За офіційними даними, 94% населення Єгипту сповідують іслам, частина арабів відноситься до християнської общини. Більшість мусульман в Єгипті — сунніти. Іслам є державною релігією.

Найбільші міста : Каїр (10,3 млн чол., разом з агломерацією), Александрія (3,3 млн чол.), Ель-Ґіза (2,2 млн чол.).

Каїр був заснований арабами в X ст. декілька північніше того місця, де більше 4 тис. років тому знаходився Мемфіс — столиця давнього Єгипту. В Каїрі проживає приблизно шоста частина всіх єгиптян. Квартали Каїру, вздовж берегів Нілу, забудовано висотними будинками, в яких розташувались контори фірм, видавництв, крамниці, готелі. В старій частині Каїру живе і працює робочий люд. Каїр — це промисловий і культурний центр Єгипту. В його університеті навчається молодь із країн Африки та Азії. Тисячі найцінніших книг зберігаються в бібліотеках Каїру.

Александрія, нині другий після Каїру індустріальний центр країни, була заснована Александром Македонським в 332—331рр. до н. є. Александрія була столицею Єгипту і одним із світових культурних центрів давніх часів.

Єгипет — аграрно-індустріальна країна. Головна експортна сільськогосподарська культура — довговолокнистий хлопок. Вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, сахарну тростину. Основні сільськогосподарські тварини: велика рогата худоба, кози, вівці та ін. Розвинене рибальство. Ведеться видобуток нафти, фосфатів, залізної руди. Значне місце в економіці займають текстильна промисловість та виробництво бавовняних тканин, а також швейна, харчова промисловість, чорна і кольорова металургія, машинобудування. Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив.

Експорт: нафта і нафтопродукти, хлопок, промислові товари.

Основні експортні товари — нафта, нафтопродукти, бавовна і прядиво з неї, продовольчі та промислові товари широкого вжитку. Нафта та нафтопродукти забезпечують 50% експортних надходжень.

Основні імпортні товари : продукція машинобудування, пшениця, залізо, сталь, транспортні засоби.

Головні зовнішньоторгівельні партнери — США, Франція, Німеччина, Японія.

1.3 Історія Єгипту та визначні місця

Перші сліди появи землеробства на території Єгипту відносяться до епохи неоліту (VII тис. до н. е.), але характерні для цивілізації риси з'явились тільки у VI тисячолітті до н. е. Люди почали переходити в цьому регіоні до осідлого способу життя, активно розвивалось скотарство і землеробство, почали виготовляти предмети із глини, так з'явилось гончарне ремесло. Для того, щоб захистити посіви та житло від частих розливів Нілу, люди почали зводити берегові дамби, споруджувати водовідводні канали, насипи (3300 р. до н. е.). У першій половині IV тисячоліття остаточно склалась система зрошення, яка проіснувала до середини XX століття[8].

У другій половині IV тисячоліття до н. е. окремі додержавні суспільства, об'єднались в Верхньоєгипетські й Нижньоєгипетські царства. Центром Південного (Верхнього Єгипту) стало місто Ієраконноль, а Північого ( Нижнього) — Буто.

Історію Давнього Єгипту прийнято ділити на періоди Давнього Середнього та Нового царства. Засновником першої єгипетської династії і об'єднувачем Єгипту був легендарний цар Мене (Міна) (2950 р. до н. е.). Також Мене вважають засновником»Білих стін» (Мемфіса) — міста на лівому березі Ніла. Багаторічні війни на півночі закінчились остаточною перемогою царя II династії Хасехемуї (2660 р. до н. е.), який знищив до 50 тисяч людей, що жили на півночі і жорстоко придушив повстання в Нижньому Єгипті.

З завершенням династичної боротьби і останньою перемогою півдня, почалася епоха Давнього царства (2715—2192 pp. до н. е.), епоха пірамід, коли столицею Єгипту став Мемфіс. Одна з назв цього міста Хет-На-Птах — Садиба близнюка Птаха. На грецькій мові це вимовляється як««Айгюптое», що й дало сучасну назву державі Єгипет.

