Реферат: Акцентуація рис характеру. Класифікація типології особистості

Зв'язок темпераменту з характером проявляється в тому, що темперамент немов би то окреслює риси характеру. Буде сформована та чи інша риса характеру в людині, залежить від її активної діяльності, виховання та самовиховання, а на її зовнішні прояви, динаміку покладає відбиток темперамент. Одна й таж риса характеру у людей різного темпераменту ззовні може проявлятися по-різному. Візьмемо таку рису, як доброта. Досить зрозуміло, що зовнішні експресивні форми її прояву будуть різними у запального, імпульсивного, неврівноваженого холерика та спокійного, повільного, незворушного флегматика. Як результат, темперамент та характер створюють сплав, який зумовлює інтегральну характеристику особистості. Особливості темпераменту можуть також протистояти чи сприяти розвитку визначених рис характеру. Для меланхоліка, наприклад, важлива проблема – подолання тривоги та сором’язливість. Флегматику важче, ніж холерику або сангвініку, підтримувати в собі ініціативність.

1.1 Акцентуація особистості та діагностика акцентуацій

Особистості з ярко вираженим оригінальним психічним складом називаються акцентуаційними. В будь-якому колективі (і в дитячому, і у дорослому) завжди можна зустріти їх представників. Акцентуаційні особистості – це не патологія. Це ті особистості, які явно виділяються на фоні середнього рівня. Існують риси особистості, які за певних умов можуть розвиватися у двох напрямках: позитивному та негативному. За нормальних умов такі особистості стають яскравими, небуденними, залучаючи до себе оточуючих, за небажаних умов з такими особистостями ми пов’язуємо уявлення про соціальну чи навіть психологічну патологію (комплекс неповноцінності, боязкість натовпу, самотність, агресивність та ін.).

Риси, які роблять особистість акцентуаційною, природжені. Вони залишають відбиток на особистості в цілому. От чому спілкування з акцентуаційними особистостями потребує від педагога, вихователя, керівника особливого підходу та делікатності. Адже потрібно зовсім мало, щоб привести таку особистість до межі зриву. І настільки ж часто вчасно надана допомога, підтримка, розуміння, прийняття індивідуальних особливостей здатні зробити таку людину яскравою особистістю.

Підлітковий вік – період становлення характеру. У цьому віці риси характеру виступають найбільш яскраво, так як вони не розгладжені життєвим досвідом. З типом акцентуації підлітка (не менше 20% підлітків мають акцентуацію) необхідно обов’язково враховуватися. Він слугує одним із головних критеріїв для психолого-педагогічних рекомендацій, для порад у відношенні майбутніх професій. Він дозволяє передбачувати фактори, що призводять до дезадаптації та конфлікту з середовищем, і тим самим відкриває перспективу для ефективної психолого-педагогічної профілактики й навіть корекції. Все вищесказане стосується й дорослих особистостей. В будь-якому колективі завжди можна зустріти людей з «дивакуватістю», з точки зору здорового глузду та тверезої практичності.

Для діагностики акцентуацій підлітків та юнаків в СНД звичайно використовують патохарактерологічний діагностичний опитувальник А.Є. Личко (ПДО). Він включає в себе 25 таблиць – наборів висловів. У кожному наборі від 10 до 19 речень. Таблиці пов’язані з самопочуттям, відношенням до друзів, самотності, школі, лідерству, батькам, алкоголю та ін. цей опитувальник використовується зазвичай в роботі кабінетів психодіагностики.

Риси, які визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різних психічних сфер.

Назвемо найпершу сферу, яку найправильніше було б позначити як сферу скерованості інтересів і нахилів. Деякі інтереси мають егоїстичний характер; інші, навпаки – альтруїстичний.

Другу можна позначити як сферу почуттів і волі. Характер внутрішньої переробки явищ теж визначає значні індивідуальні відмінності. Відтак виникають модифікації індивідуальності й характеру. Третя сфера пов’язана з інтелектом; зазвичай її не включають у поняття особистості. Але існує сфера асоціативних почуттів, де закорінені такі риси особистості, як зацікавленість і прагнення до впорядкованості. Цю сферу можна назвати асоціативно-інтелектуальною.

