Курсовая работа: Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
Своє найбільш правдиве й глибоке відбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда.
Характерною рисою американських реалістів було те, що, запозичаючи деякі формальні особливості модерністського роману, вони зберігають естетичні принципи критичного реалізму: уміння створювати типи величезного соціального значення, показувати глибоко типові для американської дійсності обставини провінційного й столичного життя; уміння зображувати життя як суперечливий процес, як постійну боротьбу й дію, на відміну від декадентського роману, що заміняє зображення соціальних протиріч відходом у внутрішній мир героя, в область підсвідомого.
Майстри американської прози свідомо відмовлялися від складної техніки багато розробленого гострого й цікавого сюжету роману 19 століття, на їхню думку, простий сюжет, позбавлений елементів цікавості, краще здатний підкреслити трагізм положення головного героя. Вони вважали, що в ХХ столітті естетика читання повинна стати більше напруженої, чим у минулому сторіччі, тому вони не прагнуть, як їхні попередники, повідомити в експозиції все основне про своїх героїв; від читача потрібне додаткове зусилля, щоб засвоїти й осмислити компоненти складної композиції роману.
Перша половина ХХ століття виявилася плідною для розвитку всіх напрямків в американській літературі, відкрила імена Т. Вулфа, У. Фолкнера, Ю. О'нила, Е. Хемингуэя, Ф.С. Фицджеральда, Д. Стейнбека. Їхніми добутками посилили європейську популярність і всесвітній авторитет літератури США.
Великий резонанс одержала діяльність Джона Ріда, видання в 1919 році його книги «Десять днів, які потрясли мир». Ця книга принесла в Америку живий подих революції в Росії. Престиж робочо-селянської держави надзвичайно зріс після 1929 року, коли в результаті краху на Нью-йоркській біржі в Америці наступила «велика депресія» і на вулиці вийшли демонстрації безробітних, по яких армія відкривала вогонь. У цей період у США було написано більше 100 тисяч заяв із проханням переселитися в Росію.
Тридцяті роки ввійшли в історію Америки як «червоні тридцяті». По гостроті соціальної, політичної й економічної кризи вони не мають аналогії у всій двохсотлітній історії США. І хоча «велика депресія» була офіційно переборена в 1933 році, її присутність у літературі виходить за зазначені межі. Досвід таких важких років назавжди залишився в американцях як імунітет проти самовдоволення, безтурботності й байдужності.
Все це лягло в основу подальшого розвитку національної формули успіху, сприяло зміцненню моральної основи американського бізнесу. Цей досвід додав «другий подих» школі критичних реалістів, ведучих традицію від «розгребателів бруду». На новому матеріалі літератури прийнялися ретельно розслідувати Американську трагедію, що має глибоких корінь у національній свідомості.
Тема Американської мрії й Американської трагедії логічно спричиняє появу проблеми патологічного вихваляння патріотами всього американського й почуття страху й пригніченості мешканців маленьких городків, змушених нести на собі тягар «здорового американізму.
1.1 ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ТА СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ В РОМАНАХ ДЖ.СТЕЙНБЕКА
Творчість видатного американського письменника Джона Стейнбека приваблює своєю широтою, гострою актуальністю в поставлених проблемах. Найбільші досягнення літератури США ХХ ст. нерозривно пов’язані з іменем Джона Стейнбека, самі яскраві сторінки сучасного критичного реалізму. Взаємовідносини людини і суспільства, людини і природи – джерело конфліктів і естетичного змісту його романів.
Людина, суспільство, природа - об'єкт пильної уваги письменника, однак йому завжди вдається зрозуміти й відтворити зі справжньою динамікою складний механізм цих чинностей. Новаторство Стейнбека, художника XX століття, що виявилося в ретельному вивченні людини як у соціальному, так і в чисто «природному», натурфілософському, аспекті, знижується в ряді випадків нігілістичним відношенням автора до природи, до органічного життя. Стейнбек прекрасно розуміє, що найважливішою причиною перекручування природних основ: виснаження ґрунтів, поширення епідемій, деградації людини - є соціальне безладдя, хаос буржуазного суспільства.
Але іноді він схильний винити й обмеженість, ущербність самої природи. Його книги наповненні й жертвами соціальних конфліктів, і жертвами несправедливості самої природи. Песимізм Стейнбека у відношенні до природи приводить часом письменника до натуралізму у виборі об'єкта (це часто хворі, божевільні, неповноцінні персонажі) і до нігілізму у відношенні до прогресивних соціальних рухів. Безпосередньо обурюючись расизмом у США, Стейнбек висловлює скептичні погляди із приводу боротьби з дискримінацією негрів у своїй країні.
Стейнбек — нещадний суддя соціальних пороків США, але позитивна стихія в книгах художника майже завжди зв'язана з іронією, тобто лише відносно позитивна. У сутності позиції Стейнбека глибоко суперечливі — це викриття бездієвості. Але в переважній більшості книг Стейнбека є об'єктивна послідовність правди, реалізму. Ми бачимо, що позитивні герої Стейнбека, приречені бути неповноцінними й смішними диваками.
Джерелом трагічного сприйняття природи в Стейнбека є хаотичність і аналогічність соціальних законів життя США. Він у сутності поширює на увесь світ імпульси цього життя: безсердечність, злість, страх перед майбутнім, безнадійність.
Економічна криза 20-30-х рр. стяг всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.
