Крім надмірного використання на окремих територіях природних ресурсів, в Українських Карпатах людина доклала багато зусиль до збереження цінних природних об'єктів, територій та унікальних ландшафтів. На їх основі тут створені і функціонують біосферні і природні заповідники, національні природні парки, рекреаційно-лікувальні парки, заказники, дендропарки тощо. Найбільш відомими є Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Джурджинецький, Свидовецький, Брадульський, Кузинський ландшафтні державні заказники, НПП Синевірське озеро, Стужиця та ін. Природно-заповідна зона на площі близько 10 тис. га призначена для збереження природних ландшафтів та їхнього відновлення в умовах інтенсивного рекреаційного використання; рекреаційно-господарська зона – для створення баз відпочинку і господарської діяльності, які б не порушували природні ландшафти.
Всі ландшафтні області Українських Карпат тою чи іншою мірою забезпечені значними туристсько-рекреаційними ресурсами. Про регіональні особливості привабливих ландшафтів унікальної краси свідчать висока розчленованість рельєфу річковою мережею, різноманітність і зміна рослинного покриву (ліси, криволісся, луки, полонини тощо).
Великі потенційні можливості для розширення масового туризму і рекреації має Вододільно-Верховинська область Карпат. Багато туристів відвідує мальовниче озеро Синевір, розташоване біля верхів’я річки Тереблі на висоті 987 м, площею 7 га і глибиною до 21 м.
В області Вулканічних Карпат (Закарпаття) численні мінеральні джерела, особливо в районі м. Сваляви, смт. Поляни та ін., і добрі ландшафтно-географічні умови сприяли розвитку туристсько-оздоровчих підприємств. Загалом Закарпатське передгір’я має сприятливі природні умови для розвитку туристсько-рекреаційної галузі.