В період правління III—VI династії починається будівництво пірамід. Перша піраміда фараона Джосера в Соккарі (2620 р. до н. є.) була збудована архітектором Імхотеном.

Використання папірусу для письма допомогло єгиптянам зберегти різні наукові відомості. Стали налагоджуватися торгові зв'язки з Ліваном та Сірією. З приходом IV династії (2290 р. до н. є.) починається розпад держави, внаслідок внутрішніх конфліктів. Чиновники, безконтрольно правлячи провінціями, за прикладом фараонів почали будувати гробниці. Після самого тривалого в історії правління фараона Петі II (2246—2152 р. до н. е.), за часи правління VII—VIII династій, відбувся розпад держави, який супроводжувався численними війнами. В наступну епоху Єгиптом правлять дві паралельні династії.

Таким чином, з'являється Верхній Єгипет зі столицею в Геракеополісі — ІХ-Х династії. Цей період називають Першим міжвладдям. Умови життя в Єгипті змінилися в період Середнього царства за XI—XIV династії.

До періоду Нового царства відноситься будова храмів в Нарпаці, Луксфе, Абідосе, Абу-Сімбея і пірамід в Долині фараонів в Фівах. Аменофис IV, який прийшов до влади, переносить столицю в-Ахетатон (сучасна Ель-Аморну) та вводить новий культ бога АтОна замість Амона, а сам приймає ім'я Ехнатон. Серйозні зміни в державному житті послабили Єгипет, але вже нащадки Ехна-тона повернули культ Амона і знову перенесли, столицю до м. Фіви. Під керівництвом воєначальника Хорембеха Єгипет повертає собі втрачені при Ехнатоні території. Одним з важких випробувань для країни стало нашестя хеттів, яке було зупинено епідемією. В державі поширилась корупція, жерці захопили велику владу, народові навіть не вистачало хліба, з півночі наступали «народи моря», з заходу — лівійські племена.

Після смерті Рамсеса XI, в 1085 р. до н. е., в державі почалась громадянська війна, яка у 1070 р. до н. є. поклала кінець династії Рамсесидів, Влада фактично перейшла від фараонів до жерців бога Амона, а царський титул перестав бути божественним. Час правління ХХІ-ХХХ династій називають Пізнім періодом. Вже за останнього правління Рамсесидів Єгипет втратив свій попередній вплив на Азію. Жрець храма Амона в Карпоці Херіхор став фактичним правителем Верхнього Єгипту. Насубанебджед, могутній правитель Поніса, став засновником XXI династії, царі якої близько ста років правили Дельтою, підтримуючи дружні відносини з правителями і верховними жерцями Амона РА в Фівах. Через століття на політичну арену прийшли лівійці.

З другої половини Нового царства полонені лівійці використовувались фараонами як воїни.

Після перенесення столищ з Тунісу в Бубастіє починається новий період в історії держави. Шешонк І зміцнює свою владу в дельті і оголошує свого сина верховним жрецем Амона Ра в Фівах. Здавалося, держава повинна об'єднатись. Але війська Шешонка вдерлися до Палестини в 945 р. до н. е., завоювали і розгромили Єрусалим. Держава переживала час тяжкої кризи. За нове об'єднання виступали лівінйські жреці, які змогли в цій боротьбі обпертися на військову силу Кільської Ефіопії (ДЦрЦг), яка вже відділилася від Єгипту. Консолідація південних місцевих ефіопських племен куштів призвела в VIII до н. є. до виникнення на південних межах Єгипту держави зі столицею Копота поблизу четвертого порога Нілу. В середині VIII ст. до н. є. ефіопський цар Піонхі прийшов до Фів і за підтримки жерців Амона, якому поклонялися в Ефіопії, почав похід на північ. Нижній Єгипет виступив могутнім супротивником. Правитель Соіса Тефнахт очолив боротьбу проти ефіопів, його підтримали жерці Мемфіса[11].

