Реферат: Фізико-географічне положення та відкриття Антарктиди

Антарктида – самий високий материк на Землі, його середня висота перевищує 2000м.

Важливою особливістю Антарктиди, яка відрізняє її від інших материків, є повна відсутність державних кордонів і постійного населення. Тут на наукових станціях зимує лише біля сотні полярників.

- Як же був відкритий 6-й материк?

„Боротись і шукати,

знайти і не здаватись”.

А.Пеннісон

Джерела гіпотези про існування Антарктиди пов’язані з іменем давньогрецького географа і астронома Птоломея, який жив в І-ІІ ст.. н.єри. Вже тоді народилась гіпотеза, що в південній півкулі повинна знаходитись суша. На протязі багатьох століть ця гіпотеза не знаходила підтвердження.

В 1774-1775 роках англійський мореплавець Джеймс Кук здійснив кругосвітню експедицію і потрапив в Антарктичні води на багато південніше своїх попередників. Холод і лід зупинили експедицію, і лише через пів століття стало відомо як близько вони знаходились біля берегів Антарктиди. Повернувшись з подорожі, Джеймс Кук виступаючи на засіданні Англійського королівської географічної спілки сказав: ”Я обійшов океан Південної півкулі на високих широтах і заперечую існування материка, який і може бути знайдено , то лише поблизу полюса…якщо і є такий материк, то ніякої користі людству від його відкриття не буде… Я сміливо можу стверджувати, що ні одна людина ніколи не наважиться потрапити на південь далі, ніж це вдалося мені”. Подорожжю Джеймса Кука закінчився перший період відкриття Антарктиди.

Потім починається другий період, який завершується відкриттям Антарктиди. Честь відкриття цього континенту належить російським морякам – Ф.Ф. Біллінзгаузену і М.П. Лазареву. Це сталося 28 січня 1820 року. Російська експедиція Ф.Ф.Біллінзгаузена і М.П.Лазарева відкрила нову сторінку в дослідженні південно-полярної області нашої планети.

Третій період починається з вивчення антарктичних вод і узбережжя. В 1882-1883 роках вперше були проведені міжнародні дослідження полярних країн за домовленою програмою. Цей час отримав назву Міжнародного полярного року.

24 січня 1894 року норвезький мандрівник К. Боргревінг вперше висадився на материку.

В 1911-1912 роках одразу 2 експедиції вирушили на підкорення Південного полюсу. Експедиція англійського дослідника Р.Скотта пішла до нього від західного краю моря Росса, а експедиція норвежця Р.Амудсена – від східного краю моря Росса. Р.Скотт вирушив на ісландських поні, а Р.Амундсен – на собаках. Шлях, вибраний Руаном Амудсеном був коротший, і норвезька експедиція першою досягла Південного полюса. Це сталося 14.12.1911року. Скотту вдалося це зробити через 35 днів – 18 січня 1912 року. Скотт і його супутники загинули на зворотному шляху від голоду і холоду. На великому хресті, встановленому на місці їх загибелі викарбувані слова :”Боротися і шукати, знайти і не здаватись” – строфа з віршів англійського поета А. Теннісона.

В 1928-1930; 1933-1936; 1939-1941 роках американські експедиції в Антарктиду. Подальші дослідження перервала Друга світова війна. Після війни вчені багатьох країн світу поєднали зусилля в дослідженні континенту.

Одне з чільних місць у південно полярних дослідженнях займав Радянський Союз. Перша антарктична експедиція СРСР (1955-1956рр.), під керівництвом М.М.Сомова, заснувала на березі Антарктиди наукову обсерваторію „Мирний”. В 1986 році тут працювало 32 експедиції.

Після розпаду СРСР на незалежні держави роботу на станціях було згорнуто, тепер її проводять тільки російські дослідники, та й російські асигнування на дослідження значно скоротилися – і це за умов зростаючого інтересу до Антарктиди.

Дослідження Антарктиди українськими вченими.

Згідно з Міжнародним законодавством про Антарктиду та Угодою між Великою Британією та Україною, 7 лютого 1996 року у власність України передано антарктичну науково-дослідницьку станцію „Фарадей”, яка отримала нову назву – „Академік Вернадський”. Ця станція розташована на острові Галіндез, площа якого дорівнює 40 га. Це низький скелястий остів, цілорічно встелений льодом та снігом. Його висота над рівнем моря становить 50м. Клімат Галіндеза – морський і набагато м’якіший за клімат Антарктиди.

Головний напрям досліджень українських вчених – вивчення атмосфери, тобто спостереження змін озонового шару, льодовикового покриву, клімату тощо. Учені спостерігають геомагнетичне поле та зміни в іоносфері, тривалість яких в Антарктиді найбільша.

Першим українцем, який потрапив до Антарктиди, був Антон Омельченко, що брав участь в експедиції Роберта Скотта. Учасником Першої Радянської антарктичної експедиції у 1956 році став академік НАН України, видатний геолог Олег Степанович Вялов. Одним з організаторів дослідження Антарктиди, що проводилося у 1982-1983рр., став контр-адмірал, кандидат військових наук, науковий керівник навколосвітньої антарктичної експедиції на суднах „Адмірал Володимирський” та „ Фадей Біллінсгаузен” Лев Іванович Мітін.

Саме з 1982 року дослідження в Антарктиді проводяться також Інститутом геологічних наук нині Національної Академії Наук України, наукове керівництво цими дослідженнями здійснює Петро Федосійович Гожик. Значний внесок у ці дослідження належить українським ученим В.К. Геворкяну, В.Г.Ватруку, Г.М.Орловському, В.П. Вернигорову (Київ), В.А. Бібку (Керч), Е.З. Самишеву (Севастополь).

З часу проголошення незалежності України Антарктиду досліджували дві державні експедиції: у 1996-1998рр. на судні „Ернст Крендель” та у 1999-2001 рр. на судні „Горизонт”.

У. Закріплення нових знань і вмінь учнів. (з книжки)

Ӳ. Підсумок уроку.

УІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати текст підручника § 36-37, стор.206-210 (підр. С.Г.Кобернік, О.Я.Скуратович); § 64, стор 248-252 (підр. В.Ю.Пестушко)

2. Нанести на контурні карти назви океанів, що омивають Антарктиду та назви наукових станцій.