Реферат: Гендерне виховання учнівської молоді в Німеччині

Публікації . За темою дисертації опубліковано 14 праць включно з методичними рекомендаціями та тезами конференцій. 6 із них надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації . Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (299 найменувань, із них 237 – іноземною мовою) та 25 додатків. Вона містить 10 таблиць, 3 діаграми. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок, основний текст викладений на 161 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, дослідницькі методи, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади та історичні передумови гендерного виховання учнівської молоді » – проаналізовано погляди українських та німецьких учених на гендерне виховання учнівської молоді як на соціально-педагогічну проблему, виявлено спільне й відмінне у методології гендерної педагогіки, механізмах реалізації гендерного підходу в освітньому просторі обох держав. Тут також подана ретроспектива педагогічних концепцій виховання дітей різної статі, втілюваних у шкільній практиці Німеччини.

З’ясовано, що проблеми гендерного виховання набувають особливої актуальності в умовах глобалізації освіти, модернізації загальноосвітньої школи, покликаної формувати у школярів громадянську відповідальність, гендерну рівність, ініціативність, самостійність, толерантність, здатність до успішної соціалізації. Саме воно забезпечує серед молоді формування гендерної культури як успішної передумови всебічної самореалізації особистості.

Опрацювання педагогічної літератури виявило, що у вітчизняній педагогіці частіше вживаються терміни «гендерне виховання», «гендерна педагогіка», німецькі вчені надають перевагу словосполученню «гендерний підхід у педагогіці». Зауважимо, що категорійний апарат гендерної педагогіки, яким оперують вітчизняні науковці дещо чіткіший, ніж той, яким послуговуються німецькі науковці. Натомість у німецькій педагогіці повнішою є «практична методологія», яка має безпосередній вихід у шкільний навчально-виховний процес.

Узагальнюючи погляди вітчизняних і німецьких учених на сутність гендерного виховання, висвітлені в аналізованих педагогічних джерелах, зазначимо, що воно являє собою цілеспрямовану педагогічну діяльність учителя, спрямовану на дотримання принципів гендерної рівності у навчально-виховному процесі, що забезпечує всебічний особистісний розвиток дівчат і хлопців, успішну реалізацію їх здібностей та можливостей. Реалізація гендерного підходу в шкільній практиці передбачає оволодіння певним обсягом знань, який необхідний учням для того, щоб позбавитися упереджень щодо обох статей і пом’якшити відповідні стереотипи, а також набути навичок асертивної поведінки.

Зіставлення методологічних підходів науковців обох країн до проблеми гендеру виявляє певні відмінності, зумовлені етнокультурною специфікою, педагогічними надбаннями, соціальною стратифікацією. Українські педагоги і психологи пропагують насамперед ідею егалітарного виховання, закладену в ментальності українського народу та педагогічній спадщині, зокрема в гуманістичних концепціях С. Русової, В. Сухомлинського. Натомість німецькій педагогіці властиве поєднання гендерного підходу зі статеводиференційованим принципом виховання учнівської молоді.

Дослідження засвідчило, що поширення гендерного виховання в освіті цієї країни спирається на прийняту німецьким урядом стратегію гендерної рівності як найважливішої складової всіх державних соціальних та освітніх програм. Їх реалізацію забезпечують: розширення гендерно-інформаційного простору, гендерна статистика, проведення широкомасштабних просвітницьких кампаній, присвячених проблемі гендеру і соціальної відповідальності, поглиблення гендерної компетентності батьків та педагогів як чинників формування гендерної культури молодого покоління.

Ретроспективний аналіз педагогічних джерел дав змогу з’ясувати, що виховання дітей різної статі на німецьких землях упродовж століть було стихійним, причому перевага у здобутті освіти, зокрема професійної, надавалась хлопцям. До XVIII ст. тут домінували погляди на призначення жінки як продовжувачки роду і чоловіка як годувальника сім’ї, панував чіткий традиційний розподіл сфер діяльності на жіночу (приватну) і чоловічу (публічну). Внаслідок освітніх реформ XVIII ст. відбулися певні світоглядні зрушення, які зумовили появу нової навчально-виховної парадигми, спрямованої на підготовку дітей обох статей до сімейного та суспільного життя. Прогресивною ідеєю було надання ширших можливостей дівчатам для самореалізації у шкільній сфері, громадському житті, проте і надалі у педагогіці переважав диференційований підхід. Тому хлопців готували до професійної діяльності, а дівчат – до виконання насамперед ролі хорошої матері, дружини, доброї господині дому.

