Реферат: Катарсісне виховання та його значення у формуванні емоційно-інтелектуального розвитку дітей

В основі катарсису завжди лежить співвідношення двох шкал оцінювальних критеріїв – художньо-естетичних і моральних. Психологічний механізм його був грунтовно досліджений Л.С. Виготським у праці «Психологія мистецтв». Мистецтво, вважав він, завжди несе в собі оптимістичні почуття. Біль і хвилювання, якщо вони викликані творами мистецтва, – це дещо більше, ніж звичайні біль і хвилювання. Сприймання мистецтва – теж творчість. Недостатньо просто щиро переживати ті почуття, які оволоділи автором, розібратися в структурі твору – необхідно творчо подолати своє власне почуття, знайти катарсис його, і лише тоді дія мистецтва виявляється повністю. Стверджуючи, що психологічний аналіз переживань читача є безплідним, Л.С. Виготський розглядав художній твір як систему подразників, свідомо і планомірно організованих у такий спосіб, щоб викликати естетичну реакцію. Аналізуючи структуру подразників, можна відтворити структуру реакції. Розглядаючи випереджаючий характер сприймання складних об'єктів як мистецтво, учений підкреслював, що воно є організацією нашої поведінки в майбутньому.

Важливим прийомом, за допомогою якого художник досягає катарсичного афекту, є знищення змісту формою. На прикладах «Гамлета» В. Шекспіра, «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, оповідання І. Буніна «Легке дихання». Л.С. Виготський показав, як за допомогою виразних засобів – композиції, розвитку сюжету, авторських відступів, зіставлення та інших прийомів художник досягає того, що після спілкування з його твором читачі відчувають незвичайне душевне просвітлення. Це є катарсис естетичної реакції.

Якщо переповісти прозаїчною мовою зміст популярних романсів і пісень, вони не викличуть нічого, крім смутку і печалі, адже йдеться в них переважно про розлуку, ревнощі тощо. Проте переживання, виражені в поетичних творах, мовою музики, голосом співака, створюють високий настрій, завдяки чому виникає відчуття прояснення. Твір, осягнений через співафект, через співчуття, породжує катарсис, який дає новий імпульс осмислення свого «Я». Таким чином, катарсис позбавляє негативних хвилювань, що є суттю мистецтва, і робить його біологічно необхідним для духовного вдосконалення особистості.

Особливості катарсичного впливу дають змогу видозмінювати педагогічний підхід до кожного учня, враховуючи риси характеру, темперамент. Тобто відбувається орієнтація на індивідуальні можливості дитини.

Поряд з катарсисом має місце музична рефлексія як компонент навчально-виховного процесу, що включає діяльність учня, його мислення, почуття, оцінювання вчинків, життєвий вибір. І під час сприймання музичного твору рефлексія передбачає поглиблений шлях пізнання своїх почуттів, моральних і духовних властивостей.

Пізнати себе в музиці означає уміти відчути свої почуття через музичні образи, мелодію і звук. Такий процесне суто естетичне споглядання, тому що співчуття – це життя в образі (емпатія). Це такий органічний процес, в якому поєднуються складні моральні відношення. А його закономірність проявляється через художній образ та моральний світ автора (М. Бахтін).

Феноменом морального ставлення автора є душа, – саме вона знаходить своє втілення в моральній ідеї твору. Душа для автора стає не просто його внутрішнім станом, а й інструментом освоєння і осягнення людського світу, життя, у власне людській якості.

Музика впливає на учнів як позитивно, так і негативно. Ця сила може бути спрямована на вдосконалення особистості, розвиток самопізнання й самовиховання. І.Д. Бех зазначає: «Самопізнання здійснюється не заради пошуку чистої істини, а для самовиховання, тобто формування у себе певних якостей у відповідності із суспільно значущою особистісною програмою. У визначенні самовиховання – це певний тип ставлення, дій щодо самого себе і власного майбутнього з точки зору відповідності певним моральним нормам»

Ототожнюючи себе з музичним образом, можна виявити спільні почуття, викликані звуковою інтонацією, впізнаючи в них власний світ переживань, порівнюючи себе з ним. І в залежності від життєвого досвіду кожна людина, слухаючи один і той же твір, майже по-різному може зрозуміти і оцінити його, відчуваючи різні образи. Але музика не тільки дає можливість пізнати себе, а й відчути і пізнати світ іншої людини, де звук має духовну субстанцію, а в центрі його перебуває композиторське «Я». У процесі такого сприймання формується особисте ставлення до твору і засвоюється важливий компонент самовдосконалення через подолання суперечності й конфлікту, досягнення морально-психологічної та духовної рівноваги із соціальним середовищем і власним «Я».

Але високе музичне мистецтво з його багатством жанрів не тільки допомагає краще зрозуміти себе і свій час, а й повертає нас у минуле, дає змогу уявити майбутнє, відкриває простір мріям про духовну досконалість людини. І щоб відбувалося ототожнення суб'єкта з тією чи іншою особистісною цінністю, музика мусить викликати в даний момент почуття найбільшої повноти життя, бути емоційно неперевершеною і глибокою. За такого ототожнення підліток переживає себе і говорить про себе переважно в рамках своїх життєвих цінностей, вважаючи їх одним із найближчих компонентів своєї особистості. Він радіє за свій моральний здобуток і прагне в подальшому його використовувати. Таке тривале ототожнення музики з особистими цінностями призводить врешті-решт до гармонізації в житті, зняття чи значного пом'якшення кризових явищ (І. Бех).

Запровадження катарсису в педагогічну практику змінює не тільки зміст, а й методи, форми проведення педагогічної роботи. Суттєва природа вбирає в себе динамічну систему механізмів впливу, за допомогою яких можна внести зміни, нестандартні, оригінальні форми і методи в технологію педагогічної роботи.

Використання психологічного прийому «Дзеркало» дає можливість навчити учнів сприймати світ опоетизовано, тобто розуміти кожне переживання через вираження в звуках. Такий прийом дозволяє учням аналізувати музичні твори як спроектовану картину на численні образи, в яких міститься частина людської психології та людської долі. І таким чином учні мають можливість розібратись у проблематичності особистого життя.

Роль учителя полягає в тому, щоб спрямувати думки підлітків і допомогти їм зрозуміти себе, смисл своїх поривань, почуттів, водночас розуміючи іншу людину.

Учням було запропоновано музичні, літературні та художні твори М. Чюрльоніса на тему моря: «Море» (художня картина), «Соната моря» (музичний твір), «Могутнє море…» (оповідання).

Після ознайомлення з творами учням пропонувалися такі завдання.

Завдання №1.

Ототожнюючи образи природи (моря і вітру), дайте свою інтерпретацію творів у такому зіставленні: велич – убогість, одухотвореність – бездушність, напружене життя – заціпеніння, життя – смерть.,

Завдання №2.

Уявіть музику як «дзеркало» і розкрийте свої індивідуальні особливості:

- Який вигляд твого обличчя?

- Який настрій криється за ним?

- Що несе людям твій погляд?

- Чи почуваєш ти себе щасливим?

Завдання №3.

Уважно подивіться на себе очима мудрої людини так, щоб від цього погляду нічого не зникло:

- Яким зараз собі здаєтесь і яким є насправді?

- Зверніться до глибини своєї душі і подивіться на неї (у свої вічі).

Завдання №4.

Через палітру почуттів відчуйте свою душу такою, якою вона є: