Реферат: Екологічні аспекти економічного розвитку
Таблиця3- Викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами в 2003 p., %
| Всі види економічної діяльності, в т. ч. | 100 |
| промисловість | 91,3 |
| сільське господарство | 0,3 |
| будівництво | 0,78 |
| інші галузі та види діяльності | 7,62 |
Як видно з таблиці 3, за забруднення атмосферного повітря відповідальною є промисловість, яка здійснює більше 91 % всіх шкідливих викидів. Дані таблиці1 дають підстави стверджувати, що з точки зору охорони довкілля з 1990 по 2000 рр. позитивний вплив мало зменшення частки продукції промисловості у ВВП з 50,8 до 47,5 %, негативний - деформація структури промисловості на користь базових галузей. Крім того, є очевидним, що якби не було структурних зрушень за межами промисловості, то екологічна ситуація була б значно гіршою. При забезпеченні руху в напрямі прогресивної „американської" структури народного господарства не забрудненість довкілля можна було б значно підвищити.
Третя група галузей - це ті, які здійснюють техногенний вплив на водні ресурси. Вона включає гірничодобувну, деревообробну, целюлозно-паперову, молочну, м'ясну промисловості, добування нафти, гідроенергетику.
У зв'язку з економічним спадом в Україні обсяги використання прісної води на виробничі потреби в 2001 р. зменшилися більше ніж удвічі. Разом з тим потрапляння забруднених стоків у поверхневі водні об'єкти зросло на третину. Частина забруднених стічних вод у загальному водовідводі підвищилась майже в 2,4 рази. Це при тому, що централізоване водозабезпечення було і залишилося на рівні 21 %. Для порівняння: у країнах Прибалтики цей показник становить 80-90 %, ФРН - 90 %, в європейській частині Росії - 45 %, Білорусії -40 %. До того ж, водозабезпечення в Україні на 80 % здійснюється за рахунок поверхневих (забруднених) вод (у цивілізованому світі -навпаки). Ситуація ускладнюється внаслідок того, що Україна - одна з найменш водозабезпечених країн. У розрахунку на одного жителя в середньому припадає 1,0 тис. м3 поверхневих і 0,4 тис. м3 підземних водних ресурсів. Україна посідає останнє місце в Європі за запасами питної води і 70-те місце у світі за її якістю.
45 % населення України споживає питну воду, яка не відповідає стандартам якості, прийнятим ще в 1982 p., які включають 28 показників і є далекими за вимогами від європейських. Фактично на станціях водопідготовки внаслідок відсутності засобів на дорогі реактиви контроль обмежується 12-14 показниками. Разом з тим, за даними ВОЗ, питна вода контролюється у світі за 100-150 параметрами.
Незважаючи на зменшення ВВП у 1999 р. порівняно з 1990 р. в 2,45 рази, обсяги скидання забруднених вод у природні поверхневі водні об'єкти збільшилися в 1,23 рази (рисунок1).
У таблиці4 наведено дані щодо «внеску» промислових галузей у загальний обсяг скидання стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти.
Як видно, основна частина забруднених стічних вод припадає на металургійну (51,35%) та вугільну (18,5%) галузі промисловості. Багаторічна експлуатація залізорудних покладів Криворізького басейну, який утворює сировинну базу чорної металургії, зумовила скидання в Чорне море промисловими підприємствами тільки одного цього міста щорічно сотень мільйонів кубометрів брудної води. Так, у 2000 р. транзитом через річки Інгулець-Дніпро було спущено 200 млн. м3 стічних вод, у тому числі 94 млн. кубометрів неочищених. Внаслідок закриття шахт із подальшою їх консервацією виникли супутні проблеми швидкого і непередбаченого розвитку в басейні екзогенних процесів: підтоплення житлових масивів, зсувів та просідання землі, розповсюдження уже за межі України забруднених вод. Із регіональної проблема перетворилася в глобальну. Розміщені по меридіану Кривого Рогу закриті і працюючі шахти утворюють єдиний гідрогеологічний комплекс і діють як з'єднані посудини. Рівень води в них і ступінь її мінералізації різний, але недопустимо високий. Тут можна виявити вміст солі від 98 до 130 г/л, у різних концентраціях бром, свинець, ртуть, барій - разом близько 130 хімічних елементів. І, звичайно, перш ніж потрапити в Чорне море, ця „агресія" розбавляється мільйонами кубічних метрів питної води із Карачунівського та інших водосховищ, що також дорого коштує для держави.
Таблиця4- Структура скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти промисловістю України, %
| Галузі | % |
| Вся промисловість | 100 |
| Електроенергетика | 2,31 |
| Вугільна промисловість | 18,5 |
| Нафтодобувна, нафтопереробна, хімічна, нафтохімічна промисловості | 14,31 |
| Чорна та кольорова металургія | 51,35 |
| Машинобудування та металообробка | 5,0 |
| Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість | 0,81 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 0,58 |
| Харчова промисловість | 1,62 |
«Внесок» національного АПК у загальне забруднення поверхневих водойм нині коливається від 45 до 55 %. Великої шкоди завдають також різноманітні забруднення навколишнього середовища агрохімікатами та відходами тваринницьких галузей, підприємств харчової і переробної промисловості. Зазначений негативний вплив національного АПК нині посилюється, оскільки практично відсутні ефективний контроль за дотриманням чинного екологічного законодавства та дієві механізми регулювання природокористування і природоохоронної діяльності на селі [1].
Четверта група - це галузі, підприємства яких змінюють земну поверхню. Наслідком діяльності підприємств цієї групи галузей є великі площі порушених територій.
