Реферат: Екологічне виховання учнів початкових класів

Екологічна освіта та виховання - один із аспектів гуманізації, який

передбачає подолання споживацького ставлення до природи,

екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення

загрози глобальної екологічної катастрофи.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

національного та регіонального підходів до вибору навчального

матеріалу екологічного спрямування;

гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у

вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

У педагогічній науці чітко визначені принципи екологічного виховання. Принципи виховання, як відомо, - керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації і методів виховного процесу.

Отже, специфічними для екологічного виховання є принципи: зв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів; принцип співпраці; принцип прогностичності; принцип міждисциплінарності; принцип теорії і практики; принцип безперервності; єдності інтелектуального і емоційного сприймання навколишньої дійсності у практичній діяльності по її збереженню. Дані принципи взаємозалежні і взаємообумовлені.

Рис.1.1 Взаємозалежність і взаємообумовленість принципів виховання.

Академік Савченко О.Я. наголошує, що у початковій школі необхідно сповна задіяти всі передумови для системно-екологічного виховання молодших школярів:

через зміст природознавчих навчальних предметів і курсів;

збагачення всіх предметів екологічно спрямованим змістом і міжпредметними зв'язками;

проведення позаурочної діяльності з вивчення довкілля і заохочення дітей до практичних справ щодо його збереження;

залучення школярів до дослідницької роботи в індивідуальних і групових проектах;

проведення екологічно спрямованих ігор, вікторин, конкурсів малюнків;

екологічне просвітництво батьків.

Аналіз європейського досвіду показує, що розуміння особистісної значущості екологічних проблем починається у школах з малих, але життєво необхідних справ: уміння підтримувати в належних санітарно-гігієнічних умовах власне помешкання, класну кімнату, знати і виконувати елементарні правила індивідуальної гігієни, уміти протистояти хворобам та інфекціям. Цьому учнів навчають на уроках сімейної економіки, біології, анатомії, природознавства, а також спеціальних курсів з екології, валеології, статевою виховання та ін. У французьких коледжах, наприклад, такі навчальні теми, як „Охорона довкілля", „Здоров'я та життя", „Правила безпеки" викладаються у циклах різних дисциплін (за даними дослідження Н.М. Лавриченко). Такий підхід є свідченням цілісного особистісно-діяльнісного підходу у здійсненні екологічного виховання.

Виховання в учнів дбайливого ставлення до природних багатств В. Сухомлинський зарахував до однієї з надзвичайно важливих сфер педагогічного процесу. Природу він розглядав як невід'ємний компонент навчально-матеріальної бази школи.

Гадаємо, що школа майбутнього повинна якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це "ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо", - писав В. Сухомлинський.

Екологічним вихованням учнів початкових класів називається цілеспрямована діяльність учителя над формуванням у молодших школярів бережливого ставлення до природи як першооснови життя людини й джерела унікальних матеріальних й духовних цінностей, піклування про збільшення її багатств.

Людина є частиною природи. Без неї людське життя неможливе. То й берегти її треба як зіницю ока, всіляко охороняти, леліяти, любити й шанувати. Формувати таку переконаність і готовність втілювати її в житті треба змалку. Тим більше, що проблема екології нині набрала планетарного характеру. Бездушне й безвідповідальне використання природних ресурсів грозить привести людство до світової катастрофи.

Великої гостроти набрала проблема збереження й охорони природи, а з нею питання посиленого виховання учнів, й у нас на Україні, проти якої імперським тоталітарним ладом впродовж ряду десятиліть фактично здійснювався екологічний геноцид. Хижацьке нищення природи, вирубування лісів, мілітарне виснаження земних надр, затоплення мільйонів гектарів родючих ґрунтів, бездумні хімізація і меліорація, нагромадження забруднювальних навколишнє середовище виробництв, чорнобильська трагедія створила серйозну загрозу навіть самому існуванню Української нації. Таким чином, екологія і екологічне виховання нині на Україні набрало державного, всеукраїнського, європейського значення.