Не завжди легко провести межу між рисами, що формують індивідуальність людини, і акцентуацію. Акцентуація завжди передбачає підсилення проявлення певної риси.

Акцентуація – це, власне ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість як таку і, врешті-решт, можуть набути патологічного характеру, руйнуючи структуру особистості.

Але навіть за широкого підходу до того, які якості можна назвати стандартними, нормальними, що не впадають у вічі, все ж таки існує чимало людей, яких можна віднести до акцентуаційних особистостей.

Згідно з дослідженнями, проведеними в Берлінській клініці Зітте серед дорослих і Гутьяром серед дітей, населення Берліна – це на 50% акцентуаційні особистості і на 50% – стандартний тип людей.

2. Характеристика типів акцентуації

Гіпертимні особистості.

Такі підлітки та дорослі вирізняються добрими й навіть підвищеним настроєм, енергією, спрямованістю до неформального лідерства. Почуття нового в них поєднується з нестійкістю інтересів, а спілкування з нерозбірливістю у виборі знайомств. Вони схильні переоцінювати свої можливості, та їх викривають надмірно оптимістичні плани на майбутнє. Завдяки жазі діяльності, вони зазвичай досягають успіху. Вони здатні говорити, не зупиняючись, особливо коли їх слухають. Але їх оптимістичний настрій та жага новизни таять у собі ту небезпеку (особливо якщо ці риси виражені яскраво), що такі люди легко можуть пройти повз подій, до яких потрібно віднестись серйозно.

Бувають моменти, коли вони втрачають відчуття обов’язку, легко ставлять на карту авторитет та своє ім’я. інколи жага діяльності може перетворитися у них в безплідне марнотратство самого себе, пусте прожектерство (вони беруться за багато, але не доводять нічого до кінця). При не особливо яскравих проявах цих рис своєчасна психокорекція дає позитивні результати. Такі особистості при відповідному індивідуальному підході з боку педагогів та батьків виробляють у себе звичку доводити до кінця розпочате, бути обережним під час вибору цілей діяльності, більш критично підходити до своїх планів. Якщо ж ці риси виражені занадто яскраво та особистість вже переступила підлітковий вік, то позитивний прогноз результатів психологічної та педагогічної корекції досить сумнівний.

Збудливі особистості.

Ця риса пов’язана з недостатньою здатністю до усвідомленої саморегуляції своєї поведінки. Таким людям досить важко, а часом й неможливо сказати собі своєчасно «стій», «досить», «зажди». Ними зазвичай керує не розсудливість, логіка, розрахунок, а потяг, інстинкти, хвилинні спонукання. У цих випадках розум нібито блокується. Через найпростіший привід вони можуть сваритися, подати заяву про звільнення, відкинути чи навіть знищити всю виконану роботу. Вони не розбірливі у знайомствах та зв’язках, легко змінюють друзів. Підлітки такого типу, образившись на батьків чи вчителів, легко йдуть з дому. Що буде далі, про це вони не думають. Немотивовані втечі з дому чи пропуски занять в школі можуть привести таких підлітків до безнаглядності, блукання. В період статевого визрівання вони здатні на асоціальні вчинки. Із всіх акцентуацій цей тип в плані виховальних діянь являється найскладнішим. Педагоги та батьки повинні знати, що виховні дії потрібно застосовувати якомога раніше, але в цих випадках будь-які спроби, звернені до розсудливості не завжди дають бажані результати.

Тривожно-боязливі особистості.

Ця риса звичайно проявляється вже в ранньому віці. Це боязкість засинати в темряві або бити в кімнаті без дорослих чи бути в закритій квартирі. Це боязливість собак, грози. Вже в дитинстві такі діти стають осередком для сильних та нахабність. Діти з цими рисам відчувають страх перед вчителем (особливо в початкових класах), директором, завучем. Зайва жорсткість та сухість з ними тільки посилює акцентуацію. Ставши дорослим, такі індивіди якось адаптуються, але перед силою та натиском втрачають характер. Їх відмічає нерішучість, коли потрібно постояти за себе. В колективах їм найчастіше дістається роль «жертви», «козла відпущення». Неочікуваний виклик до керівника – для них завжди стресова ситуація. В умовах авторитарної педагогіки такі особистості страждають найбільше, поповнюючи лави відомих, навіяних та невротиків. В умовах гуманістичної педагогіки співпраці можуть стати яскравими особистостями, здатні працювати самовіддано, задовольняючись в основному моральними стимулами. Процес формування з «гидкого каченя» прекрасну «либідь» потребує від педагога та керівника цілеспрямованості, душевної теплоти та педагогічної майстерності.

