Курсовая работа: Управління процесом підвищення якості знань учнів з української мови, літератури

в) проблемний виклад досліджуваного матеріалу;

г) частково-пошуковий, або евристичний метод;

д) дослідницький метод, коли учнем дається пізнавальне завдання, що вони вирішують самостійно, підбираючи для цього необхідні методи й користуючись допомогою вчителя.

Ю.К. Бабанський все різноманіття методів навчання підрозділив на три основні групи:

а) методи організації й здійснення учбово-пізнавальної діяльності;

б) методи стимулювання й мотивації учбово-пізнавальної діяльності;

в) методи контролю й самоконтролю за ефективністю учбово-пізнавальної діяльності.

Кожна із цих класифікацій має певну підставу й дозволяє з різних сторін осмислювати сутність методів навчання. Однак у дидактичному відношенні найбільш практичної представляється все-таки класифікація М.А. Данилова й Б.П. Єсипова. Вони виходили з того, що якщо методи навчання виступають як способи організації впорядкованої навчальної діяльності учнів по досягненню дидактичних цілей і рішенню пізнавальних завдань, те, отже, їх можна підрозділити на наступні групи:

а) методи придбання нових знань;

б) методи формування вмінь і навичок по застосуванню знань на практиці;

в) методи перевірки й оцінки знань, умінь і навичок.

Зазначена класифікація добре погодиться з основними завданнями навчання й допомагає кращому розумінню їхнього функціонального призначення.

2. Методи усного викладу знань учителем й активізації учбово-пізнавальної діяльності учнів

До цих методів ставляться: оповідання, пояснення, лекція, бесіда; метод ілюстрації й демонстрації при усному викладі досліджуваного матеріалу. Більш докладно методи зображені в таблиці 1.Перші чотири із цих методів називають також вербальними (від панцира, verbalis – усний, словесний). Не можна не відзначити, що в 20‑З0-і роки в педагогіці вживали спроби применшити значення словесних методів навчання, тому що вони нібито не активізують пізнавальну діяльність учнів і зводять навчальний процес до піднесення «готових знань».

Яка ж сутність і прийоми застосування кожного з методів усного викладу знань учителем?

Розповідь і пояснення вчителя .Це найпоширеніші методи організації навчальної роботи. Оповідання – це метод викладу, що оповідно-повідомляє, досліджуваного матеріалу вчителем, і активізації пізнавальної діяльності учнів.Найчастіше він використається при викладі такого навчального матеріалу, що носить описовий характер. У чистому виді оповідання застосовується порівняно рідко. Найчастіше він містить у собі міркування вчителя, аналіз фактів, прикладів, зіставлення різних явищ, тобто сполучається з поясненням досліджуваного матеріалу. Нерідкий виклад нових знань навіть цілком ґрунтується на поясненні вчителя. Все це показує, що якщо оповідання – це оповідно-інформаційний метод викладу знань, пов'язаний з поясненням, аналізом, тлумаченням і доказом різних положень матеріалу, що викладає.

Лекція .Розповідь і пояснення застосовуються при вивченні порівняно невеликого по обсязі навчального матеріалу. При роботі зі школярами старшого віку, учителям доводиться по окремих темах усно викладати значний обсяг нових знань, затрачаючи на це 20–30 хвилин уроку, а іноді й весь урок. Виклад подібного матеріалу здійснюється за допомогою лекції.

