Реферат: Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т.Г. Шевченка

Тяжко-важко сиротині,

А ніхто не бачить...

У цій поезії Т.Г.Шевченко, оспівуючи минуле, прагне розв’язати важливі проблеми сучасності, з’ясувати

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Минуле повинно давати відповідь на проблеми сучасності. Саме тому поет і закликає Квітку-Основ’яненка співати про славне минуле України, про боротьбу проти поневолювачів. Митець висловлює віру і впевненість, що їй належить велике майбутнє:

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!

Т.Г.Шевченко відтворює героїчне минуле нашого народу стилістичними засобами мови: і фонетичними, і лексичними, і морфологічними, і синтаксичними. Адже, за словами П.Воронька, клітиною мислі та артерією сили духу є саме слово. Влучно сказане, образно складене швидше переконує.

У творчості раннього періоду Т.Г.Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбників та пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у поезіях “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “До Основ’яненка”.

У ліричному творчі “Тарасова ніч” відтворено моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.

Ліричні твори “Іван Підкова” й “Гамалія” змальовують героїчні морські походи запорізького козацтва проти турецьких загарбників. Ці твори є, як зазначив І.Я.Франко, “немов дзвінким погуком козацького геройства та відваги й енергії”.

У поезії-посланні “До Основ’яненка”поет, оспівуючи героїчне минуле нашого народу, звертаючись до великого митця слова, прагне з’ясувати багато проблем, те, що його найбільше хвилює: “чия правда, чия кривда і чиї ми діти”...

Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено козаків, що перебувають в турецькій тюрмі.