Застряглі особистості.

Ця риса проявляється в прагненні досягнути високих показників в будь-якому виді діяльності, у застряганні, зациклюванні на власній думці, відхилення компромісів та консенсусу. В крайньому випадку це прояв «найцінніших ідей», для реалізації яких особистість здатна до обміркованих та чітко спланованих дій. За успіху такі люди самонадійні та зарозумілі. В яскравих проявах вони підозрілі, й підозрілість охоплює будь-які сфери життя. Таким особистостям подобається з’ясовувати стосунки, вони будь-якими правдами та не правдами намагаються довести свою правоту. Застряглий тип приховує в собі можливість як позитивного, так й негативного розвитку характеру. Честолюбство може бути рухомою силою на шляху до досконалості. Але коли честолюбство примушує в товариші чи колезі вбачати конкурента, ворога, то ця якість стає негативною. В цих випадках велика роль суспільної думки, соціального контролю. Якщо вони є, - то особистість добивається визнання самовіддачею, якщо ні, то обманом, злочинними та аморальними засобами. В ранньому дитинстві такі діти вже досягають багато чого, але без необхідної педагогічної корекції при найменших невдачах джерело їх вони шукають не в собі, а ззовні (товаришах, вчителях). Для таких дітей потрібне рівне, постійно доброзичливе, але послідовне стійке відношення. Вседозволеність в сполученні з періодами суворості провокують в них розвиток негативних рис характеру. При постійній психолого-педагогічній та виховній корекції з боку педагогів й батьків позитивний прогноз реальний.

Педантичні особистості.

Особи цього типу відмічаються підвищеною інертністю. Вони зазвичай уникають приймати рішення. Сама по собі педантичність – це не так вже й погано. Сумлінність, спрямованість довести до кінця розпочату справу, любов до порядку, акуратність – все це добре, якщо не переходить у крайність. Нездатність швидко приймати рішення, постійне вагання всіх «за» та «проти» призводить до того, що такі особистості починають відставати від друзів та колективу. Йдучи з дому чи класу, вони неодноразово повертаються, щоб перевірити, чи закриті вікна, чи вимкнене світло, газ, електроприлади. Прибирання вони проводять довго та прискіпливо. Майже так вони прасують, перуть, готують їжу. При такому способі життя радості проходять повз них. Коли любов до порядку стає гіпертрофованою, педантизм стає негативною рисою характеру.

Тут важливо не пропустити цей момент, виховуючи у дітей самодисципліну, спонукаючи їх діяти рішуче та без вагань. Відмітимо, що на військовій службі педантизм у таких людей повертається в норму. Необхідно також відмітити, що педантичні особистості дуже серйозно ставляться до свого здоров’я, тому серед них рідко зустрічаються пиятики та курці.

Циклотимічні особистості.

Для них характерна різка зміна настрою та стану. При цьому мотиви можуть бути несуттєвими. То підвищена активність, спілкування, неутримання мови, то тривога, подавлений стан. У них від захвату до відчаю – один крок. Музика, живопис, релігія, спорт, природа – все це може охопити цю особу до глибин и душі, підняти її тонус, настрій. З іншого боку, жалість, співчуття до людей та тварин здатні довести їх до відчаю та часто з фізіологічними проявами. У підлітковому віці у циклотимічних особистостей можуть бути депресивні фази. В цей час у них падає працездатність й до всього втрачається інтерес. Підлітки стають домосідами, уникають компаній. Незадоволення в їхню адресу можуть довести їх до суїциду (фаза зазвичай продовжується 1-3 тижні). Педагогічна корекція можлива тільки при дотриманні такту та обережності. Великий ефект дає психотерапія (аутогенне тренування).

Демонстративні особистості.