З’ясовано, що шкільна освіта Німеччини ХІХ ст. характеризувалася запровадженням коедукації зі збереженням статеводиференційованого підходу: дівчат навчали вести домашнє господарство, прясти, шити тощо; хлопці опановували інструментальні види діяльності, різні ремесла. Лише наприкінці ХІХ ст., із появою перших громадських жіночих гуртків, об’єднань, які зініціювали жіночий рух, дівчата здобули право навчатися в університетах. Емансипація, підвищення громадсько-політичної активності жіноцтва у боротьбі за рівний доступ до освіти, рівні соціальні права та можливості створили передумови для формування в Німеччині основних принципів гендерного виховання молоді. На початку ХХ ст. нацистський режим перекреслив ці позитивні здобутки, нав’язавши німецькому суспільству традиційні гендерні установки: хлопці, чоловіки мають займатися політикою, професійною діяльністю, а дівчата, жінки – домом, дітьми, кухнею, вбранням.

У післявоєнний період на німецькій території було створено дві держави – Німецька Демократична Республіка та Федеративна Республіка Німеччина – з подібними стартовими системами освіти, проте різним суспільним устроєм. У НДР жінки на рівні з чоловіками отримували однакове виховання, освіту і кваліфікацію. Поряд із найвищим у світі рівнем зайнятості жінок, у цій країні «безстатевий сексизм» і радянський принцип подвійної моралі панували в усіх сферах суспільства – від школи до політики. Держава ставилась до жінок як до «ненадійної» робочої сили, тому їх не допускали до представництва на вищих щаблях влади. Західна Німеччина дотримувалась більш традиційних та індивідуалістичних принципів демографічної та освітньої політики.

Виявлено, що законодавче закріплення гендерної рівності в Німеччині фактично розпочалося в середині XX ст. Так, згідно з Конституцією ФРН (1949 р.) питання освіти стало «прерогативою адміністрації земель». Відтоді у кожній землі функціонують міністерства культів, які відають питаннями освіти, вони видають відповідні циркуляри та розпорядження, розробляють навчальні плани і програми.

Впровадженню гендерного підходу у практику німецької школи сприяла освітня реформа 60–х рр. ХХ ст., спрямована на поглиблення індивідуального та диференційованого підходу до навчання й виховання дітей у початковій та основній школах, усування в ній будь-яких дискримінаційних проявів стосовно статі, що передбачало проведення гендерної експертизи підручників та посібників.

У другому розділі – «Особливості гендерного виховання учнівської молоді Німеччини» – охарактеризовано сучасний стан гендерного виховання дітей різного віку в німецьких школах, основні напрямки реалізації гендерних виховних стратегій, визначено шляхи впровадження ідей німецького досвіду в практику гендерного виховання української молоді.

У ФРН на сучасному етапі простежується комплексний підхід до розв’язання гендерних проблем у сфері освіти. Так, у кожній федеративній землі Німеччини створено центри гендерних досліджень (Gender Studies), у вищих навчальних закладах відкрито кафедри гендерної педагогіки. Постійно діють курси підвищення кваліфікації вчителів із гендерних питань, на яких проводяться спеціальні інформаційні заходи, спрямовані на подолання гендерної нерівності, створено віртуальні бібліотеки і бази даних із гендерної проблематики у мережі Інтернет.

Висвітлене переконує в тому, що в наші дні утвердження принципів гендерного виховання, невіддільного в німецьких школах від навчальних процесів, – це вагомий чинник поступального розвитку освіти. Розгортанню гендерного конструювання в Німеччині сприяли освітні реформи 70–их років ХХ ст. Одна з особливостей гендерного виховання полягає в тому, що в німецьких загальноосвітніх закладах воно здійснюється шляхом організації спільного, роздільного та частково роздільного навчання учнів обох статей.

