Реферат: Індивід у групі: вплив групи, відносини влади й підпорядкування

Навколо цього ж розподілу склалося запропоноване Дойчем і Дерардом членування впливу групи на два типи: нормативне й інформаційне. Як треба із самого визначення, перший із цих типів пов'язаний із груповими нормами.

Не маючи можливості докладно зупинятися на цьому надзвичайно важливому й ще далеко не ясному для соціальної психології об'єкті, обмежимося лише вказівкою на те, що в дослідженнях групової динаміки терміном норма звичайно позначають стандартизовані правила поведінки, прийняті членами групи як «узаконені специфікації очікуваної функції групи як системи, а також функцій кожного члена групи усередині цієї системи. Групові норми регулюють діяльність групи як організованої одиниці в її русі до певної мети».

Форми прояву й дії групових норм винятково різноманітні й охоплюють широкий діапазон: від зовнішніх ритуалів до морального й естетичного вибору. Особливо варто підкреслити, що функціонування норм безпосередньо пов'язане із соціальним контролем над поводженням індивіда.

Існування норм обумовлене об'єктивною необхідністю організації діяльності груп, їхнього виживання й відтворення. У свою чергу, для індивіда система групових норм важлива тим, що вона забезпечує його системою орієнтирів у навколишній дійсності, «розставляючи» для нього (і за нього) знаки оцінок об'єктів і явищ. Дотримання групових норм забезпечується відповідними санкціями.

Із самого раннього віку людини вчать груповим нормам, повазі до них, нарешті, просто змушують із ними вважатися. Тому природно, що, потрапляючи в умови лабораторного експерименту, людина приносить туди й своє поважне відношення до думки інших людей.

Так само очевидно, що, будучи не в змозі дати виразну відповідь щодо невідомого об'єкта, людина зіставляє свою думку з думкою інших людей. До моменту експерименту він, як правило, неодноразово переконувався в тім, що «розум добре, а два краще». Саме така ситуація й досліджувалася в досвідах Шерифа. Властиво, і основне завдання, що він перед собою ставив, полягала у вивченні процесу формування групової норми, конвергенції різних індивідуальних оцінок в одну загальноприйняту.

Незважаючи на труднощі виділення «у чистому виді» нормативного впливу, воно проте вивчалося. У цих дослідженнях були отримані деякі дані, що заслуговують уваги. Так, Дойч і Джерард показали, що анонімність відповіді випробуваного позитивно корелює з його стійкістю; що попередньо сформована як у груповій дискусії, так і індивідуально переконаність помітно зменшує ефект впливу.

Полліс у своїх експериментах показав, що оцінка, що формується людьми, що добре знають один одного, набагато більше стійка, ніж оцінка, до якої прийшли незнайомі до експерименту випробувані.

У ряді інших експериментів було показане значення емоційного зв'язку для дієвості нормативного впливу. Так потреба бути прийнятим групою веде до готовності з нею погоджуватися.

Стійкість індивіда до дії нормативного впливу вивчалася також Т. Ньюкомом у його широко відомому, одному з деяких досліджень політичних переконань студенток жіночого коледжу. Він показав, як консервативні погляди першокурсниць, що прибули із заможних родин, під тиском загального захоплення ліберальними ідеями, прийнятими в коледжі, поступово міняються в міру того, як студентки входять в устояні групи своїх старших подруг і приймають їх як свої референтні групи. Показово, що й через 20 років багато хто з них зберегли свої переконання.

У не менш відомому дослідженні дії групових норм на виробництві Ретлисбергер і Діксон показали, як навколо «особливо запопадливого» робітника складається атмосфера, що змушує його знизити темп роботи.

Незважаючи на відому увагу до нормативного впливу (до його деяких аспектів ми ще повернемося), основне місце в дослідженні конформності займає все-таки інформаційний вплив, тобто таке, при якому позиція індивіда змінюється щодо позиції групи у зв'язку з тим, що індивід звертається до неї як джерелу інформації. Інакше кажучи, нормативний вплив робить система міжособистісних відносин, у той час як інформаційний вплив детерминируется прагненням людини до більш-менш адекватної оцінки об'єктивної реальності.

І якщо в ситуації нормативного впливу індивід найчастіше свідомо погоджується з точкою зору групи, «про себе» думаючи інакше, (одна думка як декларація лояльності, інше - як інструментальне особисте знання), то в ситуації інформаційного впливу індивід із самого початку випробовує конфліктний стан у зв'язку з тим, що його сенсорна інформація розходиться з повідомленнями інших людей, тобто із соціальною інформацією.

Дослідження інформаційного впливу групуються навколо вивчення трьох змінних: двозначності стимулу, непевності, сумнівів індивіда в адекватності своєї реакції і його сумнівів в адекватності точки зору групи. Так само як і у випадку із взаємозалежністю нормативного й інформаційного впливу, всі ці три змінні тісно взаємозалежні.

Було встановлено, що міра двозначності стимулу визначає ступінь непевності як у соціальної, так і несоціальної ситуації, хоча ця залежність варіює, у свою чергу, будучи відношенням: індивід - характер інформації, надаваною групою. Вивчення цього відношення ведеться в трьох аспектах: 1) досліджуються характеристики групи, які визначають упевненість індивіда в адекватності групової оцінки; 2) характеристики реакції групи, що ведуть до зменшення або збільшення цієї впевненості й 3) фактори, обумовлені минулим досвідом індивіда, що визначають ступінь упевненості у своєму власному судженні.

