Курсовая работа: Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету

Друга — ґрунтувалася на підході Головної Державної податкової інспекції, Міністерства фінансів і Міністерства економіки України. Система оподаткування тут була представлена податком на прибуток (при єдиній ставці рівні 30-35 %); пільгуванням засобів, що направляються на інвестиційні цілі: обмеженням ставки податку на додану вартість 20 % і відміною пільг по ньому; чітким розмежуванням податків на державних і місцевих; переходом в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об'єкту оподаткування.

Третя — була запропонована Українським Союзом промисловців і підприємців. Вона представляла концепцію, в цілому аналогічну другий, але з великим акцентом на заходи, що забезпечують пріоритет виробників.

На початок 1993 року податкова система придбала риси, сформульовані Мінфіном, Мінекономіки і тому подібне, що і було закріплено в пакеті Декретів Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року. Цього дня стався "декретний залп" в області податкового регулювання, що практично відновив всю систему податків України.

У 1993 році основним видом прямих податків на юридичних осіб, що діяв в Україні, був податок на доходи. Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" був ухвалений 21 лютого 1992 р., і протягом всього 1992 р. податок стягувався з юридичних осіб на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 р. як прямий податок був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій" від 26.12.1992 р. № 12-92). Проте, не дивлячись на прогресивніший характер, він був скасований Законом України "Про Державний бюджет України на 1993 рік" (ст. 8) і, зачинаючи з другого кварталу 1993 року, був відновлений у дії Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій". Така зміна в 1993 році була спробою верстати Держбюджет, не збільшуючи його дефіцит. Одним з важелів цієї політики було вибрано повернення до більш напруженого податкового пресу. Відносно новим для податкового законодавства в 1992 році для оподаткування доходу (прибули) з'явилося використання механізму податкового кредиту. Платники зіткнулися з ним з початку 1992 року. Якісне оновлення податкової системи України припало на 1994-1995 роки. У цей період формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. Разом з діючими податками виникають нові (наприклад, податок на промисел). До 1994 року остаточно формується система місцевих податків і зборів, введена Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93 і уточнена Законом України від 17.06.93 р. № 3293-XII [10, 120-122 с.].

Найбільш значні зміни в цей період були пов'язані з ухваленням Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про систему оподаткування" від 02.02.94 р. № 9904-Х11: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. Закріплюються механізми реалізації контролюючої функції податків: Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.93 р. № 3813-Х11; Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків і інших обов'язкових платежів від 22.12.94 р. № 320/94-ВР.

У 1997 році відповідно до Указу Президента України "Про заходи по реформуванню податкової політики" від 31.07.96 р. № 621/96 зачався наступний етап розвитку податкової системи України, який не приніс очікуваного результату. Унаслідок економічної кризи, яка характеризувалася спадом виробництва, падінням об'єму товарної продукції і послуг, посиленням бюджетного дефіциту, податкова система не придбала стабільності. В умовах кризи неплатежів платник завжди міг своєчасно розрахуватися з бюджетом. Об'єми накопиченої простроченої заборгованості, у тому числі безнадійною, в умовах недоступності кредитів і несприятливого інвестиційного клімату в країні не дозволили більшості підприємств стабілізувати свій фінансовий стан, збільшити обсяги виробництва і послуг і своєчасно сплатити податки і поточні платежі.

Сучасна податкова система регламентує основні обов'язки платників: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження; у терміни, встановлені законодавством, подавати в державні податкові інспекції і інші державні органи бухгалтерську звітність і інші документи і відомості, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів; своєчасно і в повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші обов'язкові платежі, допускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються з метою отримання доходів або пов'язані із змістом об'єктів оподаткування, а також для перевірок по питаннях числення податків і інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів.

1.2. Основи побудови податкової системи України

Система оподаткування – сукупність податків і зборів (обов‘язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Наукове обґрунтування основ податкової системи є необхідною передумовою позитивних результатів податкової політики. Наукові основи побудови податкової системи повинні ґрунтуватись на вимогах системності, встановлення визначальної бази цієї системи та формування правової основи і вихідних принципів.

Системність вимагає взаємопов’язані податків між собою, органічного доповнення одного іншим, виключення суперечностей із системою в цілому та іншими її елементами.

Визначальною базою податкової системи є обсяг бюджетних коштів, яких потребує держава для виконання покладених на неї функцій.

Правовою основою системи доходів бюджету є відносини власності – державної чи приватної. При державній власності створювані доходи належать державі. При приватній власності питання формування і розподілу доходів є компетенцією власника (або власників).

Вихідні принципи побудови податкової системи визначені в законі України «Про систему оподаткування». До них відносяться:

стимулювання науково – технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) – на більші доходи;

рівність, недопущення будь – яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого й прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обґрунтованість – установлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку й збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Слід зазначити, що принципи стабільності, соціальної справедливості тощо порушуються постійними змінами до діючого законодавства України. При цьому механізм обчислення податків стає складним та незручним, внаслідок чого система оподаткування працює неефективно.

За економічним змістом податки - це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства. Економічна природа податку полягає у визначенні об‘єкту оподаткування й джерела сплати, бюджетного призначення, а також прогнозування його впливу на суб‘єктів оподаткування і економіку в цілому.

Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Система оподаткування характеризується її елементами - суб’єкт оподаткування, об’єкт оподаткування, податкова ставка, джерело сплати.

Суб’єкти оподаткування – це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.