До початку нової ери Єгипту довелося побувати у складі ассирійських, перських та еллінських імперій. Останню єгипетську династію фараонів було ліквідовано в 341р. до н. е. Александр Македонський завоював Єгипет у 331. р. до н. є. і вигнав звідти персів; протягом IV—І ст. до н. є. країна належала давньогрецькій династії Птоломеїв. Останньою царицею цієї династії була Клеопатра VII, дружина Юлія . Цезаря та Марка Антонія. Після її смерті Єгиптом заволодів Рим. Країна перетворилась на провінцію Римської імперії. Місто Александрія стало найважливішим торгівельним центром світу. Єгипет був провінцією Риму, потім перетворився на провінцію Візантії. Араби прийшли до Єгипту в 639 р та без особливих зусиль завоювали країну. З'явилась нова столиця, Старий Каїр, який розглядали як плацдарм для підкорення всієї Північної Африки. Поряд з християнством, яке вже набуло поширення, в країні, з'явився іслам, а разом з ним і арабська мова. У IX ст. було проголошено незалежність країни, але не надовго. Знову завойовники, перенесення столиці, війни. Все це підривало економіку країни, яка тільки-но починала відновлюватись. В 1517 році Єгипет був завойований Османською імперією. Відкриття морського шляху в Індію негативно позначилось на становищі Єгипту. Він став бідною провінцією Османської імперії. В 1798 р. до Єгипту вдерся Наполеон. Він хотів перешкодити торгівлі Британії зі Сходом. 1805 рік ознаменувався для Єгипту як рік незалежності. . Після спорудження Суецького каналу, значення Єгипту стало очевидним. У 1882 році територія країни була окупована військами Великої Британії. Проте аж до 1914 р. Єгипет формально вважався частиною Османської імперії. 19 грудня 1914 р. Єгипет став султанатом під британським протекторатом, першим султаном став Хуссейн Каміль і залишався ним до 28 лютого 1922 року. А 16 березня Велика Британія запровадила незалежну конституційну монархію, і султан Ахмед Фуад став королем Фуадом І. За собою британці залишили контроль над обороною та комунікаціями імперського значення. Після смерті батька, 28 квітня 1936 p., королем став Фарук І. 26 серпня 1936 р. у Лондоні було підписано британсько-єгипетський договір про розширення автономії Єгипту. Він зокрема, передбачав перебування британських військ на єгипетській землі впродовж наступних 20 років із наступним їх виведенням. Під час Другої світової війни Єгипет був найважливішою британською військовою базою. В 1942 р. британські війська завдали поразки німецько-фашистським та італійським військам в битві під Ель-Аламейном. Єгипет оголосив війну Німеччині та Японії в лютому 1945 р. В 1948 р. єгипетські війська взяли участь в арабо-ізраїльській війні, араби хотіли знищити новонароджену єврейську державу. 23 липня 1952 р. стався військовий заколот, 26 липня король зрікся престолу на користь свого малого сина, принца Фуада II, король Фарук І виїхав в еміграцію, а 18 березня 1965 р. помер у Римі. 18 червня 1953 р. монархію було ліквідовано, Єгипет було проголошено республікою. Керівником заколоту 1952 р. номінально був генерал Мухаммед Нагіб. Але згодом виявилося, що реальна влада знаходилась в інших руках. 14 листопада 1954 p., внаслідок чергового перевороту, виявився реальний лідер Єгипту — підполковник Тамаль Абдель Насер, Він націоналізував 26 липня 1956 р. Суецький канал (безпосередньою причиною цього кроку стала відмова Великої Британії та Франції взяти участь у фінансуванні будівництва висотної Асуанської греблі на р. Ніл). Це не сподобалось Великій Британії та Франції, і вони розпочала воєнну інтервенцію. Рішуче проти неї виступив СРСР, а СІЛА не наважилися надати союзникам по НАТО належну допомогу. Інтервенція не принесла бажаних наслідків. Війна арабів проти Ізраїлю в рамках цього конфлікт знову виявилася для мусульман невдалою. До речі, цю війну розпочаг Ізраїль 29 жовтня 1956 p., а 31 жовтня 1956 р. британсько-французькі війська окупували зону Суецького каналу. 6 листопада 1956 р. ООН прийняла резолюцію про припинення вогню. 22 лютого 1958 р. Єгипет і Сірія утворили Об'єднану Арабську Республіку, в березні того ж року до неї приєднався і Ємен. Вона проіснувала до 28 вересня 1961 p., поки з її складу не вийшли Сірія та Ємен. До 11 вересня 1971 р. Єгипет користувався союзною назвою, а тоді, згідно прийнятої чинної Конституції, взяв назву Арабська Республіка Єгипет. Ґ. Насер продовжував, нарощувати воєнний потенціал та вважався ідеологічним і політичним лідером арабського світу. У шестиденній війні в травні 1967 р. араби в черговий раз зазнали від Ізраїлю майже нищівної поразки. Ізраїль відібрав Сінайський півострів у Єгипту, у Сірії — Голанські висоти, у Йорданії — Західний берег р. Йордан.

