Реферат: Атрибуції власних дій і переживань

Так, випробувані, що представляли собі, що пригода з «сандвічем» викличе глузування їхніх товаришів, або ті, хто очікував, що експериментатор сприйме їхню відмову від участі спокійно, або ті, хто розцінював всю ситуацію як випробування на схильність до конформізму, скоріше всього відмовилися б носити плакат. Вони були б також схильні вважати, що люди, які пішли б за даних обставин на поступки, повинні мати незвичайні або екстремальні особистісні якості. Навпроти, ті, хто уявляв, що їхні товариші будуть аплодувати їхній фізичній силі, або вважав, що їхня відмова від участі зустріне скептицизм і жартування з боку експериментатора, або ті, хто сприймав всю ситуацію як тест на «скутість», швидше за все погодилися б носити плакат. Вони у свою чергу були б схильні думати, що саме ті, хто відмовився за даних обставин від співробітництва, є «білими воронами», чиє поводження має потребу в поясненні виходячи з їхніх особистісних якостей.

Необхідно ще раз підкреслити, що розгляд ефекту помилкової соціальної згоди з погляду суб'єктивної інтерпретації вимагає більшого, ніж проста констатація факту, що різні люди витлумачують ту саму ситуацію по-різному. Варто врахувати ще одну посилку: надходячи так, люди виявляються нездатними усвідомити або зробити адекватне логічне виправлення на те, що інші можуть інтерпретувати «ту ж саму» ситуацію зовсім інакше. Люди, таким чином, виявляються не в змозі визнати, інтерпретації ситуацій, що даються наскільки ними, являють собою саме інтерпретації й умовиводи, а не прямі відображення деякої об'єктивної й незмінної реальності.

Надлишкова впевненість пророкувань у відношенні себе й інших людей

Дослідження процесів пророкування поводження, що проводилися Россом і його колегами протягом ряду років, свідчать про те, що люди схильні проявляти набагато більшу суб'єктивну впевненість у пророкуванні реакцій один одного, чим це можна дозволити виходячи з об'єктивної оцінки точності цих пророкувань. У дослідженнях, присвячених пророкуванню соціального поводження (Dunning, Griffin, Milojkovic & Ross, 1990), даний ефект надлишкової впевненості давав про себе знати незалежно від того, чиє поводження випробуваним пропонувалося пророчити (тобто сусідів по кімнаті або людей, опитаних спеціально для цієї мети), від того, якого роду вступна інформація використовувалася (тобто інформація про відповіді на уявлювані дилеми, дані опитувань про минулі дії й звичках або відомості про реакції на ситуації, зроблені в лабораторії). Незалежно від того, чи передвіщалося рішення сусіда по кімнаті про його участь (або неучасті) у щорічному спектаклі, рішення про те, як голосувати на виборах мера, рішення зачесатися перед тим як фотографуватися, його ж рішення підписатися на журнал «Тайм», а не на «Плейбой», реально досягнутий випробуваними рівень точності пророкувань рідко наближався до рівня впевненості, що виражається ними.

Мабуть, ще більш багатозначним був той факт, що в пророкуваннях про власні майбутні переваги при виборі навчальних предметів, соціальних альтернатив і варіантів проведення вільного часу люди проявляли аналогічну надлишкову впевненість (Vallone, Griffin, Lin & Ross, 1990). Іншими словами, випробувані переоцінювали ймовірність настання результатів, що пророкуються ними, говорячи не тільки про реакції добре відомих їм людей (тобто сусідів по кімнаті), але й про реакції людей, яких вони найкраще знають (тобто себе самих). Більше того, надлишкова впевненість найбільш явним образом давала про себе знати у випадках, коли свідомо або неусвідомлене прогнози випробуваних вступали в протиріччя з типовими способами реагування, тобто коли випробувані пророкували, що конкретна людина або навіть вони самі будуть реагувати на ситуацію таким чином, що це буде відрізнятися від найбільше що часто зустрічаються варіантів поводження їхніх товаришів (і виходить, від диктату ситуаційних тисків і обмежень, що бездіють на поводження більшості людей).

Ефект надлишкової впевненості пророкувань у відношенні себе або інших людей не може бути зведений до єдиної причини або до одного єдиного механізму, що лежить у його основі. Подібно більшості цікавих і стійких феноменів, вона безсумнівно має безліч детермінант. Насправді помилкові пророкування й недоречний оптимізм, що виходить від тих, хто ці пророкування робить, можуть залежати від усього спектра погрішностей і людського судження, описаних дослідниками протягом останнього десятиліття - починаючи з незнання певних статистичних принципів (таких, як регресія до середньої величини) і кінчаючи загальним невірним поданням про прогностичний потенціал факторів у порівнянні із ситуаційними факторами. Проте в міру того як ми міркували про результати даних досліджень, а також про випадки необґрунтованої впевненості в пророкуваннях у реальному житті, ми усе більше починали усвідомлювати, до якого ступеня надлишкова впевненість виникає з нездатності людей усвідомити роль процесів суб'єктивної інтерпретації в оцінці ситуацій.

Існує два відмінних друзі від друга аспекту проблеми суб'єктивної інтерпретації, що породжують надлишкову впевненість у пророкуванні соціального поводження. По-перше, для того щоб пророчити, яка буде реакція тієї або іншої людини на певну ситуацію (навіть якщо мова йде про добре відомому нам людині, який ми спостерігали раніше в багатьох різноманітних ситуаціях), як правило, необхідно знати або правильно догадуватися про її деталі, особливо про ті її властивості, які визначають відносну привабливість можливих альтернативних реакцій. По-друге, крім знання про подібні об'єктивні особливості ситуації, необхідно враховувати особисту точку зору тієї людини, чиї дії ми пророкуємо.

Невизначеність, що існує відносно об'єктивних особливостей ситуації або у відношенні її суб'єктивної інтерпретації людиною, утрудняє пророкування й збільшує ймовірність помилки. Нездатність же усвідомити або внести адекватне логічне виправлення на подібну невизначеність із великою ймовірністю веде до того, що людина не може належним чином знизити ступінь упевненості свого пророкування.

Список літератури

1.Майерс Д. Социальная психология. Интенсивный курс. – М., 2000

2.Рубін Д., Пруїтт Д, Кім С. Соціальний конфлікт. - К., 2000

3.Солсо А., Джонсон Х., Біл К. Експериментальна психологія. - К., 1997

4.Берн С. Гендерна психологія. - К., 2004

5.Берковиц Л. Агресія. - К., 2001