Реферат: Історія гончарства
І. Л. Білик — талановитий скульптор сучасної Опішпі, оригінальний темпераментний митець, стиль якого чітко виявляється в усіх його творах: левах, конях, баранцях, групових композиціях. Створений ним «Хор левів», що складається з восьми окремих фігур, дозволив говорити про нього як про митця, здатного бачити образ майбутнього твору, митця, наділеного неповторними рисами власного світогляду, з притаманними лише йому формами, барвами, символікою. Його левам, коням властива динаміка ліній, гармонія форми, напружена міцність шиї, лан, декоративність грипи, хвоста-ручки.
Неменш оригінальні і твори Г.Н. Пошевайла. Його леви суворіші, їх силуети більш стримані, постаті менш декоративні. Ці митці — прості і мудрі філософії n своему красивому ремеслі, вони ішли під простого горщика до найскладнішого декоративного посуду.
Яскравий і оригінальним явищем сучасної української керамічної пластики є творчість опішнянської майстрині О. Ф. Селюченко, здібної учениці своєї матері — Євдокії Селюченко, відомої мініатюрними іграшками-свищиками у вигляді традиційних коників, баранців, пташечок, «баринь». На підміну від матері, твори дочки більших розмірів, але їх визначає неповторна образна мова, творча своєрідність нового для Опішні, створеного нею жанру «народної статуетки». В них упевнено поєднуються дві концепції — лаконізм традиційної іграшки n оптимальним виявленням пластично-декоративних якостей глини, що наприкінці XIX ст. яскраво втілилось у творчості відомого майстра народної скульптури Опішні — Остапа Ночовника. На нечисленних збережених його творах можна спостерігати, як глина в руках творця «пливе», як пружки, пластинки декоративно укладаються на скульптурах, свічниках, декоративних посудинах. Ця вільна мова матеріалу притаманна й О. Селіоченко, яка влила в слухняну глину ще й палкий вогонь власних емоцій. Ось чому створені нею чорти експресивно промовисті, її скульптурки, прикрашені широкими кольоровими розписами, не тільки продовжили, а й розвинули традиції іграшки і скульптури давньої Опішні.
Не менш яскравим зразком творчої та педагогічної праці г. діяльність Г. М. Когут, яка працює старшим художником на керамічній фабриці у м. Хуст Закарпатської обл. Розквіт цього осередку зумовлений також діяльністю групи художників — автолів і виконавців наборів для вареників, чанних та питних наборів, статуеток-сувенірів та декоративних пластів, виритих характерними для Закарпаття великими мазками білого, рудого чи зеленого кольорів, що укладаються в гнучкі рослинні мотиви на червоних або світлих поверхнях виробів.
Ритована кераміка створюється нині в Косові, де діють два керамічних цехи. Одне підприємство належить до Івано-Франківських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР і випускає кераміку невеликими тиражами, зразки для якої створюють і дипломовані митці, і народні майстри. Вцьому цеху роблять вази, вазочки, підвазонники, миски, полумиски, свічники, попільниці, статуетки. Більшість виробів має рясні розписи, в яких домінує рослинна орнаментика, серед якої можна помітити птахів, оленів, навіть людські постаті. Друге виробництво — керамічний цех косівського виробничо-художнього об'єднання «Гуцульщипа». Тут поряд з традиційною ритовіаною керамікою роблять згадувані «вишняки».
Характерною лише для майстрів Закарпатської обл. с техніка «урізу». На стінках сирого виробу, облитого чорною глинкою, зрізується ножем верхній шар і оголюється сира глина, яка після випалу дає жовто-рожевий черепок. Створені контури орнаментів заповнюються білою, зеленою та червоною глинками, вкриваються прозорою поливою — і за один випал вироби готові.
Глибока традиційність та пластична виразність характеризує вузькогорлі «корчаги», дзбанки для пива — «пивники», горщики, глечики, кухлі, які створюють майстри Вільхівки — M. Я. Галас, В. І. Газдик, І. М. Галас. Подібні зразки продукує і керамічний цех Іршавського промкомбінату, де роблять невеликі, мальовані в техніці ріжкування декоративні мисочки, що ними населення Закарпаття любить прикрашати стіни.
Виставки останнього десятиріччя свідчать про вагомі здобутки української народної кераміки, що виявились у керамічній пластиці.