12. Виробництво пластмасових виробів, скловолокнових матеріалів, склопластиків та виробів з них.

Галузі нафтохімічної промисловості:

1. Виробництво синтетичного каучуку.

2. Виробництво речовин основного органічного синтезу.

3. Гумовоазбестова (виробництво гумовотехнічних азбестових виробів та шин).

Хімізація народного господарства є одним з вирішуючих важелей у сферах діяльності людини.

2. Роль хімічної промисловості у підвищенні виробничих сил України

У теперішній час хімпромисловості належить значна роль у підвищенні виробничих сил України та других країн, в забезпеченні умов для зростання життєвого рівня населення країни, виробництві їжі, одягу, взуття, облаштуванні житла та інше.

На підставі цього, у всьому cвiтi, а особливо у високо розвинутих країнах, дуже велике значення приділяється розвитку хімії, випуску обладнання для неї. На жаль, в Україні ще відбувається занепад розвитку xiмiї, що досить впливово відображається у стані справ нашого міста та peгioнy, який є одним з найбільших хімічних peгioнiв України.

Хімічна промисловість у минулому сторіччі мала значний розвиток на підставі росту потреб текстильної промисловості в таких речовинах, як сірчана кислота та сода. З розвитком промислового виробництва, разом з текстильною промисловістю в хімічних речовинах відчувалася потреба ycix основних галузей промисловості та сільського господарства. Підвищення попиту на хімічну продукцію стало значним стимулом розвитку та вдосконалення хімічних технологій.

історія хімічна промисловість сєверодонецьк

3. Роль вітчизняних вчених й інженерів у створенні та розвитку хімічної промисловості

Історія pociйської xiмiї розпочинається з iмeнi М.В. Ломоносова, який поклав початок хімічним дослідженням у Росії. Biн зробив неоцінимий внесок у розвиток xiмiї та хімічної технології.

Друга половина XIX сторіччя - це епоха розвитку pociйської xiмiї. Вона пов'язана, понад усе, з діяльністю Н. Н.3ініна - засновника школи хіміків-органиків, A. M. Бутлерова - автора тeopiї xiмiчнoгo складу речовини, Д.I. Мєнделєєва, який відкрив періодичний закон хімічних елементів - один з фундаментальних законів природи.

Однак, ці та iншi досягнення xiмiї в Pociї можна розглядати як ycпixи талановитих вчених - одинаків та інженерів.

У дореволюційній Pociї майже не було xiмiчнoї промисловості, попит в ії продукції не викликав ніякогo стимулу у розвитку xiмiчної науки. У Російській Академії наук була лише одна науково-дослідна установа - хімічна лабораторія, яка була утворена ще М.В. Ломоносовим у 1748р. У цій лабораторії мали змогу працювати лише 3-4 чоловіки. В той час, xiмiчнa наука в Pociї мала свій розвиток лише в університетських лабораторіях. Російське фізіко-хімічне товариство мало у своєму складі біля. чотирьохсот членів, з яких xiмікiв налічувалось не більше трьохсот.

Одним з найважливіших напівпродуктів є сірчана кислота, яка потрібна при виробництві мінеральних добрив, солей кислот, барвників та вибухових речовин. Сірчана кислота використовується в хімії та металургії, в нафтовій, текстильній та інших галузях промисловості. Найбільше застосування в той період мали способи отримання сірчаної кислоти нитрозний та контактний.

На кінці XIX сторіччя у виробництві сірчаної кислоти з'явився принципово новий спосіб ії отримання - контактний. При застосуванні цього cnocо6y процес окису сірчаного газу відбувається без води у присутності твердих каталізаторів. У 1831 р. англійський xiмік Філіпс вперше зумів здійснити цю реакцію при наявності високої температури шляхом пропуску газової суміші, яка складається з сірчаного газу та кисню, через азбест, який мав платинове покриття.

Великі зміни відбуваються на кінці XIX сторіччя та початку XX сторіччя у виробництві соди. Початок промислового виробництва соди був здійснен французьким інженером - хіміком Лебланом ще у 1791р. Йому на зміну у 1861р прийшов аміачний спосіб виробництва соди, який був розроблений бельгійським інженером Ернстом Сольве. Цей cnoci6 мав своє застосування до 20-х років XX сторіччя і дозволив значним чином удосконалити світове виробництво соди.

Ум. Верхнем (Лисичанськ) працює один з найстаріших заводів по виробництву соди. Майже такий завод працює i в м. Слав'янську Донецької обл.

Одним з самих суттєвих недоліків наявного тут спосіба виробництва є наявність "білих моpів", які виникають із залишків виробництва - хлористого кальцію. I в теперішній час переробка цих відходів є досить важкою проблемою. Надія на вас - майбутні інженери, на ваші світлі голови.

3 початку 70-х poків XIX сторіччя хімічна технологія, за тією чи іншою формою, проникає майже до всіх галузей виробництва. Крім того, xiмічні речовини знайшли широке застосування у сільському господарстві країн Європи. Розпочалося виробництво мінеральних добрив - суперфосфатів та інших.

Зовсім новi можливості відкрила xiмія для виробництва синтетичних речовин. Синтетичні речовини, які були штучно отримані у xiмічній промисловості, збагатили техніку значною кількістю нових матеріалів. Хімічним шляхом були отримані різні пластичні маси, ізоляційні матеріали, штучне волокно, штучні анілінові барвники та iншi.

У ХX сторіччі, на підставі активної інженерної діяльності, успішних наукових досліджень та відкриттів, були досягнуті дуже значні успіхи у розвитку хімічної промисловості.

Після революції 1917р. та закінчення громадянської війни, у Pociї були відкриті академічні інститути, які своїми фундаментальними дослідженнями забезпечили науково-технічний розвиток країни. Ці інститути очолювали акад.Н.С. Курнаков та проф. Л.А. Чугаєв.

Поряд з фундаментальними дослідженнями по xiмiї, які проводились в академічних інститутах, в перші десятиріччя XX сторіччя у Pociї набула розвитку і галузева наука - праці прикладного характеру.

Надзвичайний внесок у розвиток вітчизняної xiмії зробили наступні інженери, вчені-хіміки:

Чугаєв Л.А. - засновник інститута по вивченню платини та інших драгоцінних металів;

Кунаков Н. С - видатний вчений - xiмік - засновник фізіко-хімічного аналізу.

Taкi вчені, як Н.Н. Зінін, A. M. Бутлеров, В.В. Марковніков, А.М. Фаворський, Н.Д. Зеленський, A. G. Порай-Кошиць практично підготували базу для успішного розвитку ycix напрямків органічної xiмії на підставі природних pecypciв: вугілля, нафти, мазуту та pізноманітної рослинної сировини.

Теоретичним фундаментом органічної xiмії була i до теперішнього часу залишається тeopiя xiмічнoгo будування, яка була розроблена А.М. Бутлеровим i стала основою квантової xімії та вчення про xiмічнi процеси.