Реферат: Геоморфологічна будова Київської області
Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини , в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини . Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м , поступово зменьшуючись к півночі та у напрямку північ-схід .
В межах регіону , що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато) , з широким розвитком лесов та лесовидних порід на міжрічних просторах , що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик , Барахти , Велика Ольшанка та ін. )
З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .
Фастівська слабохвиляста рівнина .
Більша частина цього району в геоструктурному відношенні розташована в межах північно-східного схилу Українського щита та лише крайні південні його ділянки розташовані власно на щиті . В геологічній будові району з дочетвертинних порід велику роль відіграють палеогену та неогену , що оголюються на поверхню по лініям ерозійних врізів . В долині р.Унави оголюються докембрійські кристалічні породи , поверхня котрих нахилена в північному та північно-сходному напрямках . Полтавські відклади ( каоліністі піски ) внаслідок ерозійних розмивів мають острівне розповсюдження . На міжрічкових просторах широко представлен горизонт пестрих глин , крупними плямами розповсюджені також бурі глини .
Четвертинні відклади представлені товщею нижньочетвертинних озерних суглинків , що перекриваються утвореннями дніпровського льодовикового комплексу (підморена , морена та надморена товщі) , на яких залягає покров лессов та лесовидних суглинків . Потужність покрову четвертинних відкладень досягає 15-23 м на міжрічкових просторах , на схилових поверхнях вона збільшується до 30 м.
Поверхня району слабохвилястая , з абсолютними відмітками 220-180 м на міжріччах , помірно розчленована яружно-балковою мережею систем річок Ірпінь , Унава , Каменка . Придолинні ділянки розчленовані яружною ерозією ( селища Козичанка , Сосновка , Снигурівка та ін. ) . В північно-західній частині району ступінь розчленованості поверхні на міжріччах помітно зменьшується , домінують вирівнені поверхні з помітно викладеними схилами . На таких поверхнях в товщі лесових порід деколи проявляються просадкові явища ( південна частина Фастівського району).
В долинах річок Ірпень , Унава , Каменка разом з поймою розвинута перша надпойменна тераса , що складена
З поверхні товщею алювіальних пісків , що іноді страждають від еолових процесів . Товща алювіальних відкладень пойм річок залягає на докембрійських та палеогенових утвореннях , її потижність коливається в межах 10-12 м.є Перші надпойменні тераси річок Ірпеня , Унави , Каменки складені товщею верньочетвертинного пісково-суглиністого алювію потужністю до 18 м . В схилових частинах долин слабо розвинуті зсувні процеси . Оповзні зустрічаються частійше на горизонтах морени та дуже рідко на горизонті бурих та пестрих глин .
Гребінковсько-Кагарликська плоскохвиляста рівнина .
Поверхня цього району відрізняється широким розвитком плоских поверхней та міжрічкових просторів майже не зачеплених ерозією . Абсолютні відмітки поверхні району коливаються в межах 180-210 м , в межах поверхней ерозивних врізів вони зменьшуються до 165 м. В будові рельєфу велика роль належить четвертинним відкладам . Останні представлені товщею лессів та лессовидних суглинків потужністю до 12-15 м , що залягають на відкладах дніпровського льодовикового комплексу .
По линії ерозійних врізів на поверхню не рідко оголюються відклади неогену та палеогену .
Міжрічні простори , що являють собою частини пластово-денудаційної рівнини на придолинних ділянках підпадають під сучасні ерозійні процеси . Яружні форми розвинуті , як правило , на схилах балок , що врізані в товщу четвертинних та неогенових утворень . На майже плоских безстокових поверхнях міжріч , що складені товщею лессів та лессовидних суглинків , мають розвиток просадкові явища , з якими пов’язані скоплення блюдцеподібних понижень поверхні , рідко сягаючих інтервалу діаметрів 10-50 м (Південно-західна частина Кагарликського району ).
