Разом з тим ці лісові продукти є сировинною базою для ха­рчової і фармацевтичної промисловості, для сільського госпо­дарства. Потенційні можливості збору яблук, груш, горіхів, ягід, грибів, соків тут досить великий.

Виконання завдань, що стоять перед лісовим господарством має свої слабкості: попенна плата в даний час дозволяє покри­вати лише близько 50% витрат на ведення лісового господарст­ва, її частка (розрахункова такса за 1 м³ деревини) становить в середньому більше 5 гри. (у собівартості продукції лісозаготі­вельних підприємств становить в середньому 7-8%) - це значно нижче, ніж у країнах із розвиненим лісовим господарством, та­ких як Швеція, Фінляндія, США. Не досконалим є і механізм формування попенної плати. Лісові такси складають з розраху­нку середньогалузевих затрат, не враховуючи суттєву різницю в економічних, природних і технічних умовах лісових госпо­дарств. Не враховується достатньою мірою диференціальна лі­сова рента. Низький рівень лісових такс визначає знижений рівень оптових цін на лісопродукцію, що не забезпечує зацікавленості підприємства у більш повному і раціональному використанні деревини.

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ БІОЛОГІЧНИХ РЕСУРСІВ

Максимальне використання вигод від територіального поєднання природних ресурсів дає змогу не тільки отримати найбільший на­родногосподарський ефект, а й успішно вирішувати складні питан­ня охорони навколишнього середовища і раціонального природо­користування .

Зростання населення і масштабів виробництва спричинило гло­бальні економічні проблеми. Однією з найважливіших нині є про­блема охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастіша­ли випадки викидів у атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різноманітних оксидів і радіоактивних ізото­пів. Особливо гострою є потреба охорони атмосфери в промисло­вих районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами за­бруднення внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім про­мислові й комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми мінеральними добривами і отрутохіміката­ми. Збільшення споживання води зумовлює виникнення її дефіциту в Причорноморському економічному районі, У зв'язку з цим пробле­ма забезпечення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших природоохоронних об'єктів належать Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Чорне й Азовське моря.

Охорона земельних ресурсів є складовою проблеми охорони навколишнього середовища. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення має раціональне викори­стання землі, відновлення й родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житло­вого й транспортного будівництва. Особлива роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства належить рекультивації відпрацьованих кар'єрів і золовідвалів.

Першочергову роль відіграє охорона рослинного світу, а найбільше лісів. Значення лісу для життя і діяльності людини важко переоціни­ти, тому найважливішим завданням є регулювання лісокористуван­ня, підтримання продуктивності лісів. З цією метою здійснюються заходи щодо лісовідновлення. Для збереження видів унікальної при­роди створюються національні парки (Карпатський, Шацький та ін.).

Проблема охорони тваринного світу зумовлена зниженням за­пасів цінних видів риби, хутрового звіра, диких тварин, які не зав­дають шкоди людині. В зв'язку з цим на відповідні органи покладе­но обов'язки контролю і регулювання правил мисливства та ри­бальства. Ухвалено відповідні рішення законодавчих органів.

Зростання масштабів видобутку мінеральних ресурсів висуває про­блему охорони надр. Слід передбачити раціональне використання надр і зменшення втрат корисних компонентів при видобутку і пере­робці. Для цього потрібно впроваджувати комплексне використання мінеральної сировини, широко застосовувати сучасні ефективні тех­нології видобутку і переробки бідних руд, утилізацію відходів.