Курсовая работа: Типи тренувальних занять
· застосування відбудовних заходів і засобів для переходу на новий рівень навантажень.
Кожна з задач може бути вирішена в різні відрізки часу, плануватися одночасно з іншими («накладення») або більш послідовне, з акцентом на пріоритетну черговість рішення.
Та сама за змістом задача може носити загальний або більш конкретний характер. Наприклад, загальна задача по оволодінню новими вправами може мати на увазі освоєння окремих елементів.
Таким чином, тренер, виходячи з задач і відпущеного на їхнє рішення часу, пропонує учням план і програму тренування [25].
Планування та організація великих циклів підготовки. Власне, схема багаторічної підготовки спортсменів високої кваліфікації – це вже певною мірою план, де елементи структури (етапи підготовки) представлені в масштабі часу і у взаємозв'язку з програмою. По масштабах до цієї схеми наближається план олімпійської підготовки, орієнтований на підготовлений контингент спортсменів на 4 роки. У роботі з перспективним резервом доцільно мати довгостроковий план на 6–8 років («передолімпійський» і «олімпійський»). Для орієнтації він погодиться з загальною схемою багаторічної підготовки. При цьому важливо в планах відзначити календар найбільш великих змагань як цільові орієнтири, «контрольні пункти» підготовки.
Олімпійський чотирирічний цикл не однорідний. Кожен річний цикл у ньому може мати свою спрямованість. Перший – «післяолімпийський» річний цикл – характерний розробкою моделей майбутнього [24]. Другий цикл – рік модернізації довільної програми, корекції планів олімпійської підготовки. Третій цикл – модельно-контрольний. Перевіряються техніко-тактичні варіанти завершального циклу, відбираються кандидати для олімпійської підготовки в складі збірної команди країни. Четвертий цикл – «олімпійський» – присвячений безпосередній підготовці до участі в Іграх Олімпіади.
Ця схема умовна. Основним змаганням може бути чемпіонат світу, Кубок Європи, регіональні ігри, турніри та ін. Але в кожному випадку доцільно вибрати девіз року, відобразивши в його назві основну задачу. При такому перспективному плануванні варто мати на увазі, що ті самі задачі можуть по-різному вирішуватися і представляти різний ступінь труднощів для ветеранів, досвідчених спортсменів або для вхідних в олімпійську орбіту молодих спортсменів.
Облік особливостей олімпійського чотириліття стосується не тільки членів збірних команд, еліти. Спрямованість олімпійських циклів знаходить висвітлення в змісті підготовки навіть спортсменів молодших розрядів. У зв'язку з новими тенденціями у світовій гімнастиці вносяться корективи в навчальні програми спортивних шкіл.
Періодизація підготовки. Річний цикл передбачає визначену періодизацію – підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Логіка подібної періодизації уже відбита в назві. Весь процес підготовки підлеглий підведенню спортсменів до участі в змаганнях. У зв'язку з цим підготовчий період насичений учбово-тренувальною роботою, нагромадженням потенціалу.
Змагальний період характеризується відпрацьовуванням програми майбутніх змагань у цілому, фазою реалізації – участю в змаганнях.
Перехідний період планується і реалізується для відновлення організму після великих навантажень [24].
Режим активного і, що щадить, пасивного відпочинку, «втягуючих» навантажень загальпідготовчого характеру, що втягують, сприяє переходові від одного великого циклу до наступного.
У плануванні тренувальних навантажень спортсменів високої кваліфікації з урахуванням календаря змагань більш прийнятна модель піврічного тренувального циклу. Рік підготовки олімпійського чотириліття містить два піврічних цикли, кожний з яких закінчується серією змагань. У кожнім з піврічних циклів плануються, природно, підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Подібне планування дозволяє в чотирирічному олімпійському циклі неодноразово перевірити модель передолімпійського завершального етапу підготовки (до 6–8 разів). Тим більше, що і календар великих міжнародних змагань усе більш наближається до наукового, а не вольовому підходові у визначенні термінів престижних стартів, що дає можливість розгорнути підготовку спортсменів, виходячи з концепції становлення і розвитку спортивної форми [6].
У тренуванні спортсменів, особливо на етапах початкової і спеціалізованої підготовки, коли потрібне тривалий час для освоєння навчальних програм, підготовчий період доцільно збільшити до 6–8 мес, і для такого контингенту типовий повний річний цикл підготовки. У роботі ж з підготовленими спортсменами можливий варіант розподілу року і на три цикли.
Організація та структура періодів підготовки. Кожний з періодів великого циклу тренування не однорідний за змістом. Численні задачі, типові для кожного з періодів, вирішуються найчастіше не одночасно, а послідовно, що визначає виділення в ньому окремих етапів (мезоциклів). Кількість етапів і їхню спрямованість залежать від педагогічних задач. У зв'язку з цим типовими для підготовчого періоду можуть бути етап оволодіння новими елементами, зв'язуваннями, з'єднаннями, етап модернізації довільної програми, етап підвищення рівня ОФП і СФП. Для змагального періоду характерний етап удосконалювання якості виконання програми, етап стабілізації техніки, надійності виконання програми, етап безпосередньої підготовки до змагань, етап реалізації – участі в змаганнях. Навіть у перехідний період можуть бути етапи пасивного й активного відпочинку, ОФП. Перехідний період більш короткий у порівнянні з двома іншими.
