Реферат: Інженерний захист природного довкілля
Основним завданням в цій області є економічне регулювання ринкових стосунків в цілях раціонального природокористування, що не виснажило, зниження навантаження на природне середовище, її охорону, залучення бюджетних і позабюджетних коштів на природоохоронну діяльність. І одним з основних напрямів державної політики в цій області стає економічне стимулювання суб'єктів до проведення заходів щодо охорони довкілля, до вживання екологічно чистих технологій у виробництві.
Проте впровадження нових екологічних технологій повинне стати не тимчасовою хаотичною мірою, а частиною цілісної екологічної стратегії кожного підприємства – джерела забруднення. Проте, проблемами підприємств металургії є забруднення ґрунтів важкими металами, а також викид води, обтяженої солями цих металів і іншими шкідливими речовинами, у водне середовище. Подібним підприємствам необхідно вибудовувати багаторівневу систему екологічного захисту, що передбачає постійний моніторинг викидів в атмосферу, водних стоків і іншої шкідливої дії. З цією метою необхідно створювати відділи, лабораторії екологічного моніторингу на підприємстві, подібно до тієї, що створена, наприклад, на Челябінському цинковому заводі.
Для підприємств целюлозно-паперової промисловості характерні не лише екологічні проблеми, супутні самому процесу виробництва (викиди в атмосферу, водні скидання і так далі), але і інша проблема. Це проблема вирубки лісу, темпи втрати якого у всьому світі стають критичними.
Відомо, що в даний час США втратило більш за третину своїх лісів, а в Європі невинних лісів взагалі не залишилося. На мій погляд, настав час розробки кардинально нових технологій виготовлення целюлози.
Розробка екологічно чистих технологій особливо актуальна у сфері паливно-енергетичного комплексу країни, оскільки саме ПЕК є одним з основних джерел забруднення природного довкілля.
Одній з найбільших екологічних проблем в ПЕК, особливо гострою для традиційних нафтовидобувних регіонів, є забруднення природного середовища нафтою і нафтопродуктами. Темпи утилізації відходів залишаються низькими, плани великомасштабного використання відходів не реалізуються.
Слід мати на увазі також недостатній рівень екологічної безпеки технологічних процесів, високий моральний і фізичний знос основного устаткування, недостатню розвиненість природоохоронної структури (систем запобігання і зниження негативних дій на природне середовище).
Здійснення програми освоєння нових родовищ північних і східних територій (Тімано-печорський регіон, півострів Ямал, Східний Сибір, Далекий Схід) вимагає вирішення проблеми збереження надзвичайно уразливих екосистем цих видалених регіонів з суворими природно-кліматичними умовами.
Однією з найважливіших проблем є забезпечення екологічної безпеки при реалізації великомасштабних проектів освоєння нафтогазових родовищ шельфу арктичного Морея і острова Сахалін, родовищ Каспійського і Балтійського Морея. Ці проекти реалізуються в районах, багатих біоресурсами, у тому числі коштовними видами риб і іншими об'єктами водного промислу.
Метою державної політики в області забезпечення екологічної безпеки є послідовне обмеження навантаження ПЕК на довкілля, наближення до відповідних європейських екологічних норм.
На державному рівні одним з основних науково-виробничих напрямів в даний час є модернізація існуючого устаткування по захисту довкілля.
Розглядаючи в цілій дорозі вирішення цієї проблеми, можна виділити наступні основні напрями розвитку техніки захисту довкілля:
1. Модернізація існуючого устаткування по захисту довкілля.
2. Створення на наявній науково-виробничій базі нового устаткування по захисту довкілля.
3. Розробка теоретичних і практичних основ для створення принципово нових технологій і нового устаткування.
Сьогодні, на кожних 100 тис. жителів, в землю закопується приблизно 2000 тонн металу, 10000 тонн паперу і картону, 3000 тонн пластика, 1500 тонн скла, 1500 тонн текстилю, близько 400 вагонів вагою по 50 тонн. Вартість за цінами вторсировини складає 2 млн. $ або 20 млн. $ для міста з мільйонним населенням.
При переробці отриманої сировини ефект зростає у декілька разів. Спалювання органічних відходів є найбільш поширеним в світі методом їх знешкодження. Швейцарія спалює до 80% відходів, Японія – 68-72%, Данія – 65%, Швеція – 55%, Франція і Німеччина 32-35%, Італія – 10%. У Парижі 60% споживаній тепловій і електричній енергії виробляється за рахунок спалювання побутових відходів міста.
У Германії, наприклад, з 2006 р. діє закон про обов'язкову переробку 80% відходів побутових термопластів. Найчастіше з цього вигляду сировини виготовляють вироби нехарчового призначення, наприклад, лавки, прищіпки і так далі.
Модернізація серійних технологічних установок і систем бачиться в реалізації наступних напрямів:
• Вживання сучасних комплектуючих системи автоматики, вживання спеціальних покриттів, що дозволяють створювати ефективні і конкурентоздатні пристрої.
• Розробка виробничих процесів за скороченими технологічними схемами, що дозволяють виключити ряд технологічних операцій і переходів.
• Розробка технологічних процесів з малими матеріальними потоками.
• Переклад технологічних процесів на вторинну сировину.
У теж час необхідна розробка і створення на наявній науково-виробничій базі нового устаткування по захисту довкілля:
• Технологічні установки на основі фізики електричного розряду.
• Технологічні установки на основі наноматеріалів.
• Установки на основі механохімії.
• Технологічні комплекси переробки відходів термопластів в товарну продукцію.
• Технологічні комплекси по виробництву будівельних матеріалів з відходів.