Курсовая работа: Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
Така реклама називається девіантною, тобто такою, де демонструються відхилення, анормальні форми поведінки. Вона спричиняє за собою, формує девіантну поведінку. Поняття девіантної реклами склалося недавно. Це обумовлено сучасними особливостями нашого світу: він став динамічнішим, жорстокішим і агресивнішим.
Цей термін ввела в наукову практику Проніна Олена Євгеніївна, доцент, доктор філологічних наук, кандидат психологічних наук, в статті «Девіантна реклама», опублікованій у Віснику Московського університету. У такому виді реклами відбувається підміна цінностей і понять: жорстокість як упевненість, самопопустительство як вірність собі, грубість характеру як свобода, ворожість як конкурентоспроможність, безцеремонність як сміливість, егоїстичність як природність і так далі[3; 52].
1.2 Визначення девіантної поведінки. Цілі її використання в рекламі
Девіантна поведінка — здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співтоваристві. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. Вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабінні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Перш за все виникає тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. До такої поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність) [8].
Логічно передбачити, що нормальне, тверезомисляче суспільство уникатиме зайвої демонстрації, нагадування про таку форму поведінки. Але виходячи з глобалістського проекту західної цивілізації ми можемо спостерігати абсолютно протилежну картину. Глобалізм вважає, що ресурси планети обмежені, а людей надто багато. Тому їх необхідно «скоротити», по можливості, не удаючись до відвертого насильства [2]. Адже здійснюючи геноцид всього людства необхідно зберігати обличчя дійсних добродійників, що піклувалися про демократію і гуманізм. Саме тут стає в нагоді реклама девіацій.
Особа, що відбулася, з вищою освітою, професійними досягненнями, орієнтована на моральні високі цінності і ідеали, не піддасться такій пропаганді, не зрадить своїм принципам. Але як же тоді пояснити той факт, що більшість наркоманів – це діти з багатих і благополучних сімей, а алкоголіками частенько стають люди з вищою освітою?
У цьому і полягає сила реклами і інших засобів масової інформації: не важливо ким ти був учора, сьогодні ми з тебе зробимо «потрібного» нам, «зручну» для нас «істоту», якою легко управляти і маніпулювати.
Під таку категорію людей підпадаю діти і підлітки з їх слабкою, нестійкою психікою. І в результаті ми отримуємо обдурену молодь, частина якої піде по кривій доріжці, і їх можна буде посадити у в'язницю [2], відправити до армії, зробити на них революцію. Реклама спиртних і енергетичних напоїв, тютюнових виробів, сексуально-еротичні стосунків з її завидною частотою появи перед очима потенційних споживачів практично зомбує на їх придбання, а якщо з'єднати рекламний чинник з бажанням дитини скоріше стати дорослим, то реклама стає двигуном не лише торгівлі, але і розкладаючим засобом несталої дитячої психіки [6].
Інша частина населення могла б спокійно жити, виховувати дітей. Але оскільки дітородіння на глобалістському світі слід обмежувати, статеві збочення зводяться в ранг норми і всіляко вихваляються, аби «основний інстинкт» задовольнявся без «небажаної» вагітності. Ну а третя група людей звикла сидіти з відкритим ротом перед екраном і сліпо довірятиме телеавторитетам. Такими людьми, природно, дуже легко управляти.
Для глобалістського проекту поважно сформувати у молоді і комплекс невдах. Інакше кому збувати наркотики, алкоголь, сигарети. Невдаха невдоволений життям, схильний впадати в депресію. А йому послужливо підсовують «ліки»: наркотики, випивку, секс і так далі. І дійсно, вони дозволяють на якийсь час здригнутися. Правда, потім депресія накотить з новою силою, але можна буде прийняти нову дозу – і знову стрепенутися [2].
З вище сказаного видно, що мета використання девіацій в рекламі, як одного з сучасних потужних засобів впливу на свідомість молоді, - це формування у дітей і підлітків різного роду комплексів, які сприяють нав'язуванню зручних для глобалістів форм поведінки і мислення.
1.3 Теорія ризику гедонізму
Виходячи зі сказаного, виникає питання: чому молодь приваблює смерть, насильство, груба поведінка?
Доктор психологічних наук, професор Л.Н. Матвєєва з МГУ проводила такий дослід: молодим людям при перегляді різних фільмів давали в руки датчики з проханням в особливо цікаві моменти натискувати на кнопку. Результат уразив. Глядачам було однаково цікаво дивитися і на щось прекрасне, і на щось жахливе. Скажімо, на героя, що переміг, який забрався на високу скелю і милується прекрасною панорамою. І на видовище кривавої страти. І те, і інше лоскотало нерви.
Коли така стимуляція стає звичною, людина не може без неї обходитися. Життя без гострих відчуттів здається їй прісним. А з іншого боку, вона тепер сприймає лише таку жорстку стимуляцію, будучи нездібною розібратися в тонших відчуттях. Тому стимулювання жорсткими стимул-реакціями сексу, насильства, відрази або садизму стає для неї нормою. Все інше вже за порогом її сприйняття [2].
Це пояснює теорія ризику гедонізму, де аналізується прагнення отримувати задоволення від гострих відчуттів. Сам по собі феномен відомий давно. Як вишукано висловився О.С.Пушкін: «Все, все, що загибеллю загрожує, для серця смертного таїть непояснені насолоди».
