Реферат: Анатомо-фізіологічні особливості кролів

Обидві частини ободової кишки дуже відрізняються за діаметром.

Велика ободова кишка порівняно коротка; мала ободова кишка дещо довша і має чоткоподібні клубочки.

Ободова кишка тьмяного сіро-рожевого кольору, її м'язисті стінки дещо потовщені. Слизова оболонка на початку ободової кишки така ж сама, як і в сліпої,— ніжна, гладенька, з ледве помітними крапковими нерівностями, але вже через 2 см вона помітно змінює свій вигляд і має добре виражені сосочки. Такий характер слизової зберігається до кінця малої ободової кишки з тією відмінністю, що сосочки поступово зменшуються.

У верхній частині правого клуба кінець малої ободової кишки утворює м'язистий сфінктер (своєрідний сфінктер), що складається з особливого ґудзикуватого утворення з одного боку і продовжених брижів з другого.

Перед пряма кишка починається після кінцевого затирального сфінктера малої ободової кишки. Слизова оболонка кишечника відразу після сфінктера стає гладенькою і ніжною.

Передпряма кишка має характерний вигляд — це вузька кишка чоткоподібної форми, що залежить від вмісту — округлих клубочків екскрементів, в проміжках між котрими вона різко звужена і, забарвлена в світло-сірий колір (у розширених ділянках вона темного кольору). Довжина передпрямої кишки досягає 65—70 см, на своєму шляху вона утворює багато петель і закруток.

Пряма кишка довжиною 33 см йде прямолінійно назад вздовж хребта. Вона висить на відносно великій брижі і тому може дещо зміщуватися вбік. Пряма кишка має приблизно ту ж чоткоподібну форму, як і передпряма, і відрізняється від неї прямолінійністю, дещо більшим діаметром, товстішими стінками та гладенькою слизовою оболонкою.

Зверху і з боків прямої кишки, недалеко від анального отвору (за 1 см), приблизно під першим хвостовим хребцем, лежать парні, досить великі (довжиною 1,2 см) довгасті ректальні залози темно-сірого кольору.

Анальний отвір у кроля розміщений позаду, під самим коренем хвоста, приблизно на рівні 4—5-го хвостового хребця і звисає донизу (висячий анус).

Травні залози. Травні залози — печінка і підшлункова залоза — мають у кроля певні особливості.

Печінка у кроля велика, що при звуженій черевній порожнині створює враження досить об'ємного органа, вага її дорівнює 80—120 г, що становить 4— 4,5 % ваги тіла. Це лопатевий паренхіматозний орган буро-червоного кольору (рис. 4).

У ділянці верхнього краю печінки є сильно розвинений хвостовий відросток, який має вигляд самостійної частки. На його задньому краю знаходиться глибока ямка, в яку входить передня частина правої нирки. Переднім краєм відросток подовжується і переходить у вузький перешийок, що веде до печінки.

На верхньому краю середньої ділянки печінки та в основі хвостового відростка розміщений другий невеликий відросток печінки, сплющений і широкий, соскоподібний (заходить спереду в малу кривизну шлунка).

Решта печінки поділяється на три основні частки: дві великі ліві (зовнішню і внутрішню) і одну малу — праву. Жовчний міхур за допомогою неглибокої вирізки знизу й спереду в свою чергу поділяє праву частку на дві: власне праву і лівішу, нечітко визначену вузьку, або ж квадратну частки.

Стоншені нижні краї основних часток печінки мають численні неглибокі додаткові насічки (щілини).

На верхньому потовщеному краю печінки є глибока округла вирізка для проходження каудальної порожнистої вени та розміщена ліворуч від неї вирізка для -стравоходу.

Жовчний міхур має середні розміри, зеленкуватого кольору, неправильно видовженої форми (разом із вмістом важить 1,7—2 г). Жовчний міхур лежить у заглибленні між середньою і правою частками. Жовчновивідна протока впадає в початкову частину дванадцятипалої кишки.

Підшлункова залоза у кроля невелика, важить 4 г, або ж 0,1—0,4% ваги тіла. Вона не має вигляду компактного паренхіматозного органу, а здебільшого розсіяна у вигляді окремих невеличких лопатеподібних часточок по серозній оболонці. Вона має блідий рожево-жовтий колір і нагадує жир.

Паренхіма залози концентрується в основному у дві частки-лопаті. Права лопать розміщена вздовж брижі, у задній петлі дванадцятипалої кишки. Спереду ця частина залози слабко пов'язана з невеликою за розміром, але більш концентрованою середньою частиною залози, яка міститься в ділянці малої кривизни шлунка й початку дванадцятипалої кишки. Далі вона подовжується ліворуч вздовж малої кривизни шлунка у товщу шлунково-селезінкової зв'язки аж до верхнього краю селезінки (ліва лопать довжиною 4—5 см). Права лопатеподібна частка залози іноді може бути навіть відокремленою від її лівої компактної частки. Вивідна протока підшлункової залози впадає в дванадцятипалу кишку.

Дихальний апарат. Органи дихання в кроля (розвинуті слабо, вага легенів становить 0,33—0,38% ваги тіла.

Ніс та носова порожнина. Ніс у кроля вкритий шерстю і звисає над роздвоєною верхньою губою, з якою пов'язаний вуздечкою. Дві навскіс поставлені ніздрі ведуть до носової порожнини. Хід крізь ніздрі до носової порожнини у кроля звужений. Ніс у нього дуже рухливий — тварина завжди робить ним характерні рухи.

Носова порожнина порівняно невелика, видовжена і тонкою перегородкою поділена на дві симетричні половини. У кожній половині носової порожнини є три сильно розвинені носові раковини.

Гортань та трахея. Гортань розміщена в початковій частині дихальної трубки. У кроля гортань розвинена слабко, вона порівняно коротка і невелика (важить 16 г, або ж 0,54% від ваги тіла).

Гортань знаходиться знизу глотки, позаду зіва. Біля входу у горлянку в кроля є незначні, навскіс розміщені щілини — несправжні бокові кишеньки гортані.

Трахея являє собою довгу хрящову трубку, що складається з великої кількості (48—50) окремих трахеальних кілець, і служить для проведення повітря до легенів.

У передньошийній частині трахея лежить під стравоходом. У грудній порожнині вона дещо звужується і згодом поділяється на два рукави — головні бронхи, кожний з яких входить у ворота відповідної легені. Місце поділу трахеї на два бронхи — біфуркація — розміщене приблизно під п'ятим трудним хребцем.

Легені являють собою парні паренхіматозні тіла блідо-рожевого кольору. Вони у кроля невеликі, до того ж права розвинута дещо більше за ліву.

Права легеня поділяється на чотири частки (верхівкову, серцеву, діафрагмальну і додаткову), ліва — на три (редуковану верхівкову, серцеву і діафрагмальну).