Реферат: Англія в період середньовіччя (ХІ-ХVст.)

Після Генріха IIкоролював Річард Левове Серце (1189—1199) — здібний воєначальник, хоробрий воїн, поет і музикант, але не здатний до державної діяльності. Англію він залишив напризволяще, все життя провів у мандрах. Але створена Генріхом II система державного керівництва виявилася такою досконалою, що працю­вала й за відсутності короля.

Генріх IIзалишив спадкоємцям сильну королівську владу. Проте відразу після смерті короля-реформатора на неї чекали серйозні випробування. Англію спіткали воєнні й політичні невдачі, вину за які знать покладала на монарха. Війна з Францією ставала для Англії дедалі обтяжливішою, тим паче, що Англія зазнавала воєнних поразок, втратила всі французькі території. У воєнних прорахунках барони звинувачували короля Іоанна Без­земельного (1199—1216) — молодшого сина Генріха II. До того ж цей король посварився з могутнім папою Іно-кентієм III . Папа відлучив його від церкви й заборонив по всій Англії богослужіння. Переляканий король ви­знав себе васалом папи й погодився платити йому щоріч­но велику суму грошей. Тим часом французи завдали чер­гової воєнної поразки англійцям. Барони цього не стерпі­ли і в 1215 р. повстали. Лондонці, які завжди підтриму­вали короля проти бунтівних баронів, цього разу відчи­нили їм ворота столиці. Іоанн Безземельний мусив підпи­сати Велику хартію вольностей — складений барона­ми документ, який обмежував королівську владу. Він скріпив цей документ своїм підписом лише тому, що не збирався виконувати його.У Великій хартії вольностей король брав на себе зо­бов'язання не переобтяжувати феодалів податками, не позбавляти церкви її привілеїв, оберігати законність і правопорядок, боротися з чиновницькими зловживан­нями, опікуватися торгівлею. Велика хартія вольностей захищала навіть кріпаків (забороняла забирати в них за вироком суду знаряддя праці та худобу). Отже, хоч вона найбільше опікувалася великими баронами, проте за­хищала від чиновницького свавілля й інші верстви на­селення. У Великій хартії вольностей королю забороня­лося чинити розправу над громадянами без вироку ста­нового суду і вперше в післяантичній історії Європи було сформульовано принцип недоторканності особи, який і сьогодні є наріжним каменем у справі захисту прав людини. Передбачався й контроль за виконанням коро- / лем цих вимог.

Історики по-різному оцінюють Велику хартію воль­ностей. Одні вважають її найпершою в світі конститу- цією — Основним законом, який закріплює права й обо- | в'язки всіх громадян. Інші вбачають документ, який / захищав інтереси передусім великих феодалів. Сам Іоанн Безземельний не дуже зважав на Велику хартію воль­ностей. Проте він незабаром помер, а опікуни малоліт-) нього короля Генріха IIIпідтвердили чинність цього до-1 кумента.

Коли Генріх IIIпідріс, він зробив усе можливе, аби / настроїти проти себе баронів. Він узяв дружину-фран-цуженку, з якою до Англії прибуло чимало французів, їм король щедро роздавав не лише посади, а й маєтки, що дратувало англійських вельмож. Поряд з вельможа- і ми виявляли своє невдоволення рицарі та городяни, з яких стягували податок на щорічні виплати папі. Коли Генріх III зажадав, щоб феодали внесли в казну ще й / третину своїх доходів на придбання для малолітнього принца сицилійської корони, барони озброєними при­були в королівський палац і зажадали від Генріха III, щоб він прогнав французів і здійснив реформи.

У 1258 р. барони зібралися в Оксфорді на свій з'їзд (його назвали "шаленим"). Вони створили комісію, яка ,

заходилася усувати від влади недобросовісних чинов­ників. Але рицарі швидко переконалися, що комісія з баронів відстоює лише свої інтереси. Вони зажадали, щоб їм дозволили вибирати шерифів зі свого середовища. Цю вимогу рицарів підтримали городяни та частина баронів під керівництвом графа Симона де Монфора. Знать роз­кололася на дві частини: тих, хто підтримував короля, і прибічників Симона де Монфора.

Генріх IIIне захотів обмежувати себе взятими зобо­в'язаннями, тому в 1263 р. в Англії спалахнула грома­дянська війна. Військо Симона де Монфора, яке скла­далося з рицарів, городян, студентів, вільних селян і окремих баронів, розбило королівську армію й захопи­ло в полон Генріха III та наслідного принца. На почат­ку 1265 р. Симон де Монфор фактично перетворився на диктатора Англії і, щоб зміцнити свою владу, скли­кав Вищу раду з представників основних верств англій­ського суспільства, яку пізніше назвали парламентом. Проте його успіхи виявилися недовговічними. Посилен­ня рицарства, городян і вільних селян занепокоїло ба­ронів — один за одним вони залишали Симона де Мон­фора і переходили на бік короля. Невдовзі Симон де Монфор, покинутий своїми прибічникам, загинув у су­тичці з королівськими військами. З його смертю завер­шилася громадянська війна, з якої переможцями ви­йшли промонархічні сили.

Наступник Генріха III, ЕдуардІ (1272—1307), зміц­нюючи королівську владу, не ліквідував запроваджений Симоном де Монфором парламент, а спробував викори­стати його у власних цілях — він скликав парламентські сесії, щоб полегшити стягування податків і не відштовх­нути від себе рицарство та міську верхівку.

Отже, наприкінці XIII ст. парламент остаточно утвердився в політичному житті Англії.