Гірничодобувні роботи впливають на природне середовище на дуже великій площі. Значні площі займають гірничі відвали (терикони), підземні розробки зумовлюють осідання та порушення земної поверхні. Видобуток залізної руди, сірки, калійних солей, кам'яного і бурого вугілля, сланців та інших копалин впливає на поширення карстових процесів, пов'язаних з водозменшенням.
У результаті цього утворюються антропогенні форми рельєфу, порушується водний баланс території, можливе велике пилоподібне забруднення.
Зниження споживчих якостей навколишнього середовища закономірно призводить до підвищення техногенного ризику, екологічних конфліктів, особливо в зонах радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на ЧАЕС.
При високій насиченості території країни потенційно небезпечними підприємствами зони забруднення й ураження отруйними хімічними речовинами при підвищеному радіоактивному зараженні утворюють єдине техногенне поле діяння.
Особливістю екологічної політики в Україні є те, що прийняті нормативи якості води, повітря, ґрунтів не відображають процесів, які відбуваються в навколишньому природному середовищі під впливом антропогенної діяльності. Використання показників граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для оцінки рівня забруднення позбавлене будь-якого екологічного змісту, оскільки вони розроблені без врахування умов кожного конкретного регіону. Тому актуальною проблемою є перегляд діючої економічної концепції розвитку промисловості, співвідношення між базовими сировинними галузями та галузями, які виробляють кінцеву продукцію, розміщення потенційно небезпечного виробництва, а також впровадження новітніх технологій.
Система зборів за забруднення досить складна, діє однаковий підхід як до бюджетних організацій та невеликих приватних підприємств, так і до великих хімічних та металургійних заводі в. Радіоактивне, акустичне та електромагнітне забруднення не підлягають оподаткуванню. Не враховуються інфляційні процеси, що призводить до реального зменшення платежів.
Внаслідок непродуманої державної політики порушена екологічна рівновага Дніпра, затоплені рукотворними морями чорноземи на території, яка дорівнює площі Чернігівської області, знищені ерозією та дефляцією родючі ґрунти, зникло близько 3000 невеликих річок.
Екологічна криза в Україні порушує традиційну систему життєзабезпечення нації, що є однією з найголовніших причин неухильної деградації українського суспільства. За розрахунками, показники забруднення навколишнього середовища найбільш шкідливими інгредієнтами в Україні в кілька разів перевищують середньосвітові, що негативно відбивається, перш за все, як на відтворенні, так і на здоров'ї її населення.
За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти (індекс розвитку ООН) Україна серед інших держав світу посідає місце у другій сотні: у 1994 р. займала 45-те, в 1999 р. - 94-те. Найменш здорове населення в Україні - сільське (у світі - навпаки), 80 % сільських дітей мають проблеми зі здоров'ям. Рівень онкозахворювань в Україні ще до чорнобильської аварії був найвищим у колишньому СРСР.
Середня тривалість життя в Україні зменшилася з 65,9 років для чоловіків і 75 років для жінок в 1990 р. до 62,6 і 74,1 років відповідно для чоловіків і жінок у 2003 р. Водночас у США цей показник зріс з 71,7 років для чоловіків і 78 років для жінок в 1990 р. до 79,6 і 84,3 років відповідно для чоловіків і жінок у 2001 р.
У зв'язку з цим дуже актуальною національною проблемою є підпорядкування цілей підвищення обсягів промислового виробництва стратегії техногенно-екологічної безпеки в інтересах узгодження економіки та екології. Для вирішення цієї проблеми необхідна структурна перебудова економіки та інтеграція екологічної політики в стратегію економічних реформ. Основною метою такої діяльності є зниження рівня техногенного навантаження на довкілля через впровадження новітніх екологічно безпечних технологій, створення економічних передумов для випуску конкурентоспроможної продукції, розробка, вдосконалення та впровадження ринкових механізмів регулювання економічних наслідків господарювання тощо.
Важливим у цьому контексті є розвиток екологічного бізнесу, формування ринку екологічних технологій та послуг, які в наших умовах ще недостатньо розвинені. Тому доцільним є вивчення світового досвіду економічного регулювання екологічних проблем.
США, наприклад, досягли значних успіхів у поліпшенні якості довкілля (середовища проживання) за останні 30 років: значно зменшилися викиди токсичних речовин, подвоїлися запаси водних ресурсів, безпечних для риболовлі та плавання, значно поліпшилась якість повітря. Тенденція до створення більш чистого, здорового середовища проживання підтверджується такими індикаторами його якості, як обсяги викидів двоокису сірки, свинцю і окису вуглецю. Закон США про чистоту повітря (1970 р.) визначив шість забруднювачів повітря, на які були встановлені ліміти викидів. Результати дії цього закону проілюстровані динамікою викидів основних забруднювачів на рисунку2. Як видно з рисунка 2, найбільше знизились викиди свинцю. Рівень викидів цієї шкідливої речовини в 1998 р. становив лише 2 % від рівня 1970 р. Винятком виявилась лише динаміка викидів окисів азоту.
На рисунку3 показано зменшення середньої для США концентрації основних забруднювачів атмосферного повітря в 2000 р. порівняно з 1980 р.
Середньонаціональні викиди 188 токсичних забруднювачів повітря за період 1987-1996 pp. були зменшені на 23%. Концентрація цих токсичних компонентів у повітрі США суттєво зменшилась.
На рисунку4 показана динаміка ВВП та викидів двоокису сірки у США, Великобританії та Канаді за 1980-2000 pp. Тенденція до зменшення викидівS02 особливо вражаюча, якщо врахувати значне зростання ВВП у кожній з країн за розглянутий період часу.