Курсовая работа: Жовтень 1917 року в сучасній літературі

Предметом курсового дослідження є об’єктивна оцінка подій і передумов Жовтневої революції 1917 року; розгляд альтернатив розвитку до і після, революції, проблеми і оцінки Жовтня 1917 року; історичне значення цієї події.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування Жовтневих подій 1917 року в сучасній літературі. Розгляд точок зору на ці події, та доцільність їх виділення.

Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі визначені наступні завдання :

- аналіз суспільних та політичних передумов Жовтневих подій 1917 року в Росії;

- дати цільове уявлення про історичний шлях країни від лютого до жовтня 1917 року;

- висвітлення альтернатив суспільного розвитку на різних етапах історії країни, розкриття боротьби довкола проблеми історичного вибору і причини перемоги більшовиків в даний момент історії;

- розглянути основні проблеми і оцінки Жовтня 1917 року;

- висвітлити історичне значення Жовтневих подій 1917 року, його уроки.

Також, в даній роботі хотілося б звернути увагу на деякі теоретико-методологічні аспекти, на необхідність змінити, ставший вже давно традиційним, підхід до давно відомих проблем.

Хронологічні рамки роботи охоплюють 1917 рік. Нижня хронологічна мета дослідження – це кінець лютого 1917 року, коли революційна ситуація вимагала від уряду широких демократичних перетворень в політичному секторі, відбулося скинення царизму. Верхня хронологічна мета – жовтень 1917 року, коли проходить Жовтнева революція.

Наукова новизна одержаних результатів насамперед полягає в комплексному дослідженні найбільш розповсюджених точок зору на Жовтень 1917 року, зокрема, наведено оцінки поглядів сучасників на цю проблему. Розглянемо сам революційний процес з об’єктивної точки зору.

Ступінь наукової розробки. Історія Жовтневих подій 1917 року ХХ століття не була по-справжньому об’єктом спеціальних досліджень учених, хоча, звичайно, не можна сказати про неї як про «білу пляму» минулого. Розробкою даної проблеми займалися такі радянські історики, як А.П. Ненароков, Мінц, Волобуєв П.В та інші.

Наприклад, у своїй праці «Великий Октябрь» А.П. Ненароков наводить коротку передісторію Жовтневих подій, конкретні факти історії Жовтня, розглядає документи і фотографії, що стосуються цього періоду.

В книзі «Страницы истории советского общества: люди, проблемы, факты» під загальною редакцією А.Т.Кинкулькіна розглядаються статті в основному основані на тексті першопочаткових журнальних публікацій. В дану книгу включена стаття П.В. Волобуєва «Обращаясь к великому опыту» в якій автор намагається дати відповіді на питання, що стосуються Жовтня і безпосередньо розглядає передумови, альтернативи і значення цих подій.

В радянській історіографії із зрозумілих причин дана тема була висвітлена однобічно і упереджено, але, ця подія продовжує привертати увагу дослідників і сьогодні. Абсолютно нові політичні умови, дозволяють історикам по-новому оцінити дану проблему. Жодна стаття з політичними перемінами не обходиться без згадування Жовтня. Хоча навіть до сьогоднішнього часу не видано об’єктивної і цілісної праці по цій темі.

Е. Ектон у своїй статті «Новый взгляд на Русскую революцию» бачить ціль – роздивитися вплив, який політичні і інтелектуальні зміни впливають на вивчення революції. М. Рейман «Заметки по интерпретации 1917 года» він розглядає різні точки зору на дискусійні питання, що безпосередньо стосуються Жовтня: передумови, альтернативи, партію більшовиків тощо.

І недаремно, те, що історія Жовтневих подій 1917 року привертала і привертає увагу зарубіжних істориків і політологів. В останні десятиліття ряд вчених відійшли від традиційного висвітлення Жовтневої революції К.М. Первухіна в своїй статті «История Октябрьской революции в англоязычной литературе» ставить своєю метою висвітлити трактування ряду основних проблем Жовтня істориками цього нового напрямку.

Це роботи Д. Кенкер, Д. Мандела, Р. Суні, У. Розенберга. А. И. Семенникова в праці «Россия в мировом сообществе цивилизаций» конкретно розглядає найбільш поширені оцінки того, як називати події, які відбулися в Жовтні 1917 року (переворот, бунт, революція, змова і т.д.).

У Ень-Юань в статті «Октябрьская революция: неизбежность и историческое значение» викладає свій погляд на Жовтневу революцію, яку він вважає найбільшою надією ХХ століття, яка здійснила великий вплив на світовий історичний процес і т.д.

Основу джерельної бази дослідження складають праці відомих вчених-дослідників з проблем революційної історії.

Важливим джерелом для написання дослідження стали матеріали періодичної преси України і Росії.

Структура роботи визначаються метою і завданнями дослідження і вона побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, основної частини, яка містить три розділи (поділені на параграфи), висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал курсової роботи, узагальнення, висновки, дослідження можуть бути використані при проведенні спецкурсів і спецсемінарів з історії Росії, а також при подальшому і ґрунтовнішому дослідженні даної теми.

Розділ І. Трансформація влади в Росії в 1917 році.

«Трагедия Росси – это прежде всего –

трагедия власти»

Н.В. Устрялов

1.1. Події від Лютого до Жовтня.

Проблеми суспільного розвитку в ХХ столітті піднімалися особливо гостро, світова війна загострила розвиток в країні внутрішніх протирічь. Таким чином, в Російській імперії був локалізований процес демократизації революційного піднесення, який знайшов свій вихід в революційних подіях в Лютому 1917 року. Явище абсолютної монархії для Європи ХХ століття давно стало анахронізмом. Це, звичайно, привело до подій, які стали закономірною ланкою розвитку європейських народів, в їх рухові до побудови демократичного суспільства.

Зростаюча революційна криза, яка закінчилася повстаннями в Петрограді в Лютому 1917 року, мала в своїй основі гідні причини. Розрив в темпах економічного розвитку між динамічно зростаючою промисловістю і уповільнений рух аграрного сектора приводив до порушення балансу соціальних сил, породжуючи найгостріші соціально-політичні конфлікти, підсилені до того ж участю Росії у війні. Вирішення цих протиріч лежало в політичній сфері – або з допомогою наступних реформ, які буде проводити сама держава, або, у випадку відмови останньої – революційним шляхом. Неспроможність влади зрозуміти цю дилему зробила неминучою Лютневу революцію , яка поклала початок довгому революційному процесу, який розтягнувся на цілих чотири роки. [6; ]

Стихійне повстання в Петрограді завершилося 2 березня 1917 року відреченням імператора Миколи ІІ, і стало кінцем самодержавного ладу в Росії. [39; ]

Тим самим, почалася ліквідація і всієї старої державної системи управління.