У цих дослідженнях були отримані деякі дані, що заслуговують уваги. Так, зокрема, була встановлена залежність між ефективністю впливу, двозначністю стимулу, непевністю індивіда й розміром групи. У той час як у дослідженнях візуальних ілюзій, проведених Шерифом, вплинути на оцінку стимулу випробуваним міг навіть одна людина, в експериментах Аша розмір групи було необхідно збільшувати.

При цьому важливо підкреслити, що ефективність впливу залежить не тільки від кількості «переконуючих», але й від їхньої єдності. Так, введення в групу хоча б одного індивіда, що підтримує (збивається з користі) випробуваного, значно утрудняє вплив на нього. Аш установив також, що збільшення розміру групи понад три чоловіки мало впливає на підвищення ефективності впливу. Велике значення має вага джерела впливу. У ряді експериментів у тому випадку, якщо на сторону тієї або іншої точки зору ставав експериментатор (фігура, що свідомо користується авторитетом в очах випробуваних), вона ставала помітно більше впливовою.

Велика увага приділяється в дослідженнях соціального впливу вивченню відносини індивіда до групи, ступеню визнання її здатності давати об'єктивну оцінку. Тут було встановлено, що відношення між упевненістю випробуваного у своїй відповіді й у відповідях групи залежить від великої кількості змінних. З одного боку, чим більше, двозначність стимулу, тим більше непевність випробуваного у своїй відповіді й тем сильніше тенденція погоджуватися із соціальною інформацією. З іншого боку, чим більше двозначність, тим з більшою підставою випробуваний може підозрювати, що судження інших навряд чи більше точні, чим його власні, а це веде відповідно до зменшення впливу.

Досить багато вивчалися змінним, обумовленим минулим досвідом індивіда або його сенсорних здатностей. Так, випробувані були значно менш схильні уступати групі, якщо мали можливість попередньо виробити здатність оцінювати той або інший стимул або якщо їхня оцінка якимсь образом підтверджувалася. Це було показано в досвідах із судженнями про довжину ліній, на ефекті, визначенні порогів, візуальному визначенні кількості об'єктів, візуальному розпізнаванні шляхи в лабіринті й т.п.

Цілком природно, що в досвідах з візуальним сприйняттям (а таких більшість) людей з дефектами зору більше й частіше уступали груповій оцінці.

Було показане прагнення індивідів залежно від ступеня стресу в експериментальній ситуації. Саме цей процес, нагадаємо, цікавив найбільше Шерифа. В одному з його досвідів випробуваних (поодинці, а потім групами) поміщали в маленьку кімнату, даючи (перед вимиканням світла) лише глянути на неї, а потім у великому залі в темряві вели до свого місця, змушували на дотик у темряві знаходити дорогу в лабіринті. У міру введення різних перешкод, що ускладнюють ситуацію, конвергенція до норми збільшувалася. Крім того, варіативність оцінки величини стимулу була так само, як норма (медіана судження), вище в ситуації максимальної невизначеності. Наведені факти, зрозуміло, лише частково відбивають досягнення в області дослідження соціального інформаційного впливу. Разом з тим вони досить красномовно свідчать про загальний підхід, що при уважному розгляді виявляє вже згадувані вище риси. У першу чергу впадає в око той факт, що переважна більшість досліджень ведеться в лабораторії. Можна погодитися з Г. Теджфелом, коли він говорить: «Непосвяченій людині часто важко помітити, яким образом роздроблені процедури, що відбуваються в маленьких кімнатках або кабінах, яким піддають підневільних студентів-старшокурсників, ставлячи їх у положення героїв Кафки, позбавлених можливості раціонально пояснити дивну послідовність дій, які їх змушують виконувати, - яким образом ці процедури можуть мати що-небудь загальне з багатством і складністю того, що є «у житті». Дивно, чому соціально-психологічний експеримент ще не знайшов свого Йонеско».

Однак штучність експериментальної ситуації - це ще не найважливіше. Вона моделюється як нестабільна, невизначена, що породжує непевність і сумніви. Слів ні, у житті досить часто виникають такі ситуації, але абсолютизувати їх - значить щонайменше спотворювати реальний процес взаємодії. І головне - це те, що критерієм об'єктивності служить думка групи, що протиставляється думці індивіда.

У підсумку виходить, що індивідуальна думка відбиває одну реальність, а групова - іншу. Індивід сприймає об'єктивну реальність і формує уявлення про неї, група ж формує якусь особливу конвенціональну реальність, що повинна бути прийнята (доказу цієї гіпотези присвячена більшість експериментів) тільки тому, що група кількісно більше індивіда. Справа представляється таким чином, що індивід завжди неправий, група, більшість, завжди праві, оскільки тільки за нею зізнається здатність виносити вердикт про істину, що приймається як би шляхом голосування.

Література

1.Левонтин Р. Людська індивідуальність: спадковість і середовище. - К, 1993.

2. Фром Е. Анатомія людської деструктивності. - К., 2002

3. Парсонс Т. Про структуру соціальної дії. - К., 2000.

4.Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991

5.Гостев А.А. Образная сфера личности. - М., 1992.