Ржищівська сильнорозчленована рівнина займає територію , що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра . Це один з найбільш густо та глибоко розчленованих районів Середньодніпровської рівнини . Абсолютні відмітки поверхні тут коливаються у межах 203-197 м . Поверхня району відрізняється перепадом відносних висот , особливо на ділянках глубокого ерозивного розчленування . В його межах майже скрізь вище місцевих базісів ерозії залягають відклади неогену та палеогену , яким належить велика роль у будові рель’єфу .
Тепер ми порозмовляємо про найбільш густо та глибоко розчленовану ділянку поверхні придніпровської частини підрайону , що ми тут розглядаємо . Правий корінний схил долини Дніпра піднімається тут над урізом води Канівського водосховища на 100-130 м , він ізрізан глибокими посіченими ярами , ускладений багаточисленними оповзнями . В умовах широкого розвитку на міжрічкових просторах лессов та лессовидних порід , що легко піддаються ерозійному розмиву , ця частина регіону характеризується широким розповсюдженням форми лессової морфоструктури . До них належить багаточисленні форми лессових пород на схилових поверхнях міжрічча та балочно-яружних форм , круті поверхні схилів , глибоко врізаних ярів і т. п.
В долинах річок Червоної та Борбиці , глибина врізу яких досягає 50-60 м , відслідковується пойма та перша надпойменна тераса , що нерівномірно розвинуті вздовж течії цих річок . Надпойменні тераси ціх річок належать до типу акумулятивних , вони складені товщею верхньочетвертинного алювію , в літологічному складі останнього домінують піски з підлеглим розвитком супісей та суглинків . Потужність алювіальної товщи тут сягає 10-15 м. Корінним ложем алювію скрізь слугує розмита поверхня палеогенових відкладень .
Сучасна морфоструктура Ржищевської сильнорозчленованої височини в межах регіону , що ми розглядаємо формується в процесі активного ерозіонного розчленування поверхні , що складена товщею лессів та лессових порід , розвитку оповзневих та суфозійних явищ на поверхнях схилів , просадочних явищ на плоских ділянках рівнинних просторів , еолової переробки пісків на низьких терасових рівнях .
Процеси яружної ерозії сприяють виникненню багаточисельних берегових приводороздільних та донних ярів , на розвитку яких благотвірно впливають особливості геологічної будови цієї частини підвищення ( іноді помітні перепади відносних висот поверхні в положенні відносно місцевих базісів ерозії ), кліматичні , гідрогеологічні та інші умови . Найбільш інтенсивно розвиваються яружні форми в полосі , що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра , а також до схилів крупних балок , що розчленяють поверхню району . На поверхнях схилів придолинних та прибалкових ділянок , а також схилах крупних ярів в сприятливих геоморфологічних, геологічних , гідрогеологічних та в цілому фізико-географічних умовах в межах височини часто виникають сприятливі умови для зсувних явищ . З цього приводу форми оповзневої морфоструктури розвинуті вздовж правого корінного схилу Дніпра та на схилах долин всіх його правих притоків . Як правило оповзні тут морфологічно відрізняються . В долині річок Леглич , Червоної , Бобриці мають місце двухярусні оповзневі утворення , де верхній ярус оповзней розвинуто на бурих та пестрих глинах , а часто і на морені , нижній ярус розвинуто на мергелях київської світи палеогена .
Васильківсько-Обухівська розчленована долина займає значний простір району , що ми розглядаємо . На більшій своїй частині це пластово-денудаційна наклонна рівнина , з розвинутими в своїх межах неширокими , слабохвилястими , іноді плоскохвилястими міжріччами з абсолютними відмітками 190-196 м. Характерною особливістю району є поступове збільшення глибини та густини розчленування його поверхні в східному та північно-східному напрямках , а також помітна ерозійна враженність придолинних ділянок , де активний розвиток отримують сучасні ерозійні процеси. Тут на схилових поверхнях , окрім всього розвиваються оповзневі та суфозійні процеси .
Поверхня району розчленована долинною мережею . Долини річок Стугни , Червоної , Сквірки , Либіді та інших в цілому виявляють найважливійші особливості геоморфологічної будови , що властиві річковим долинам північно-східного схилу Українського щита . Їх ширина , також як і глибина врізу , поступово збільшуються вниз по течіям річок , на корінних схилах відсутні денудаційні форми рельєфу , що складаються з дочетвертинних порід , в долинах річок отримують розвиток типові акумулятивні террасові рівні , днища схилів відрізняються поступовими ухиленнями .
