Реферат: Формування народознавчих знань та вмінь учнів

Виховна мета: всебічно розвивати особистість, формувати цілісний світогляд, готувати до самостійної праці, політехнізувати знання, уміння, профорієнтувати учнів.

У навчанні народознавства можливе використання таких видів міжпредметних зв’язків:

- Поурочні (коли вирішенню міжпредметних проблем присвячуються окремі, нерідко узагальнюючі уроки навчальної теми).

Вставка

Так само нетрадиційно можна добудувати уроки тематичні (коли вся система уроків навчальної теми спрямована на вирішення об'ємної міжпредметної проблеми), міжтемні (коли вирішення проблеми здійснюється в системі уроків, які охоплюють кілька навчалних тем різних курсів).

Вставка

Внутрішньоциклові /вирішення міжпрадметної проблеми всередині окремого циклу(або міжциклові) знання й уміння, узяті з предметів різних циклів (уроки будуються так само). Кожен з цих видів уроків може повністю або частково включати попередні й забезпечує наростання узагальнення та конкретизації навчального матеріалу щодо міжпредметної проблеми. Міжпредметні зв’язки в навчанні народознавству можуть здійснюватися за такими основними напрямками:

- формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, спільні для суміжних наукових областей; формування спільних для суміжних предметів умінь, і передовсім елементарних, що на них базуються складніші методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами (працювати з картою на уроках народознавства, застосовувати при аналізі творчості художника історичні знання);

- формування на базі узагальнених знань і вмінь правильного оціночного ранжування предметних знань, у чому особливого значення набувають міжпредметні зв’язки й світоглядні навчальні проблеми;

- формування політехнічних знань і трудових умінь, що потребує комплексного застосування знань основ наук на практиці.

Учитель народознавства повинен володіти професійно-педагогічними вміннями здійснювати міжпредметні зв’язки:

- самостійно вивчати психолого-педагогічну й методичну літературу, робити її аналіз та узагальнення; вивчати досвід учителів щодо здійснення міжпредметних зв’язків;

- аналізувати урок з погляду здійснення міжпредметних зв’язків;

- планувати реалізацію мі «предметних зв’язків у кожній конкретній навчальній темі з предмета, обраної спеціальності;

- методично опрацьовувати уроки, а також позакласні заходи міжпредметного змісту з позицій єдності навчання й виховання.

Міжпредметні вміння - це здатність учня встановлювати й засвоювати зв’язки в процесі перенесення й узагальнення знань та вмінь і з суміжних предметів.

Міжпредметні вміння учнів - це способи діяльності, які забезпечують міжпредметні зв’язки, а саме:

- узагальнені вміння розумової діяльності, логічні операції, спільні для всіх навчальних предметів (аналіз, синтез, узагальнення);

- уміння творчої діяльності, які формуються при вирішенні аналогічних за своєю структурою дій пізнавальних завдань різного предметного змісту;

- уміння, які обслуговують спільні для близьких предметів види діяльності учнів - вимірювальні, графічні, образотворчі; специфічні вміння оперувати конкретним змістом, який лежить на межі суміжних навчальних предметів;

- установлення історичних причинно-наслідкових зв’язків під час аналізу сучасної демографії країни та ін.; уміння комплексно застосовувати знання з різних навчальних предметів при вирішенні широких міжпредметних проблем, виконанні комплексних завдань.

Останнє є найскладнішим видом діяльності, бо в основі своїй ці вміння спираються на знання з різних навчальних предметів і узагальнення ідей, а їхній операційний бік має складну структуру і різний ступінь узагальнення. Методика організації процесу навчання народознавству здійснюється поетапно:

- односторонні міжпредметні зв’язки на уроках із суміжних предметів на основі репродуктивного навчання й елементів проблемності;

- узагальнення міжпредметних пізнавальних завдань і посилення самостійності учнів у пошуку їх розв'язування;

- налагодження дво- і багатосторонніх зв’язків між предметами координацією діяльності вчителів /постановка загальних навчальних проблем, їх поетапне вирішення в системі уроків/; систематизація роботи вчителів як щодо змісту й методів, так і щодо форм організації навчання /комплексні домашні завдання, уроки-семінари, екскурсії, конференції/, включаючи позакласну роботу.

Вважають, що освіченість людини - це вміння застосовувати всі набуті знання. Отже, вчитель народознавства повинен мобілізувати всі свої знання та вміння з різних предметів, галузей наук, щоб передати їх учням. Розглянемо, з яких предметів набувають додаткових знань і вмінь учні на уроці народознавства. Українське народознавство пов’язане з трьома циклами: гуманітарним, природничо—математичним і циклом трудового нявчання. Гуманітарний цикл - це мови /рідна й іноземна/, література /рідна й зарубіжна/, всесвітня історія, історія України, основи держави і права України /правознавство/, людина й суспільство, образотворче мистецтво, музика та співи.

Природничо-математичний цикл - це математика, фізика, астрономія, хімія, біологія, природознавство, фізкультура, валеологія, основи інформатики та обчислювальної техніки, географія.

Цикл трудового навчання - це креслення й трудове навчання. Програма з народознавства забезпечує зв’язок з усіма вищезгаданими навчальними предметами, тобто міжпредметні зв’язки. Рідко спостерігаються зв’язки народознавства з основами інформатики та обчислювальної техніки /лише на уроці, присвяченому науково-технічному розвитку України та народній математиці/, а також хореографії /лише на уроках, присвячених козацькій педагогіці та етикету юнака, обряду проводів до війська/. Усі інші предмети мають досить тісні зв'язки з народознавством, учитель-народознавець постійно співпрацює з учителями інших навчальних предметів. Ця співпраця направлена на підвищення ефективності навчально-виховного процесу та всесторонній розвиток учнів, вона сприяє формуванню здібностей дитини до тієї чи іншої науки, прищеплює профорієнтаційні навички, готує до життя суспільного, господарського, сімейного, творчого. Учителі, які співпрацюють з учителем народознавства, в свою чергу, отримують від нього величезну допомогу при викладенні своїх предметів. І урок народознавства, й уроки інших дисциплін учителі можуть проводити інтегровано. Тобто, на уроці українського народознавства, наприклад, учитель образотворчого мистецтва вчить учнів характерним особливостям Петриківського розпису. Учитель історії дає цікаву оригінальну інформацію про козацьких гетьманів. Учитель трудового навчання проводить практичну частину уроку "Виготовлення народної іграшки". Учитель музики грає на сопілці, скрипці, народних інструментах на уроках, присвячених цим народним інструментам. Водночас учитель народознавства на уроках трудового навчання розповідає про символіку народної вишивки, на уроці хімії - про соляний промисел в Україні, на уроці астрономії - про народні знання українців про Всесвіт. Учні лише виграють від того, що отримують різнобічні та глибокі знання з даної теми. Уявімо, що народознавство як окремий предмет ліквідовано. А отже, не буде й учителя народознавства, людини, спроможної надати народознавчу допомогу кожному вчителю-предметнику. Не буде кабінету народознавства. Чи не збідніє тоді школа, увесь виховний процес? Чи не збідніють наші діти, яким учитель готовий віддати не лише свої знання, a й серце? Звісно, що так. Отож, нехай живе народознавство в школі!