Реферат: Гіпотези походження всесвіту
Світлова одиниця - це час, за який світло проходить від одного світила до іншого.
Світловим роком називається відстань, яку світловий промінь проходить протягом одного року.
Один світловий рік дорівнює 9,47 * 10 кілометрів.
Земля, Сонце та інші планети Сонячної системи входять до так званої Місцевої зоряної системи, яка, в свою чергу, є частиною ще грандіознішої системи — нашої Галактики, або Молочного шляху. У Галактиці нараховується приблизно 150 мільярдів зір. Із Землі можна спостерігати лише близько 2 млрд. із них. Загальна маса речовини в Галактиці дорівнює 2 * 10 т.
Зорі в нашій Галактиці розташовані головним чином всередині порівняно тонкої чечевиці діаметром близько 100 000 світлових років ( 10 18 кілометрів ) і товщиною близько 1000 світлових років ( 10 16 кілометрів ).
Сьогодні наша Галактика разом з іншими галактиками утворює потужне галактичне скупчення. Найближче до нашої зоряної системи розташовується галактика Магелланові хмари, що
Малюнок 4 : а так наша Галактика виглядає з ребра
ЇЇ у вигляді двох великих плям видно на небі південної півкулі, їх відстань від нас близько 200 000 світлових років. Найдальші галактики розташовані від нас на відстанях до 10 - 15 мільярдів світлових років. Поперечні розміри галактик сумірні з поперечником нашої Галактики.
Однак у Всесвіті є галактики — карлики з поперечником у декілька світлових років і велетні з поперечником 18 мільйонів світлових років. Крім галактик у Всесвіті трапляються й менші скупчення зір. Так, в обох півкулях нашого неба відомо понад 100 кульових скупчень. У кожному такому скупченні нараховується від десятків до сотень тисяч зір. Прикладом одного з таких кульових скупчень може бути сузір'я 47 Тукана, розташоване від нас на відстані 20 000 світлових років. У центрі цих скупчень міститься така велика кількість зір, що їх неможиво відокремити одну від одної. Вони світяться у вигляді суцільної маси.
У центрі галактик постійно відбуваються ядерні вибухи з викидом великої кількості речовини. Це приводить до інтенсивного руху хмар водню від центра галактики. Наша Галактика у цьому випадку не є винятком. Так, астрофізиками встановлено, що під час вибуху із неї було викинуто величезну кількість речовини — близько 200 000 сонячних мас. Нині ця речовина у вигляді водневого тору (бублика ) розширюється із швидкістю 100 кілометрів за секунду. Радіус його дорівнює 6 000 світлових років.
Найбільша кількість речовини Всесвіту сьогодні скупчена в зорях. В окремих галактиках із зорями пов'язано понад 99,9 % маси, а в нашій Галактиці із ними пов'язано 97 % її маси. Решта матерії у Всесвіті розподілена у вигляді міжзоряного газу й пилу.
Основним компонентом міжзоряного газу є водень. На другому місці гелій. Значно менше у міжзоряному середовищі вуглецю, азоту, кисню та інших хімічних елементів. Концентрація водню й гелію у міжзоряному
просторі нашої Галактики в середньому дорівнює 10 " г / см . Ця величина, як бачимо, на кілька порядків вища середньої густини речовини у Всесвіті. Середня густина інших газів та окремих пилинок ще приблизно на два порядка нижча. У міжзоряному середовищі астрофізики спостерігають також окремі осколки молекул, а то й цілі молекули.
Зорі утворюються при конденсації газових і газо-пилових туманностей. Астрономи в наш час ділять зорі за їх розміром на кілька класів :
надгіганти, нормальні гіганти, субгіганти, нормальні карлики та карлики.
Найбільші зорі мають діаметри, що перевищують діаметр Сонця в десятки й сотні разів. Із відомих астрономам найбільшою вважається зоря Церея з поперечником у 1 000 разів більшим сонячного. Надгіганти утворені із дуже розріджених газів із густиною, меншою за густину повітря у тисячу разів. Вони отримали назву " газових пузирів ".
Зорі-карлики мають розміри Землі або й менші. На їх частку в нашій Галактиці припадає приблизно 100 мільярдів зір. Густина речовини в них буває досить велика. Прикладом такої зорі може бути супутник Сіріуса, густина якого ЗО кг / см . Важливою характеристикою зір є їх маса, яка змінюється у порівняно вузьких межах. Астрофізики відзначають, що у Всесвіті дуже мало зір із масою в 10 разів більшою або меншою за наше Сонце.
Література
1. Б. А. Воронцов-Вельлямінов "Астрономія" М.: 1963
2. І. А. Климишин "Астрономія" Львів : 1994
3. Є. М. Філіпов "Земля, життя. Всесвіт" К.: 1977
4. В. А. Бронштейн "Гіпотези про зорі і Всесвіт" М.: 1974
5. А. В. Засов "Галактики" М.: 1976
6. І. А. Резанов "Великі катастрофи в історії Землі" М.: 1972
7. І. С. Шкловський "Всесвіт, життя, розум" М.: 1987
8. В.П. Сухов "Геграфія" М.: 1989
9. Р. Кіппенхан "100 мільярдів сонць" М.: 1990 10 Б. А. Воронцов-Вельямінов "Очерки про Всесвіт" М.: 1980 11. "Походження і еволюція галактик та зірок" Під редакцією С. Б. Пікельнера М.: 1976