Переосмислення проблем гендерної соціалізації зумовило появу адаптованих до нинішніх реалій навчально-виховних програм, які передбачають включення гендерних компонентів у зміст різних навчальних предметів, зокрема природничих, а також таких, як німецька мова, суспільствознавство. На гендерну тематику зорієнтовані й заняття спортом, комп’ютерні курси, виховні години. Розгляд навчальних планів та програм, чинних у шкільній системі Німеччини, засвідчив змістову пріоритетність педагогічних положень, які передбачають гендерний паритет у розвитку учнівської молоді, зокрема її критичного мислення, креативності, готовності до компромісу, тісної співпраці, солідарності, а також виявлення потенціалу партнерських стосунків між школярками та школярами, рівноправності жінок і чоловіків, варіативність в оволодінні статеворольовим репертуаром, взаємозамінність гендерних ролей.

Установлено певні відмінності у стратегіях гендерного виховання в німецьких освітніх закладах різного рівня. Так, елементи гендерного виховання у початкових школах реалізуються на уроках краєзнавства, навколишнього світу та етики, в основних школах, реальних училищах та гімназіях – на уроках суспільствознавства, релігії, етики та історії. На особливе схвалення заслуговують так звані «малі початкові школи», у яких втілюються засади гендерного виховання. Тут дітям прищеплюють навички толерантного спілкування у мікрогрупах, розвивають дружні взаємостосунки, відчуття взаємопідтримки, взаємодопомоги, поглиблюють соціально-емоційні контакти між дітьми обох статей. У середніх та старших класах проводять різноманітні виховні заходи на гендерну тематику, серед яких варто виділити спеціальні гендерні проекти, конференції та гуртки, здійснюються індивідуальні та групові форми виховної роботи; тут використовуються ефективні навчально-виховні методи, як-от: бесіда, діалог, рольові ігри і тренінги, проекти, наратив, «творча праця», обговорення в групах, прийом колажу тощо, які застосовуються в гетеро- та гомогенних групах. Популярними є імітаційні гендерні ігри (моделювання поведінки жінки/чоловіка згідно із запропонованим прикладом). Значна увага зосереджується також на середовищі, у якому виховуються та навчаються діти обох статей різного віку. Особливо ефективними у плані формування гендерної рівності є вальфдорські школи, завдання яких – виховати духовно вільну особистість, здатну переборювати тенденцію суспільства до консервативного відтворення існуючих соціальних стереотипів поведінки.

Важливу роль у гендерному вихованні учнівської молоді Німеччини відіграють комп’ютерні технології, інтерактивне відео, радіо і телебачення. Як найвпливовіші засоби соціалізації учнів обох статей, вони не лише формують норми поведінки і ціннісні орієнтири дітей, підлітків і молоді, але й допомагають організовувати їх дозвілля. Вагоме місце у гендерній просвіті посідає Internet, у мережі якого існує чимало німецьких сайтів, що містять різноманітну гендерну інформацію, цікаву як для учнівської молоді, так і вчителів та батьків.

З’ясовано, що гендерне виховання в німецьких школах, реальних училищах та гімназіях упроваджується шляхом: 1) посилення гендерного спрямування профорієнтаційної роботи з ученицями й учнями; 2) налагодження відповідної співпраці з їх батьками; 3) формування гендерної компетентності вчителів. Дівчата і хлопці мають право самі обирати майбутню професію, зважаючи на свої індивідуальні здібності та зацікавлення. На особливості втілення гендеру впливає тип школи та вік дітей. Так, із метою майбутнього професійного самовизначення дітям у початкових класах пропонують писати твір-роздум «Ким я хочу бути», вони беруть участь у певних проектах. У середніх класах гендерні аспекти профорієнтаційної роботи реалізуються на уроках економіки, трудового навчання, в гуртках шляхом запровадження проектів і проектних тижнів. Школярам і школяркам цього віку пропонують читати брошури з гендерної тематики. Для старшокласників Міністерство освіти рекомендує конкурси: «День дівчат/хлопців», «У майбутнє – з жінками!». Навчально-професійна підготовка учнівської молоді передбачає також залучення її до нетипових для статі видів професійної діяльності.Крім гендерного компоненту, у профорієнтаційній роботі простежується статеводиференційований підхід. Таке поєднання зумовлено специфікою гендерного конструювання в сучасній Німеччині, запитами ринкової економіки у контексті гендерної політики ЄС, що свідчить про глибоке зацікавлення німецької влади феноменом гендеру.

