Научная работа: Організація банківської справи
Трансформаційна функція обумовлена посередницькою місією банків. Мобілізовуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість трансформувати:
- строки грошових капіталів;
- їх розміри;
- фінансові ризики.
Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до змін попиту на гроші. Банківська система керує пропозицією грошей. Це ключова функція банківської системи. У її здійсненні беруть участь всі ланки банківської системи - ЦБ, всі банки другого рівня. Вона стосується всіх напрямів банківської діяльності, перш за все кредитної.
Основні висновки, що належать до даної функції, наступні:
1. Приріст маси грошей в обігу забезпечується не тільки кредитною емісією ЦБ, але і кредитною діяльністю КБ.
2. Банківська система створює грошей значно більше, ніж одержує ззовні - від центрального банку, не дивлячись на те, що позики надаються в межах вільних резервів.
3. Рівень грошово-кредитної мультиплікації залежить від норми обов'язкового резервування.
4. Грошовий мультиплікатор спрацьовує не тільки при додатковому введення грошей (резервів) в систему центральним банком через кредитну емісію, а й під час надходження готівки на рахунки клієнтів або продажу частини активів на міжбанківському ринку.
Стримують процес мультиплікації наступні чинники:
1. Використання клієнтами банків одержаних позик або платежів в готівковій формі. У наступному банку у такому разі скоротиться приріст резервів або взагалі його не буде, що зменшить коефіцієнт мультиплікації.
2. Нарощування банківських резервів в результаті підвищення норми резервування або скорочення видачі позик.
3. Зміна структури депозитів у бік зниження частки депозитів до запитання і збільшення частки строкових депозитів. Це уповільнює інтенсивність платежів між клієнтами різних банків і швидкість переміщення резервів між банками, що призводить до уповільнення процесу мультиплікації.
Такий у загальних рисах механізм виконання даної функції банківською системою.
Функція забезпечення стабільності банків і грошового ринку пов'язана з надзвичайно високим ризиком банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть в собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розбалансування всього грошового ринку, провокації економічної кризи. Як посередники грошового ринку, банки повинні брати на себе всю відповідальність перед інвесторами за економічні ризики своїх позичальників. Успіху в справі диверсифікації ризиків можна добитися тільки за умови, що дане завдання розв'язуватиметься зусиллями всієї банківської системи. Необхідне ухвалення низки законів, що регламентують діяльність всіх її ланок і створення ефективного механізму державного контролю за виконанням цих законів. Важливою умовою в забезпеченні стабільності є незалежність НБУ від інших суб'єктів влади в Україні.
1.3 Види комерційних банків
Комерційні банки розглядаються в двох аспектах - широкому та вузькому. Комерційний банк в широкому розумінні - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всі банки, крім центрального, називаються комерційними.
У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, в яких поряд з групою комерційних банків,діє велика група інших банків другого рівня, які не називаються комерційними.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
Принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку; ^ Принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.
Принцип сегментування чітко простежується в банківському законодавстві США та Японії, де банкам по суті заборонено здійснювати операції з цінними паперами корпорацій, з нерухомістю, страхові операції тощо. На цей принцип орієнтується переважно й українська банківська практика.
Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних, тощо, та галузевою чи секторовою, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.
В Україні за набором операцій, що виконуються, переважну кількість комерційних банків можна віднести до категорії універсальних.
Виходячи з досвіду західних країн, всі універсальні банки можна об'єднати у три групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.
Комерційні банки (у вузькому розумінні) обслуговують насамперед підприємства та організації різних галузей народного господарства, а також фізичних осіб. Правовою формою їх організації є переважно акціонерна. Банківські акціонерні товариства можуть бути відкритого та закритого типу. Акціонерами можуть бути юридичні та фізичні особи. Серед юридичних осію переважають акціонерні компанії, але можуть бути і приватні фірми, громадські об'єднання, державні підприємства та організації. Так, значна частина акціонерного капіталу двох найбільших комерційних банків України (Промінвестбанку і Укрсоцбанку) належить державі, а серед їх акціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків.
Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. Ощадні інститути - це група фінансових посередників, діяльність яких базується на залученні вкладів від населення.
В Україні мережа ощадних інститутів представлена одним банком -Ощадним банком, який за кількістю філій та зайнятих працівників є найбільшим банком і займає домінуючі позиції на ринку заощаджень.
Розвиток Ощадного банку України в бік комерційних банків явно відстає порівняно з такими банками в інших країнах. Він поки що працює переважно в режимі звичайних ощадних кас, обмежуючись прийманням вкладів населення з використанням їх переважно через міжбанківський ринок. Це звужує його можливості стимулювати приток вкладів і впливати на економічні процеси, перш за все у сфері малого та середнього бізнесу, яка традиційно обслуговуються у всіх країнах ощадними банками.
Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки, кредитні товариства, тощо). За характером діяльності вони подібні до ощадних банків. Це кооперативні ощадні інститути, які організовані групами приватних осіб, об'єднаних спільними економічними інтересами (фермери, ремісники), або профспілками.