Таблиця 1. – Докладна класифікація методів навчання

Метод і його призначення	Функції вчителя	Функції учня		Засоби навчання		Умови успішного виконання
Розповідь – монологічний виклад навчального матеріалу, що містить в основному фактологічний матеріал – вступ, оповідання, висновок.	Залучення уваги, мнемонічні прийоми, логічне порівняння, зіставлення, резюмування, учить грамотно виражати свої думки, логічного, переконливого мовлення.	Уважно слухати, щоб уміти складно, логічно виражати свої думки.		Мовлення, ілюстрації, методичні й мнемонічні прийоми, логічні прийоми порівняння, зіставлення, резюмування.		Залежить від сполучення з іншими методами. Позитивно-емоційне сприйняття. Залежить від умов (час, місце), не перевантаженість фактами. Від уміння вчителя розповідати.
БЕСІДА – метод дидактичної роботи, її сутність полягає в тому, щоб спонукати учнів до актуалізації (пригадуванню) уже відомих фактів, досягненню нових знань шляхом висновків, міркувань. Бесіда не є універсальним методом, не дає практичних навичок. Вставна бесіда Бесіда – повідомлення Закріпляюча бесіда.	Задати цілеспрямовані, уміли поставлені питання, педагог зобов'язаний чітко визначити тему бесіди, її ціль, скласти план – конспект, підібрати наочні приладдя, сформулювати основні й допоміжні питання, продумати методику її організації й проведення. Зробити узагальнення й висновки.	Повинен стежити за думками вчителя, у результаті чого учні просуваються в освоєнні нових знань. Уважно вислухувати питання, відповідати на питання, аналізувати відповіді своїх товаришів, висловлювати власна думка.		Мовлення, питання, поняття, наочні приладдя		Залежить від контакту з аудиторією, потрібно, щоб усі брали участь у бесіді, уважно вислухували питання, обмірковували відповіді, аналізували відповіді товаришів, висловлювали власна думка
ЛЕКЦІЯ характеризується більше строгою структурою, логікою викладу, великою кількістю інформації, системним характером висвітлення.	Складання детального плану, логічно стрункий і послідовний виклад всіх пунктів плану, що узагальнюють висновки.	Складання конспекту		Ознайомлення учнів з темою, використання живого, мови, наочності (демонстрації, ілюстрації, відео)		Складання вчителем детального плану, логічно стрункий і послідовний виклад досліджуваного матеріалу, емоційність викладу, короткі висновки, задиктування, жива мова, контакт із аудиторією, оптимальний темп викладу, використання наочності, сполучення лекцій із семінарськими, практичними заняттями.
НАВЧАЛЬНА ДИСКУСІЯ – обмін поглядами по конкретній темі; допомагає впорядкувати й вивчити уже відомий матеріал, здобувають нові знання, зміцнюють у власній думці, учаться його відстоювати.	Учитель повинен подбати про те, щоб учні вчилися ясно й точно викладати свої думки, чітко й однозначно формулювати питання, приводити конкретні докази й т. д.	Здобувають нові знання, зміцнюють у власній думці, учаться його відстоювати		Мовлення, питання, суперечка.		Попередня й ґрунтовна підготовка до навчальної дискусії учнів як у змістовному, так й у формальному відношенні.
РОБОТА ІЗ КНИГОЮ. Можливість учня багаторазово обробляти навчальну інформацію в доступному темпі й у зручний час. Функції: навчальна, розвиваюча, що спонукує	Зобов'язаний ознайомити учнів із правилами завчання різної інформації, постійно контролювати розвиток пам'яті, допомагати неї вдосконалювати, сполучати даний метод з іншими методами.	Читання, розуміння, запис, аналіз, синтезування навчального матеріалу (урок + підручник)		Книга, зошит		Уміння вільно читати й розуміти прочитане, виробити головне, записувати, становити схеми, конспекти
ДЕМОНСТРАЦІЯ Полягає в наочно-почуттєвому ознайомленні з явищами, процесами, об'єктами в натуральному виді, використається із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньому пристроєм	Педагог повинен націлювати увагу учнів на істотні сторони демонструємих явищ, правильно сполучати різні методи	Замальовка, спостереження, дослідження, осмислення, виявлення зв'язків.		Досліджувані об'єкти (у натуральному виді) штучні замінники натуральних об'єктів.		Активна участь учнів, правильний вибір об'єктів, уміння педагога направити увага учнів на істотні сторони явищ