Вивчаючи феномени поведінки гедонізму в сучасній масовій і молодіжній культурі, куди можна віднести і рекламу, психологи і терапевти прийшли до виводу, що існують дві основні форми ризику: це, по-перше, загроза життю, фізичній цілісності організму і, по-друге, загроза самооцінці, особистій цілісності. Чергування максимальної напруги і радості позбавлення породжує надсильні емоції, які, строго кажучи, безумовно рефлекторні і володіють здатністю пригнічувати всі інші відчуття і види діяльності. Психологічні дослідження показують, що отримати «гострі відчуття» можна не лише в реальному житті, ризикуючи особисто, беручи участьу такій ситуації, але і навіть спостерігаючи за тим, як піддаються небезпеці або гинуть інші, сидячи перед своїм екраном.
Є підстави вважати, що прагнення ЗМІ і реклами зокрема до показу усе більш відвертих і страхітливих сцен насильства, жорстокості, мук і горя – ескалація жорстокості, що констатується дослідниками, в масовій комунікації – є спробою експлуатації безумовно рефлекторних механізмів ризику гедонізму. Небезпечне, страхітливе, екстраординарне завжди привертає увагу людини, як би вона сама не ставилася до предмету зображення, достовірності джерела повідомлення, естетичним і етичним достоїнствам зображення і так далі. Є лише одне обмеження у використанні механізму ризику гедонізму: швидке притуплювання чутливості, підвищення толерантності до надсильних дій аж до бездушності. Тому спостерігається постійний дрейф до усе більш сильних і безпосередньо діючих подразників таких як секс, насильство, смерть, приниження особистості [3; 48-49].
Відомий соціолог і публіцист Сергій Кара-Мурза вважає, що в основі даної проблеми лежить фрейдистська теорія. Згідно знею в підсвідомості людини існують руйнівні комплекси Танатоса і Ероса, пов'язані з прагненням до насильства і сексу. Вони пригнічені культурою. Фахівці з реклами, прибічники фрейдизму, вважають, що видовище смерті збуджує інтерес і увагу глядачів. Якщо давити на ці комплекси, знімається психологічний захист, людина легко сприймає всяку інформацію. Маніпуляція образом смерті руйнує культуру. Тому на видовища, пов'язані з насильством і сексом, в будь-якому суспільстві, навіть у дикунів, завжди накладалося табу. Мистецтво їх передає умовно. У того ж Шекспіра гори трупів в трагедіях. Але вони не спричиняють руйнівної дії, оскільки піднесені в умовній, високохудожній формі. Режисер, який хоче слідувати Шекспірові, не буде натуралізувати вбивство.
Людина відрізняється від тварини тим, що у неї з'явилася моральність. З її допомогою вона пригнічує багато проявів своїх інстинктів. Є речі, які можна показувати на людях, лише обмеживши рамками певного ритуалу. Наприклад, похорони. Коли реклама показує небіжчика поза цими ритуалами, це руйнівне видовище. А людина з підірваною мораллю легко керована.
Здійснюють це люди з високою, академічною культурою, які виконують певні соціальні, політичні, культурні програми формування підлітків, дітей, взагалі людини — формування в певному культурному типові. Реклама як і будь-яке виробництво, виконує замовлення [7].
1.4 Наслідки впливу дев і ант н о ї реклами
Аби описати механізм дії девіантної реклами можна навести наступний приклад: 10 років потому американці бомбили Сербію збідненим ураном, який раслагаєтся мільйонами років. Ця радіація згубно відіб'ється не лише на тих жителях, які були свідками даної агресії, але і на тих, хто ще не народився.
Девіантна реклама має такий же принцип. Вона «калічить», спотворює не лише тих, хто безпосередньо підпадає під її вплив, але і всі подальші покоління. Відбувається ланцюгова реакція: «отруюються, заражаються» батьки, потім їх діти, внуки і так далі.
Можна виділити два основні аспекти девіантної поведінки:
- індивідуальні девіації (особистий рівень): модель поведінки індивіда не відповідає нормам і очікуваннямусього суспільства і не є прийнятною і конформною по відношенню до якого-небудь колективу. У всі часи так звані «білі ворони» викликали побоювання і здивування, а самі у свою чергу випробовували нерозуміння і відторгнення;
- групові девіації (масовий рівень або рівень середовища): норми життя окремої групи протиставили легітимним нормам всього останнього суспільства. Це може бути группа, що володіє своєю субкультурою, проте, її відмінність від інших громаду тому, що члени такої групи є не лише носіями даної субкультури, але і правопорушниками, або вони явно не визнають які-небудь загальноприйняті цінності. Наприклад, злочинці або хіппі мають свої власні закони, норми поведінки, моралі, що діють в їх середовищі. Тобто тут йдеться про масові девіації, про окрему субкультуру, що знаходиться в протистоянні нормам, прийнятиму суспільстві [4].
Підводячи підсумки, можна зазначити, що реклама як яскравий представник масової культури робить негативний вплив за допомогою механізму наслідування, тобто прийняття найбільш часто спостережуваних моделей поведінки.
2. ВИКОРИСТАННЯ ДЕВІАЦІЙ В СОЦІАЛЬНІЙ РЕКЛАМІ: ЗА І ПРОТИ