Реферат: Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури
Аналіз проблеми у соціологічному ракурсі (В. Асмолова, Ю. Барабаш, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, А. Сохор, О. Семашко, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Шаров) сприяв з’ясуванню природи ставлення людини до мистецтва, впливу мистецтва на духовний потенціал і діяльність, осмисленню тенденцій формування естетичного ставлення до мистецтва, усвідомленню естетичних потреб, смаків, ідеалів, поглядів сучасних школярів.
У науковій літературі відсутні єдині підходи до трактування поняття „естетичне ставлення до мистецтва” як педагогічного явища, оскільки воно представляє складну систему взаємопов’язаних елементів. У педагогічному аспекті її досліджували Л. Буєва, В. Бутенко, Д. Бусурашвілі, Н. Ветлугіна, М. Верб, Д. Кабалевський, Є. Квятковський, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Л. Масол, Н. Миропольська, Б. Неменський, О. Опалюк, О. Рудницька, С. Соломаха, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін. У роботах учених осмислювалися питання місця мистецтва в системі духовної культури особистості, особливості естетичного сприйняття, образного мислення, розвитку естетичних потреб, інтересів, почуттів, оцінок, суджень, зокрема підходи до процесу формування естетичного ставлення учнів до мистецтва засобами англійської мови (С. Замашна), радіо (І. Регейло). Аналіз вищеназваних праць підтверджує висновок про актуальність проблеми формування в учнів естетичного ставлення до мистецтва та свідчить про відсутність спеціальних досліджень з її розв’язання у процесі вивчення художньої культури у загальноосвітніх навчальних закладах.
Посилення інтересу дослідників до даного питання у сучасних умовах функціонування й розвитку освіти викликано певними суперечностями, а саме: між постійно зростаючими вимогами суспільства до художньо-естетичного виховання і загальним станом цього процесу у шкільній практиці, яка потребує докорінних змін; між рівнем мистецьких знань та вмінь учнів, з одного боку, та виховним впливом отриманих мистецьких вражень на їхні ціннісні орієнтації, з другого; між необхідністю формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва у навчально-виховному процесі та недостатнім станом розробки педагогічних технологій його ефективного формування у процесі викладання художньої культури.
Отже, соціальна та педагогічна значущість проблеми в умовах реформування системи освіти та її недостатня розробленість у науковій літературі, відсутність чітко накреслених теоретичних і методичних шляхів її вирішення в загальноосвітніх середніх навчальних закладах обумовили вибір теми дослідження – „Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до наукового напряму лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України „Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в середній загальноосвітній школі” (№ 0103U001165). Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від 28.10.2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2005 р.).
Об’єктом дослідження є процес естетичного виховання учнів старших класів у загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження – педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічну систему, впровадження якої забезпечить ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу, згідно з якою ефективність формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури підвищиться якщо:
– забезпечити цілісність формування в учнів усіх компонентів естетичного ставлення на засадах особистісно-орієнтованого підходу;
– розробити та впровадити у навчально-виховний процес інтерактивні педагогічні технології;
– здійснювати формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва системно у зв’язку уроків художньої культури, позакласної художньо-виховної роботи та естетизації предметного середовища навчального закладу.
Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання:
1. З’ясувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.
2. На основі аналізу та узагальнення філософсько-естетичної і психолого-педагогічної літератури уточнити сутність і структуру поняття „естетичне ставлення до мистецтва”.
3. Визначити критерії та показники, виявити рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва.
4. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури, основними складниками якої є урок художньої культури, позакласна художньо-вихована робота та естетизація предметного середовища навчального закладу.
5. Розробити методичні рекомендації для вчителів щодо формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Теоретичною основою дослідження є праці, в яких міститься наукова інтерпретація сутності естетичного ставлення, розкривається його структура (В.Бичков, М.Каган, М.Киященко та ін.); концептуальні положення з проблем особистісно орієнтованого виховання (І.Бех), позиції психологів про роль мистецтва у життєдіяльності людини (Л.Виготський, О.Мелік-Пашаєв, П.Якобсон та ін.); педагогічні дослідження з теорії художньо-естетичного виховання, взаємодії мистецтв у педагогічному процесі (І.Зязюн, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька, Г.Шевченко, О.Щолокова та ін.), праці, в яких висвітлюється проблема формування естетичного ставлення до мистецтва (В.Бутенко, С.Замашна, Л.Коваль, І.Регейло), розглядаються педагогічні технології (В.Беспалько, В.Горшкова, О.Падалка, О.Пєхота, Т.Сазоненко, С.Сисоєва).