Створення нових типів шкіл, зокрема експериментальних, у землях Нижня Саксонія та Рейнланд-Пфальц є, на нашу думку, тією новацією, яку варто застосовувати і на теренах України для пом’якшення гендерних стереотипів, що можуть впливати на майбутній професійний вибір учнівської молоді. Під час проведення педагогічних експериментів особлива увага зосереджується на тому, щоб спрямовувати дівчат на освоєння технічних спеціальностей. Цьому сприяють, зокрема, роздільні уроки для школярів та школярок. Експериментальні школи тісно співпрацюють із психологічними та соціальними службами, які надають необхідні послуги дітям, батькам і вчителям. У таких школах до роботи залучають студентів-практикантів чоловічої статі з вищих педагогічних закладів. Весь навчально-виховний процес експериментальних шкіл будується з дотриманням гендерних принципів.

Як засвідчило наше дослідження, специфіка співпраці школи з батьками залежить від особливостей розгортання гендерного виховання в різних федеральних землях. Регіональні риси простежуються при впровадженні гендерних програм для учнів 7–10 класів, створенні внутрішньошкільних комітетів, залученні татів і мам до участі в конференціях, зборах. Батьки керують шкільними гуртками, організовують позакласні та позашкільні заходи, працюють у представницьких об’єднаннях, наприклад, у батьківсько-учнівських радах. За їх участі здійснюються шкільні проекти. Крім того, в німецьких школах у межах програми «Професійне становлення хлопців та дівчат» реалізовуються батьківські пропозиції, функціонують спеціальні кімнати для батьків. Специфіка виявляється і стосовно впровадження інформаційних та інституалізованих форм співпраці з громадськими молодіжними організаціями, випуску інформаційних матеріалів з гендерної тематики, створення гендерних центрів, проведення конкурсів тощо.

Ще одним напрямком реалізації гендерного підходу в практиці загальноосвітніх шкіл Німеччини є підвищення кваліфікації вчителів, спрямоване на поглиблення гендерної компетенції педагогічних кадрів. Воно здійснюється у двох формах – зовнішній та внутрішній. У першому випадку йдеться про обмін досвідом гендерного виховання, проведення гендерних тренінгів, семінарів, лекцій, ділових ігор та інших заходів у межах певної школи, де виявляються нагальні психолого-педагогічні проблеми гендеру, окреслюються підходи до їх розв’язання. Зовнішнє підвищення кваліфікації вчителів зорієнтоване на формування у них практичних навичок гендерної просвіти, умінь виявляти й усувати гендерні стереотипи. Воно не тільки актуалізує інформацію, якою вже володіють педагоги, але й розширює та поглиблює її шляхом розкриття зарубіжного досвіду гендерного виховання. У другому – про загальні курси підвищення кваліфікації, на яких постійно розглядаються гендерні теми. З метою заохочення освітян постійно підвищувати професійний рівень своєї майстерності у федеральній землі Саксонія-Ангальт проводяться конкурси на гендерну тематику, переможці яких отримують державну премію.

З’ясовано, що гендерний підхід (Gender Mainstreaming) у школах Німеччини спрямований на: а) організацію рівноправного співробітництва хлопців і дівчат у спільній діяльності; б) створення умов для партнерства у міжстатевій взаємодії; в) зняття традиційних культурних заборон на почуттєве самовираження хлопців; г) пробудження у дівчат самоактивності та підвищення їх самооцінки; д) всебічне залучення батьків обох статей до шкільного виховання дітей.

Проте дослідження засвідчило, що гендерне виховання досі не набуло належного поширення у школах Німеччини, його елементи не введені до більшості навчальних предметів. Впровадження гендерного підходу є актуальним переважно для експериментальних шкіл. Важливі аспекти гендерного виховання у початковій та основній школах ще не стали обов’язковими компонентами шкільних програм, його здійснення багато в чому залежить від ініціативи самих учителів.

Незважаючи на це, у Німеччині нагромаджений багатогранний досвід гендерного виховання учнівської молоді. Він дав змогу сформулювати науково обґрунтовані рекомендації, що стосуються реалізації гендерного підходу у національній освітній системі. Вони узагальнюють позитивні ідеї, апробовані в Німеччині, які доцільно впроваджувати в навчально-виховну практику українських загальноосвітніх закладів.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати загальні висновки :