Характерної в ряду цих долин є долина р. Стугни , правої притоки Дніпра. У її межах виділяється заплава і дві надпойменні тераси. Перша надпойменна тераса з поверхні викладена товщею піскового верхньочетвертинного алювію, схильного на ділянках не закріплених рослинним покровом еоловій переробці селищ Піски, Старі Безрадичі, Нові Безрадичі й ін. Друга надпойменна тераса перекривається товщею лессоподібних суглинків, а в її межах у багатьох місцях розвиваються сучасні ерозійні процеси.
У продолах правого корінного схилу долини Дніпра зсувні явища найбільше яскраво просліджуються на ділянці від Трипілля і нижче за течією, де конуси накопичення зсувних мас досягають рівня Канівського водоймища. На ділянці Халепье-Гребени для циркоподібних оповзів характерні опливини, а на ділянці Стайки-Гребені в середній і нижній частинах корінного схилу має місце суцільний розвиток оповзів фронтального типу. На таких ділянках звичайно зсувні тераси шириною захоплення 50-60 метрів і більше.
Лівобережна частина області займає Придніпровську низинну рівнину, вона розташована в долинах Дніпра і Десни, відрізняється розвитком долинного ландшафту. Абсолютні оцінки поверхні в заплаві Дніпра коливаються від 80 до 93, 3 м , на терасових рівнях збільшуються до 125-140 і більш м .
Поверхня являє собою східчасту рівнину, ускладнену формами заплавного і типово терасового рельєфу.
У геоморфологічній будові лівобережної області з різною
морфологічною чіткістю виділяються геоморфологічні райони:
Деcнянсько-Дніпровська заплавна рівнина.
У межах області р. Десна має загальні тераси з Дніпром. Ширина заплави Десни рідко перевищують 4-5 км, хоча на окремих ділянках досягати 10 км ,вона непостійна і коливається від 2-3 км (селище Вітачів) до 12 км (м. Гнідин ). Рельєф заплави Дніпра значно змінено у зв'язку з утворенням Канівського водоймища. На ділянках , не заповнених водою, спостерігаються вершини піскових гряд, грив, масивів що розвіваються пісків, що виникнули в результаті еолової переробки різноманітних генерацій алювію.
Нижче сел. Українка вони при затопленні перетворені в острови. Морфологічна заплава р. Дніпро виражена двома рівнями: низьким і високим. Заплава низького рівня відрізняється широким розвитком заплавного мікрорельєфу, висота її над рівнем води в р. Дніпро складає 2-3 м, у її морфології спостерігається піднята прируслова, центральна і притерасова частини. У межах центральній частині широко розвиті піскові гриви, гряди, ложбіноподібні зниження і старичні озера. Притерасна частина найбільше знижена, місцями заболочена, у її проділах багато невеличких озер. Складено заплаву піщано-суглинною товщею алювію потужністю понад 25-30 м.
Ділянки заплави високого рівня займають незначні площі. Рівень високої заплави р. Дніпра можна спостерігати північніше Подолу і південніше Корчуватого на правобережжя р. Дніпро, а також у виді невеличких останців біля сіл Пушок, Погреби , Бортничі. Окремі її останці збереглися на лівому березі. Абсолютні оцінки поверхні заплави високого рівня не перевищують 97-98 м, висота над річищем р. Дніпро - 3-5 м. Рельєф заплави р. Дніпро в силу прояву природних процесів, а також процесів, викликаних діяльністю людини ,є дуже динамічним. У межах заплави р. Дніпро, на Лівобережжя, вплив руслових процесів виявляється у формуванні численних приток і берегових прируслових валів.
У гирлі ріки з акумулятивними процесами пов'язане формування піскових отселей, кіс, перекатів. У формуванні заплави велику роль грають також ерозійні процеси, із якими пов'язане виникнення ерозійних балок, а також сліди періодичного розмиву і накопичення заплавних осадків.