Тридцяті роки кардинально змінили американську літературу, розвили в ній тему боротьби й соціалістичних перетворень: поряд із пролетарською поезією популяризується пролетарський роман, література про негритянські проблеми. Серед американських добровольців, що воювали в Іспанії в рядах батальйону імені Лінкольна, були літератори, журналісти, університетська професура. Більшої популярності здобувають у ці роки нарисові жанри, репортажі. Підсилюється в літературі соціальний аналіз, спонукання класової свідомості мас, страйкової боротьби.
У романах же Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ, проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.
Автор бачить всю значущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічна стихії в точних пропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий і вигадливий, трагічний і прекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ. Життєвий матеріал немов диктує свою волю Стейнбеку.
РОЗДІЛ ІІ. «ГРОНИ ГНІВУ» – ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАГЕДІЇ СУСПІЛЬСТВА
В 30-х рр. у США вибухнула економічна криза, що принесла незлічимі нещастя: на величезних просторах Заходу (Оклахома, Канзас, Аризона, Нью-Мексико) мільйонами розорялися дрібні фермери. Багатотисячні юрби заюшили до родючого Півдня (Каліфорнія) у пошуках роботи й хліба - на збір бавовни й фруктів. Наплив переселенців знижував ціну на робочі руки, породжуючи голод, злочини, поліцейський терор. Стейнбек пішов пішки на Південь разом з караванами безробітних батраків і розорених фермерів, він зробився живим свідком страждань людей, що гинули прямо в поле, в узбіч нескінченних асфальтованих шосе від голоду, тифу, холоду, у той час як у пароплавних і паровозних топках спалювали гори кава, рису, пшениці за розпорядженням міністерства сільського господарства відповідно до «політики вирівнювання цін».
«Грона гніву» – національний епос. У романі на широкому тлі суспільно-політичного життя країни в роки кризи Стейнбек оповідає про долю фермерської родини Джоудів, однієї з багатьох тисяч, що потрапили між жорен кризової машини. Джоуди занурюють свої нехитрі пожитки в старенький автомобіль і направляються на Захід. Як і інші переселенці із центральних штатів, яких погнала в Каліфорнію посуха, родина Джоудів проходить свій шлях розчарування. У свідомості вчорашнього фермера усе ще міцно сидить власницьке «я», йому немає справи до долі сусідської родини. Але на дорогах Америки, по яких рухається півмільйона зневірених людей на старих, зламаних вантажівках, бензин і гроші закінчуватися, продовольство кінчається, а роботи ні, їхня свідомість починає мінятися. У горні лих і позбавлень народжується єдність і солідарність.
Дорога в країну надії, який представлялася Каліфорнія, стає стрижнем оповідання й композиції роману, визначає його особливості як «роману дороги» з лінійною композицією. Подорож ускладнюється хворобами, смертю старих, поломкою старої вантажівки. Родини несуть у собі біль, страждання й надії знедолених і незахищених простих орендарів. Табір переселенців, яким зустрічає їхня Каліфорнія, далекий від їхніх надій, Джоудів чекають принизливі пошуки роботи, сутички з поліцією.
Главою родини Джоудів, її душею була мати - одна із самих більших творчих удач письменника. Ма - жінка величезної волі, простонародної мудрості, чуйності, глибокої віри в людей. Ма - єдина людина із всієї родини, хто зберігає ясність думки й мужність перед особою тяжких випробувань. «Ми народ, Том, - говорить вона старшому синові, - ми живі люди, нас не знищиш. Ми народ - ми живемо й живемо... Багатії поживуть, поживуть і вмирають, і діти в них никудишні, неживучі. А ми, Том, - нам кінця краю не видно».
Саме мати зуміла зрозуміти першої велику істину: єдиний порятунок бідняків - у єднанні й взаємодопомозі.
Покірно переносять тяготи нескінченного шляху, голод, сваволя влади й плантаторів члени родини. Все це викликає їхнє обурення, але сьогодення опору не викликає. Валить патріархальний уклад родини, діти поступово залишають батька й матір, родина розпадається (іде в боротьбу Том, жениться Эл, іде вниз по ріці невдаха Джон, брат батька). Тільки старший син Том вирішує присвятити своє життя боротьбі за права народу. «І коли наш народ буде їсти хліб, що сам же посіяв, буде жити в будинках, які сам вибудував, там буду і я», - говорить він матері.
Символічна назва роману виразило не тільки соціальний протест і трагічну долю, але й прагнення автора дати біологічний зріз подій, перевірити натуралістичні мотивування.
При уважному читанні роман можна розділити на три частини: 1. Посуха (перші одинадцять глав); 2. Подорож (глави XII-XVIII) і 3. Пошуки роботи в Каліфорнії (глави XIX-XXX). Доречно відзначити, що й сам письменник, почавши роботу над романом, відзначав у весні 1937 року, що він трудиться над «першою із трьох, об’єднаних однією ідеєю, повістей». По своєму змісту роман - це хроніка переселення сімейства Джоудів зі штату Оклахома в штат Каліфорнія, вона обмежена й у часі, і по місцю дії. Особливості побудови роману - хронікальність оповідання; розподіл на три частини; обмеження дії місцем перебування Джоудів - дали привід ряду американських критиків затверджувати, що Стейнбек небито побудував свій роман під впливом біблійного сюжету вигнання євреїв з Єгипту. Подобне твердження переслідувало певну мету: вихолостить його социальне-суспільне звучання, видати за якесь безобидне оповідання на біблійну тему.
Хроніка переселення Джоудів проста за формою, його герой втілює у собі типове явище епохи - історичний процес руйнування дрібних фермерів.
Стейнбек же більше піклується про демократію, і тому в аграрному способі життя він насамперед бачить можливість найбільш повного розкриття потенціалу людини.