Реферат: Безпроводові телефони. IP-телефонія

Технічні характеристики телефонного РП RTS-10.300 на базі радіотелефону Komtel 888R

Частота базового блока	307 МГц, 344 МГц
Частота абонентського блока	344 МГц, 307 МГц
Вихідна потужність базового блока	1 Вт
Вихідна потужність АБ	350 мВт
Джерело живлення	адаптер 220\12В
Температурний діапазон	від -15°С до +40°C
Вологість не більше	80%

2. Принцип роботи, основні параметри IP-телефонів

IP-телефонія є однією з домінуючих областей у сучасному розвитку технологій телекомунікацій. Вона поєднує в собі переваги телефонії й Інтернету та надає користувачам широкий спектр можливостей з передачі даних – чи це стосується тексту електронної пошти, голосових повідомлень чи відео зоб-раження. Існують такі варіанти передачі даних через IP-мережу: комп'ютер – комп'ютер, телефон – телефон, комп'ютер – телефон, WEB – телефон. Кожний з перерахованих вище способів має свої переваги та недоліки.

Апаратний IP-телефон – це самостійний пристрій, що не вимагає підключення до телефонної лінії і дозволяє користуватися послугами IP-мережі для здійснення міжміських і міжнародних переговорів, наприклад через Інтернет-канали. IP-телефону привласнюється власний телефонний номер, на який може зателефонувати будь-який абонент IP-мережі. На відміну від звичного варіанта доступу до послуг, коли абонент повинен спочатку зателефонувати за міським телефоном доступу до провайдера IP-мережі, набрати свій PIN-код і тільки після цього набрати необхідний телефонний номер, IP-телефон використовується як класичний телефон. Абонент просто знімає трубку й набирає необхідний номер.

IP-телефон призначений як для приватного користування, так і для встановлення в офісах. В останньому випадку, при використанні декількох апаратів з'являється можливість організувати офісний або корпоративний зв'язок без використання класичної телефонії. При цьому не має значення територіальне розміщення апаратів – організація зв'язку буде однаково простою як у випадку, якщо вони розташовані на сусідніх столах, так і при встановленні їх у протилежних точках земної кулі. Для підключення IP-телефону необхідна тільки наявність підключення до IP-мережі.

Структурна схема IP-телефону наведена на рис. 3.

IP-телефон містить такі компоненти:

· інтерфейс користувача (User Interface);

· мовний інтерфейс (Voice Interface);

· мережний інтерфейс (Network Interface);

· блок процесора (Processor Core);

· єднальну логіку (associated logic).

Інтерфейс користувача забезпечує реалізацію традиційних функцій телефону. Як мінімум, це клавіатура для набору номера (кнопки 0-9, *, #) і звуковий індикатор для сигналізації про вхідні виклики користувача. На складніших ТА використовуються додаткові клавіші, що забезпечують повторний набір номера, зберігання номерів, переадресацію, конференц-зв’язок тощо. Зазвичай використовується дисплей для відображення підказки користувачу номера, що набирається, інформації про вхідні виклики тощо. У деяких моделях телефон обладнаний послідовним інтерфейсом для підключення пристроїв типу PDA (персональний цифровий помічник), що дозволяє забезпечувати синхронізацію телефонної інформації, полегшує автоматичний набір номера тощо.

Мовний інтерфейс забезпечує перетворення аналогового голосового сигналу на цифровий. Мовні сигнали від мікрофона дискретизуются з частотою 8 кГц, що створює після кодера з імпульсно-кодовою модуляцією цифровий потік даних на процесор зі швидкістю 64 кбіт/с. Зворотний процес дозволяє перетворити потік даних 64 кбіт/с через декодер ІКМ на аналоговий мовний сигнал, що передається в телефонний капсуль або гучномовець.

Рисунок 3 – Структурна схема IP-телефону

Мережний інтерфейс забезпечує передачу і прийом мовних пакетів від телефону в локальну обчислювальну мережу найчастіше з інтерфейсом l0Base або 100Base Ethernet. IP-телефон може мати другий порт RJ-45 Ethernet для підключення персонального комп'ютера, щоб спільно використовувати одне підключення до настінної розетки.

Блок процесора здійснює обробку голосової інформації, обробку сигналізації, обробку протоколу і функції програмного управління всією схемою телефону. Він складається із цифрового сигнального процесора (DSP) для виконання функцій обробки голосу й пристрою мікроконтролера (MCU) для виконання інших функцій управління. Для забезпечення гарантованого зберігання ПЗ в телефоні використовується флеш-пам’ять.

Настроювання IP-телефону може виконуватися самим абонентом відповідно до інструкції. Абонентові видаються авторизаційні дані (ім'я, PIN-код) і виділяється унікальний телефонний номер для дзвінків з іншого IP-телефону.

Переваги використання апаратних IP-телефонів:

– простота й економія технічних ресурсів під час організації корпоративної або приватної мережі зв'язку, оскільки не використовується класична телефонія;

– прискорення процесу додзвону – виключаються дзвінок на телефон доступу до мережі IP-телефонії і набір PIN-коду;

– мобільність – IP-телефон може бути швидко переміщений у будь-яке інше місце з мінімальним перенастроюванням або взагалі без нього;

– можливість прямих дзвінків на інший IP-телефон;

– для операторів – економія технічних ресурсів, тому що не використо-вуються лінії зв'язку.

Слід зазначити, що крім апаратної існують і програмні реалізації IP-телефонів. У цьому випадку персональний комп'ютер, обладнаний телефонною гарнітурою або мікрофоном і колонками, перетворюється на багатофункціональний комунікаційний центр. Користувач персонального комп'ютера, крім доступу до звичайного телефонного сервісу, одержує масу інших можливостей, що підвищують продуктивність його роботи. Так, завдяки наявності стандартного телефонного прикладного програмного інтерфейсу (TAPI) до інших програм, можна автоматично одержувати інформацію про абонента, що телефонує (виймається з бази даних за його ідентифікатором), а також використовувати зручні інтерфейси для контролю за телефонними викликами та роботи з поштою.