Розділ ІІ. Розвиток туризму В Єгипті

2.1 Характеристика основних туристичних центрів

Каїр - столиця Єгипту, одне з найкрасивіших міст світу. Його засновано арабськими поселенцями у 6 ст. н.е., а сьогодні у ньому дивовижним чином поєднуються історія і сучасність.

Населення міста – понад 8 млн. осіб (2006), з приміською зоною – 19 млн[20].

Каїр є культурним і бізнесовим центром Арабського світу, одним з найбільших у Африці і на Ближньому Сході. Квартали, які розташовані уздовж Нілу, забудовані переважно висотними будівлями. Тут знаходяться найкращі магазини, готелі, ресторани. На правому березі Нілу розташований один з найкомфортабельніших готелів - "Хілтон". Центр сучасного Каїра - площа Ат-тахрір, на якій розташовані основні державні і громадські організації країни, а також штаб-квартира Ліги арабських держав. На цій же площі увагу туристів привертає Єгипетський національний музей - найбільше у світі сховище цінностей Стародавнього Єгипту за часів фараонів та греко-римського періоду. Серед 155 тис. експонатів музею знаходяться і знамениті скарби гробниці фараона Тутанхамона.

Від площі Ат-тахрір відходять дві вулиці - Талааб Харб і Каср-ан-Ніл - це торгівельно-ділові артерії сучасної столиці. Уздовж них вишикувалися магазини, невеликі кафе, контори банків, компаній, авіаційних агентств. На східному березі Нілу розташоване старе місто, його квартали мало що змінилися з часів Середньовіччя - лабірини звивистих вулиць, старі житлові будинки. Тут знаходяться знамениті базари, безліч невеликих крамниць та ремісничих майстерень, де поряд з предметами домашнього ужитку виготовляються сувеніри для туристів.

Каїр - це не тільки унікальні пам'ятки старовини, але й найсучасніші розваги: нічні клуби, казино, бари, ресторани, бутіки. Крім цього, туристи можуть отримати велике задоволення від прогулянок по Нілу на невеликих пасажирських човнах.

У південній частині Сінайського півострова розташований один з найпрестижніших морських курортів Єгипту – Шарм ель Шейх, назва якого у перекладі означає „затока шейха”.

Первісно як курорт Шарм ель Шейх було відкрито ізраїльтянами. Після окупації Ізраїлем Синайського півострова тут було збудовано перші готелі, внаслідок чого курорт почав бурхливо розвиватися. Завдяки кораловим рифам та теплому клімату Шарм ель Шейх стає все більш популярним серед туристів. У 1975 році Синай знову переходить до складу Єгипту, і єгиптяни продовжують розвивати туристичний бізнес тут.

Шарм ель Шейх складається з двох районів – Шарм і Наама бей, які розташовані у двох живописних бухтах: Шарм ель Майя та Наама. Населення курорту – понад 10 тисяч осіб. Це, переважно, бедуїни, персонал туристичних фірм, готелів, клубів підводного плавання, які приїжджають сюди на сезон або живуть тут постійно.