Тривалість етапів і періодів може бути різної. У випадку, приміром, коли підготовчий період повного річного циклу продовжується не менш напівроку, етапи можуть тривати до 2–3 мес. А якщо мова йде про піврічні цикли, підготовчий період скорочується до 2–3 мес, а етапи – до 1 -1,5 мес. Не виключене завершення підготовчого періоду й окремих його етапів контрольними перевірками, що підводять навчальними змаганнями [6].
Одним з розповсюджених варіантів побудови тренувального циклу є завершення його не одним, а поруч (серією) змагань, що відстоять друг від друга на термін від 1 тижня до 1 -1,5 мес. У цьому випадку немає необхідності і можливості розвертати між змаганнями роботу, типову для підготовчого періоду тренування. У цих умовах будується «здвоєний» або «зтроєний» змагальний період, коли після кожного змагання планується короткий відновний період (кілька днів – тиждень), а далі етап безпосередньої підготовки до наступного змагання (від одного до декількох мікроциклів).
Реальні умови часом такі, що в хід планомірної роботи втручаються різні обставини, аж до випадків участі в небажаних змаганнях. Тренер у цій ситуації повинний особливо наполегливо домагатися реалізації плану і термінів підготовчого періоду [11].
Мікроцикли підготовки. Мікроцикл – структурна одиниця етапу тренування. Найбільш поширені тижневі мікроцикли, хоча вони можуть бути і менше тижня, і більше.
Тимчасові рамки мікроциклу визначаються рамками разового виконання тренувальної роботи, спрямованої на рішення комплексу задач, типових для даного етапу підготовки. Іншими словами, робота у всіх видах багатоборства, фізична підготовка, акробатика і батут, хореографія й інші засоби підготовки і відновлення гімнаста в тій або іншій пропорції укладаються в тиждень. При тренуванні не по двох разу в один день, так до того ж і не щодня, одного тижня вистачить тільки для рішення задач, що коштують перед одним мікроциклом тренування. Якщо ж тренування проводиться щодня, так ще і неодноразово в один день, то аналогічні задачі можна вирішити за три дні. У цьому випадку планується здвоєний тижневий мікроцикл, який прийнято називати також тижневим.
Тижневий мікроцикл більш доцільний у плануванні, тому що дозволяє раціонально сполучити малі, середні і великі за обсяг і інтенсивністю навантаження з розвантажувальними днями, підпорядковувати їх динаміку загальним закономірностям і принципам тренування і загального укладу життя.
Мікроцикл є самою інформативною ланкою планування, якщо зіставити поточний рівень підготовленості гімнаста і задачі даного етапу підготовки. Дійсно, по показниках одного дня не можна судити про готовність гімнаста і спрямованості його тренування. Аналіз змісту тренування по днях мікроциклу дає повне представлення про відповідність тренування поставленим задачам[1].
По ступені відповідності поточним задачам підготовки і стосовно якомусь «цільовому» мікроциклові можна виділити кілька типових мікроциклів тренування.
Типи мікроциклів по відношенню до змагального мікроциклу, протягом якого гімнаст виступає у відповідальних змаганнях. У назві інших типів мікроциклів відбиті основні психолого-педагогічні і фізіологічні особливості тренувальної роботи з урахуванням їх взаємозв'язку з задачами соревновательного мікроциклу.
Модельний мікроцикл. Навантаження і зміст тренування наближені максимально до умов, типовим для майбутніх змагань, сплановані відповідно до їх графіка і регламентом. Це репетиція участі в змаганнях. Планується, як правило, на етапі безпосередньої підготовки до конкретних змагань, за 2–3 тижні до них.
Базовий мікроцикл. Це основний тип мікроциклу, якщо мати на увазі наповнення тренувальною роботою в підготовчому і змагальному періодах. Навантаження оптимальна, що дозволяє проводити тренування з великим її обсягом і інтенсивністю відносно тривалий час (2–4 тижні) без зниження показників працездатності. Це, природно, індивідуальний рівень підтримуючого і розвиваючого тренування [24].
Специфіка гімнастики як виду спорту (по обсязі й інтенсивності тренувального навантаження) у тім, що в умовах тренування гімнасти, що готуються успішно виступити в змаганнях, перевищують показники, що характеризують змагальну діяльність (по кількості виконаних елементів, поєднань, комбінацій). Якщо прийняти за одиницю навантаження показники змагального мікроциклу, то аналогічні показники базового мікроциклу будуть більше одиниці. Виключенням є базові мікроцикли тренування новачків і юних спортсменів, ще далеких від рішення складних задач із приводу виступів у змаганнях.
Ударний мікроцикл. Навантаження в ньому зростає і наближається до межі можливостей спортсменів. Планується для виявлення їхніх можливостей, щоб визначити «базовий» рівень, стимулювати ріст спеціальної витривалості і надійності. Застосовується періодично на етапах підготовчого і навіть змагального періодів підготовки. В останньому випадку часто поєднує задачі двох мікроциклів і планується як ударно-модельний мікроцикл. Перевершує змагальний мікроцикл по обсязі навантаження в 3–4 рази [24].
Відновний мікроцикл. Ставить метою «розвантаження» за рахунок значного зниження обсягу інтенсивності роботи. Істотне зниження навантаження планується після великих напруг, як правило, після ударних навантажень, змагань, у перехідний період підготовки. Природно, загальне навантаження помітно менше одиниці.