ІЛЮСТРАЦІЯ – показ і сприйняття предметів, процесів, явищ у їхньому символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, малюнків, схем і т. д. Вони істотно полегшують процес формування понять.	Визначити оптимальний обсяг илюстрируємого матеріалу, підготувати заздалегідь ілюстрації, правильно використати методику показу.	Осмислення, сприйняття, зробити висновки		Діаграми, графіки, схеми. Таблиці, карти, плакати й т. д.		Методика показу, сполучення з іншими методами, використання роздавального матеріалу
ВІДЕОМЕТОД – екранне піднесення інформації, що служить не тільки для піднесення знань, але й для їхнього контролю, закріплення, повторення, узагальнення, систематизації, тобто виконує всі дидактичні функції.	Підбор потрібного матеріалу, уміння вводити учнів у коло досліджуваних проблем, робити узагальнюючі висновки, надавати індивідуальну допомогу в процесі самостійної роботи.	Осмислення, сприйняття, робити висновки, виділення необхідної інформації, самостійне дослідження.		проектор, кіноапаратура, навчальне телебачення, відео програвач, відеомагнітофон, а також комп'ютер з дисплейним відбиттям інформації.		Наявність відеотеки, навчальний процес повинен відрізнятися чіткістю, продуманістю, доцільністю
ВПРАВИ – це метод навчання, що представляє собою планомірне повторне виконання дій з метою оволодіння ними або підвищення їхньої якості. Види: спеціальні, похідні, усні, письмові, графічні, лабораторно-практичні, виробничо-трудові	Учитель повинен піклуватися про достатню кількість і розмаїтість вправ, перевіряти правильність виконання вправ, допомога у виконанні.	Чітке виконання завдань залежно від типу вправ.		Зошити, книги, прилади й т. д.		Свідома спрямованість учнів на підвищення якості діяльності; знання правил виконання дій; свідомий облік і контролювання умов; результативність.
СИТУАЦІЙНИЙ МЕТОД – скомбінований з багатьох шляхів і способів метод, застосовуваний педагогом тоді, коли жоден з відомих ізольованих методів не дає можливості швидко й ефективно досягти намічених цілей у наявних конкретних умовах, він зізнається не всіма педагогами, це творчий, не стандартний метод	Індивідуальність у підході до навчання, науково-дослідні роботи	Осмислення й виконання завдання, пропонованого вчителем		Карта творчого росту учнів, діагностичні карти.		Підготовка учнів, наявність сучасних наочних засобів. Активна участь учнів, сполучення з іншими методами, уміння педагога направити увага на істотні сторони досліджуваного матеріалу, контакт із аудиторією, позитивне сприйняття.
ЛАБОРАТОРНИЙ МЕТОД – самостійне проведення експериментів, досліджень учнями, дає можливість здобувати вміння й навички звертання з устаткуванням забезпечує чудові умови для формування практичних умінь.	Ретельна підготовка вчителя.		Учень повинен ретельно підготуватися, активно досліджувати, самостійно працювати, підбирати необхідні матеріали й прилади.		Наявність лабораторії, наявність спеціального устаткування.		Ретельна підготовка вчителя й учня, наявність дорогого встаткування, творчих підхід до рішення завдань
ПРАКТИЧНИЙ МЕТОД – застосування отриманих знань до рішення практичних завдань, уміння використати теорію на практиці.	Пояснення, показ, керівництво, робота зі слабкими учнями, контроль		Осмислення сказаного й показаного вчителем, участь у процесі, самостійне виконання завдання, уміння робити висновки		Демонстраційний матеріал, зошити, книги.		Сформованість звички організації трудового процесу (усвідомлення мети й умов її рішення й т. д.)
« 1 2 3 4 » К-во Просмотров: 188 Бесплатно скачать Курсовая работа: Управління процесом підвищення якості знань учнів з української мови, літератури >>> Скачать <<< Меню Поиск