Реферат: Філософські засади діагностики
Патологічні стани можуть бути прикладом хвороби з повним припиненням активності систем збереження гомеостазу.
Таким чином, для формулювання діагностичного висновку лікар повинен мати таку інформацію: ознаки стресу, деструкції тканини (ознаки розвитку патологічного процесу), зміни функції органа (тканини), активності репаративно-компенсаторних процесів, активності головних систем збереження гомеостазу (імунної, гемокоагуляційної тощо), ознаки, що уточнюють характер патологічного процесу (нозологічної форми) та локалізацію патологічного процесу.
Психологічні аспекти діагностики захворювань
З психологічної точки зору виділяють 3 етапи реакцій на хвороби:
— сексологічний;
— оцінювальний;
— етап звикання до хвороби.
На сексологічному етапі виникають неясні неприємні відчуття різного ступеня вираженості з невизначеною локалізацією. Ці ранні симптоми соматичної хвороби спричинюють стан, який визначається як дискомфорт.
Окрім невизначених дифузних суб'єктивних відчуттів дискомфорту, можливий і локальний дискомфорт, наприклад, у ділянці серця, шлунка, печінки і
т. ін.
Дискомфорт — рання психологічна ознака морфофункціональних змін. Він може перерости у больові відчуття. Біль слугує своєрідною інформацією про порушення діяльності органів та систем; хворий його осмислює і завдяки цьому може оцінити соматичні страждання. Він оцінюється не тільки як симптом захворювання, але як загроза для життєдіяльності (зміни, що відбуваються в сім'ї й у професійній діяльності тощо).
Біль може проявлятися на рівнях:
— фізіологічних відчуттів;
— емоційно-мотиваційному (страх, бажання, прагнення);
— когнітивному (раціональне, помірковане ставлення до болю й оцінка його ролі у своєму житті).
На першому етапі, окрім дискомфорту, больових відчуттів, можливі також порушення у біосоціальній адаптації (зниження творчої активності, ослаблення спонукальних мотивів до діяльності тощо). Виникає відчуття обмеженої свободи, неповного використання своїх теперішніх можливостей, власної неповноцінності (дефіцитерність).
Оцінювальний етап — наслідок інтрапсихологічної переробки сексологічних даних. На цьому етапі складається "внутрішня картина хвороби" — внутрішній світ хворого, все, що відчуває й переживає хворий, його уявлення й відчуття про хворобу, її причини (Р. А. Лурія, 1944).
Структура оцінювального етапу:
— вітальний компонент (біологічний рівень); ':
— суспільно-професійний компонент;
— етичний;
— естетичний;
— компонент, який пов'язаний з інтимним життям.
Психологічна картина хвороби проявляється в кожному випадку своєрідно і має індивідуальний характер.
Це залежить від таких чинників;
— греморбідних особливостей індивіда;
— ситуацій, в яких опиняється хворий (у сім'ї, на роботі, в клініці);
— специфіки захворювання.
Етап ставлення до хвороби — це переживання, висловлювання, дії, а також загальна поведінка хворого, котра пов'язана із захворюванням.