Методи дослідження:
- теоретичні – вивчення й аналіз наукової літератури в галузі філософії, естетики, психології, культурології, педагогіки з теми дослідження, узагальнення та систематизація джерел з метою з’ясування стану розробленості проблеми, визначення його понятійного апарату, теоретичних засад;
- емпіричні – спостереження, бесіди, анкетування, тестування, діагностичні творчі роботи для визначення рівнів сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) для перевірки ефективності розробленої педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва;
- методи математичної статистики, які застосовувалися для обробки експериментальних даних і встановлення кількісної залежності між досліджуваними явищами.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури, основними складниками якої є урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу; уточнено сутність і структуру естетичного ставлення до мистецтва; визначено критерії, показники та виявлено рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва; подальшого розвитку набула методика естетичного виховання старшокласників засобами мистецтва у загальноосвітніх закладах.
Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні в практику функціонування загальноосвітньої школи інтерактивних педагогічних технологій, форм і засобів, що забезпечують ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури; розроблено та експериментально перевірено комплекс завдань, які включено до навчального посібника „Українська художня культура. 10 клас”; зібрано банк відео та медіа матеріалів для уроків та позаурочної самостійної роботи учнів з художньої культури („Відеотека для навчальних занять та самостійного перегляду з художньої культури”). Результати дослідження можуть бути використані у підготовці майбутніх учителів до викладання художньої культури в школі та у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Педагогічну систему формування естетичного ставлення до мистецтва загалом та розроблені педагогічні технології зокрема впроваджено у навчально-виховну роботу зі старшокласниками Першої української гімназії ім. Миколи Аркаса м. Миколаєва (довідка № 201 від 19.11.2007 р.), Миколаївської загальноосвітньої школи № 1 ім. Олега Ольжича (довідка № 195 від 22.12.2005 р. ), Куйбишевського навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад” Снігурівського району Миколаївської області (довідка № 10 від 17.01.2007 р.), Новоодеської гімназії Миколаївської області (довідка № 06 від 16.01.2007 р.), Вознесенської гімназії Миколаївської області (довідка № 147 від 14.12.2006 р.), Єланецької гімназії Миколаївської області (довідка № 09 від 23.01.2007 р.), Чортківської гімназії „Рідна школа” ім. Маркіяна Шашкевича Тернопільської області (довідка № 149 від 01.10.2004 р.), навчально-виховного комплексу „Гімназія ім. І.Сельвінського м. Євпаторії” АР Крим (довідка № 457/01-20 від 23.10.2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження протягом 1999–2007 рр. були представлені на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (м. Миколаїв, 2004 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (м. Київ – Чернігів – Ніжин, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (м. Миколаїв, 2006 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Перспективи розвитку художньо-естетичної освіти в новому тисячолітті” (м. Миколаїв, 2001 р.), „Павло Чубинський: традиції національної культури та формування етносвідомості” (м. Бориспіль, 2003 р.), „Художньо-естетична освіта: реалії та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2004 р.), „Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти (м. Миколаїв, 2005 р.), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Організаційно-методичні засади впровадження інтегрованих курсів освітні галузі „Естетична культура” (Школа методичного досвіду) (м. Миколаїв, 2007 р.), на обласних семінарах учителів та науково-практичних конференціях “Освітня галузь “художня культура” проекту державного стандарту загальноосвітніх шкіл України – фундамент гармонійного розвитку учнів як особистостей” (1999 р.), „Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження” (2002 р.), „Могилянські читання – 2002” (2002 р.), „Громадські культурні та національно-культурні товариства: партнерство, творчі зв’язки у вивченні художньої культури” (2003 р.), „Особистісно орієнтоване навчання й виховання та формування життєвої компетентності учнів” (2003 р.), „Пісенний фольклор і народні прикладні мистецтва рідного краю в творчій майстерні вчителів та керівників гуртків художньо-естетичного напряму” (2006 р.); на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, Вченої ради Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, обласного методичного активу вчителів навчальних мистецьких дисциплін курсу „Художня культура”, на педагогічних радах експериментальних шкіл.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 18 одноосібних публікаціях здобувача (8 статей і 5 методичних розробок у провідних фахових виданнях, 4 статті у збірниках наукових праць, 1 методичний посібник), з них 15 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та 14 додатків. Загальний обсяг дисертації 235 сторінок, в тому числі 169 сторінок основного тексту, список використаних джерел налічує 256 найменувань, робота містить 19 таблиць та 14 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