У середині XIVст. англійський парламент розділився на дві палати — верхню (палату лордів) і нижню {па­лату громад). У верхній палаті засідали великі світські феодали та вище духовенство (їх запрошував король). До нижньої палати входили рицарі від графств і депутати від міст. В англійському парламенті, на відміну від фран­цузьких Генеральних штатів, рицарі й заможні городяни тісно згуртувалися, виступали спільно, а тому були впливовою силою в державі. Міські низи й селяни не мали своїх представників у парламенті, тому він не може вважатися органом дійсного народовладдя.

Поступово англійський парламент зміцнив свої по­зиції. Він закріпив за собою право узаконювати подат­ки — без його ухвали жоден податок у країні не стягу­вався. В XIVст. він почав видавати закони (біллі), став вищим судом у державі.

Парламент відіграв важливу роль у політичному житті Англії XIV — XV ст. Він сприяв централізації держави, започаткував у країні станову монархію.

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК АНГЛІЇ.

В англійському суспільстві відбувалися зміни. Зро­став інтерес до торгівлі, особливо заморської, у зв'язку з чим бурхливо розвивалося кораблебудування. Багато дворян уже не вважали підприємництво чимось ганеб­ним, вчилися господарювати по-новому і дедалі більше ставали схожим на буржуазію міст. Але були й такі дво­ряни, що погано пристосовувалися до нових умов, по-старому жили за рахунок королівського двору та війни, здавали свою землю в оренду підприємливим людям.

Водночас скрутно жилося багатьом селянам. Хоча кріпацтво в Англії набуло менших розмірів, ніж у Фран­ції, проте англійських селян доймали чиновницькі зло­вживання, воєнний розор, феодальний розбій, податки. Зростала кількість тих, хто жив у безпросвітній нужді. У1381 р. в Англії спалахнуло потужне народне повстан­ ня. Очолили його сільський покрівельник Уот Тайлер, священик Джон Болл і дрібний рицар Джек Строу. Особ­ливу ненависть повстанці виявляли до юристів. Вони вбивали всіх, хто носив на поясі перо й чорнильницю, вважаючи, що "якщо грамотний, то юрист". Повстанці з допомогою міської бідноти захопили Лондон. Вони запевняли, що люблять короля, але ненавидять його "по­ганих радників". Король розпочав переговори з їх керів­никами, підступно розправився з ними, а потім легко розгромив повстанські загони.

Проте народний виступ дечому навчив феодалів Анг­лії. Було скасовано найжорстокіші закони, зменшено податки. Лорди почали переводити селян з панщини на грошовий чинш. Через сотню років після повстання У ота Тайлера кріпаків у країні майже не залишилося, селя­нам стало вільніше дихати.

У1455 —1485 рр. Англія була втягнута у громадянсь­ку війну. Два впливові дворянські роди — Иоркський і Ланкастерський, до якого належав король Генріх VI, були її основними винуватцями. Герб Йорків прикраша­ла біла троянда, герб Ланкастерів — червона, тому війна отримала назву війни Червоної і Білої троянд.

Генріх VIбув психічно хворим, державою керувала його дружина Маргарита Анжуйська, француженка за походженням. У цій ситуації герцог Річард Иорксь­кий зробив спробу заволодіти троном, створюючи вра­ження, що він рятує Англію від засилля французів. Ланкастери, зрозуміло, не мали наміру поступатися владою. Першими загинули Річард Иоркський та його соратники, потім дісталося й Ланкастерам. Королем став представник партії Білої троянди Едуард IV (1461— 1483), а Маргарита Анжуйська із сином втекла у Фран­цію. Воєнна перевага була то на одному, то на другому боці. Нарешті, в Англію з військом повернулася Мар­гарита Анжуйська. Йоркісти розгромили її військо в лічені хвилини. Маргариту взяли в полон, її сина вбили. В живих не залишили нікого, переможених не рятува­ли навіть монастирські стіни. Едуард IVповернувся в Лондон, Генріха VIвбили (народу повідомили, що він помер "від меланхолії"). Уцілілі ланкастерці втекли, зок­рема і граф Генріх Тюдор — майбутній англійський король.

Країна полегшено зітхнула. Але випробування для Англії на цьому не закінчилися. Після смерті Едуарда IVтрон узурпував його брат — король Річард Ͳ (1483— 1485). Це стало приводом для нового спалаху боротьби за владу.

Влітку 1485 р. в Англії з військом висадився Генріх Тюдор. Оточення Річарда IIIзрадило його, солдати розбігалися. Короною відразу, на полі бою, увінчали голо­ву Генріха Тюдора — відтепер короля Генріха VII (1485—1503). Засновнику династії Тюдорів і судилося своїм правлінням завершити англійське середньовіччя. Щоб заспокоїти йоркістів, Генріх VII одружився з пред­ставницею роду Йорків і об'єднав у своєму гербі червону та білу троянди.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бадак Александ Николаевич, Войнич Игорь Евгеньевич, Волчек Наталья Михайловна, Воротникова О. А., Глобус А. Всемирная история: В 24 т. / И.А. Алябьева (ред.) — Минск : Литература

2. Акопов Сергей Самсонович. История повторяется: от египетских пирамид до Московского Кремля: [В 2 кн.] / Сергей Акопов. — Калязин : Акопов, 1994.

3. Всемирная история: Возрождение и Реформация / И.А. Алябьева (ред.кол.). — М.; Минск : АСТ, 2000. — 1000с.