Реферат: Фольклор в системі музичного виховання навчальних закладів Галичини

Божа Мати се злюбила , до престолу приступила.

До престолу приступила вся сі земля звеселила.

Радуйтеся,християни, Ісус Христос межи вами.

Радуйтеся, веселіться, рожденному поклоніться.

Від найдавнішихчасів наш народ зберіг календарно-обрядові традиціцї, які існують і по теперішній час.За допомогою пісні, казки, приказкилюди безпосередньо спілкуються, передають мудрість з уст в уста – як мову.Звичайно, можна згодитися зі словами Софії Грици, що “усність, безперервність варіювання відрізняє фольклор од літератури. Якщо фіксована копія не наносить шкоди завершеному літературному чи музичному творові…, то для фольклору вона тільки фрагмент перерваної інформації і згубно діє на народну імпровізацію”.[3,175]. Та якщо б не записувати ті ж колядки, веснянки, купальські пісні, балади, думи, то хіба ж ми жителі малих та великих міст, а навіть і сіл, могли б їх почути.

Аналізуючи стан музичної освіти та виховання в навчальних закладах Галичини в 20-30 рр. Слід відзначити, що урокам співу або музики віводилася одна година, але в кожній школі, гімназії існували хори, а також і де-не-де оркестри.

“Спів, рисунки й музика належали до надобов’язкових предметів науки. Кожний учень 1-11 кл. мусів вибрати один надобов’язковий предмет: рисунки або спів. Навчання співу відбувалося по 1 годині тижнево. Учні вчилися теорії музики і співали пісні на 1 і 2 голоси. Здібніші належали до мішаного хору, а ті, що перейшли мутації ходили на проби до мужеського хору.” [4,8].

Хори і оркестри “брали участь у всіх шкільних святах і обходах. Ось вони:

18.1.36. – Йорданське Водосвяття;

30.1.36. – Академія в честь героїв з-під Крут;

1.2.36. – Поранок у день іменин п.Президента;

7.2.36. – Академія в честь Їх Ексц. Єпископа Григорія Хомчишина;

14.2.36. – Академія в честь Лесі Українки;

20.2.36. – Вечір колядок і щедрівок;

25.4.36. – Шевченківський концерт.

Крім цього в Йорданське Надвечеріє “16-ка” заколядувала 30 зол. На викуп українського городу у Львові.” [5,23]

Як бачимо гімназійні хори заробляли кошти на потреби свого навчального закладу.

Багато українських педагогів, композиторів, письменників зверталися до народної пісні, музичного фольклору. Так М.Леонтович вважав народну музику незамінною у вихованні підростаючого покоління. У програмах початкових шкіл Галичини того періоду на уроках співу використовували підручники, призначені для шкіл з українською мовою навчання ( збірники “Народних пісень”, “Співаймо” Ф.Колесси [6,2]).

У квітні 1923 року за вказівкою Міністерства освіти та Львівської кураторії було організовано “свято пісні”. Пісні співали привідповідних гімнастичних вправах, через що “свято пісні” набирало урочистого характеру та перетворювалося...в дитяче “свято весни”. Звичайно, це свято викликало незадоволення у шкільного керівництва, хоча на ньому виконувалилише польських пісень. Щодо укранських вчителів, то вони не мали права на висловлювання своїх поглядів. Але “за те не остали рівнодушними до “свята пісні” шкільні діти та батьки”.[7,13]. Таке “свято пісні” відбувалося майже кожного року і вже в наступних роках звучали деколи українські пісні, яким влада віддавала віддавала належну пошану.

Якщо порівнювати музичну освіту і виховання сьогоднішньої національної школи з минулою, то ми спостерігаємо повернення до наших народних свят, відзначення забутих подій, які з новою силою відродилися у наші дні.

Мета музичного виховання – формування музичної культури як важливої й невід’ємної частини духовної культури особистості. У наш час проблема використання фольклору залишається досить гострою. І педагоги, і музиканти єдині в тому, що віковічні духовні традиції народу повинні стати надбанням дітей: рідна мова, пісня, казка мають врятувати їх від безпам’ятства, безликості й сірості.

Література:

1. Колискову записано жительки с.Вовчинець Тисменецького р-ну Григорчук Галини.

2. М.Моравецький. Зразкові лєкції співу для першої і другої кляси вселюдних шкіл.- Львів.- 1927.- 62 с.

3. С.Грица. В ім’я збереження фольклору .// Фольклор у просторі та часі.- Тернопіль.-2000.- 226 с.

4. Звіт дирекції державної гімназії з українською мовою викладовою в Станіславові за шк.рік 36/37.

5. Звіт дирекції державної гімназії з українською мовою викладовою в Станіславові за шк. Рік 35/36.

6. ЦДІА України у Львові. – Ф.179, оп. 2а, спр.620.

7. Свято пісні.// Учительське слово.- Львів.- 1925.- ч.10.- с.13.