Реферат: Комплексна характеристика Болгарії

Запаси корисних копалин в Болгарії невеликі. Найважливіші корисні копалини – лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді (табл. 1). Країна має промислові запаси мідної руди на 30-50 років, золотовмісних руд – на 20 років, свинцевих і цинкових руд – на 20 років, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя – більш ніж на 200 років. Загальна цінність розвіданих мінеральних ресурсів (не вважаючи нафти і газу) складає біля 320 млрд дол. США. Відносна частка окремих різновидів ресурсів наступна: вугілля – 54,47%; руд кольорових і дорогоцінних металів – 5,69 %; чорних металів – 2,05 %, індустріальної сировини – 23,64 % і декоративного каменя – 14,15 %. Головнi елементя рельєфу Болгарії маютъ широку’ спрямованiсть. На пiвночi це Нижпьодунайська рiвнина, всередияi краiни — Балканськi гори (Стара Північна), рiвнини рiчки Марицi 1 Причорноморська, на пiiвднi — Родопськi гори. Гори вкривають бльшу частину територii. Вони не є нездоланнями для транспортвого сполучення, але стали прячиною строкатостi природного середовяща. Природними багатствами крани е корисні копалини, умови для сiльського господарства і рекреацiйаi ресурси.Кориснi копалини Болгарiї рiзноманiтнi, хоч i неiстотнi за своiми розмiрами. Першорядне значения мають полiметалiчнi руди, кам’яна сiль і низькосоргітне буре вугiлля. Краiна лежмть на схилі помiрного і субтропiчного (середземиоморського) поясiв. Лiто жарке. В улоговинах i особливо на рiвнинах родючi грунти. Впродовж року в середньому випадає 630 мм опадiв. Але на рiвнинах друга половина року посушливава, i в багатьох випадках потрiбне штучне эрошення. Воднi і лiсовi ресурси обмеженi. Рiчкова мережа густа, представлена короткими рiчками, що стiхають з гiр, з несталим режимом. Вони мають не транспортне, а енергетячне значення. Найбльшою рiкою є Мариця, яха впадає в Егейське море за межамиi Болгарiї. Дунай для Болгарії — це прикордонна рiка i перепона для мiнародних зв’язкiв пiвнiчному напрямку. На його берегах с тiлъки одне веляке мiсто. Правий (болгарськяй) берег вищий вiд лiвого (румунського). Використаняя рекреаційного або енергетячного потенцiалу Дунаю для Болгарiї

Чорноморське узбережжя Боiгарії мае м’якяй сонячний клiмат і чудовi пляжi. Майже 1/З теряторiї, переважно гори, вкрита лiсами. Вони малопродуктивнi, але з цiнним рекреацiйним ресурсом. В краiнi нараховують бiльше 500 цiлющих джерел.

2. Населення та культура

Болгарія є європейським аутсайдером у цифрі середньої тривалості життя населення, адже у 2003 році чоловіки в цій країні жили в середньому 68 років, а жінки – 76 років. Загалом, за даними того ж 2003 року населення Болгарії становить близько 7,54 млн. чоловік. За останні десятиліття у колись переважно аграрній країні помітно зросла частка міського населення. Якщо у 1976 році лише 59% громадян Болгарії проживало у містах, то у 2000 році частка міського населення становила вже 69%, а зараз складає близько 89%. письменними, а обов’язкова освіта становить 8 класів. Найбільшими містами в цій країні є: столиця Софія (1 млн. 114 тис. жителів), Пловдів (340 тис.), Варна (300 тис.), Бургас (194 тис.) та Русе (166 тис.). За індексом людського розвитку Болгарія посідає далеко не найвище з-поміж інших слов’янських країн 59 місце. Разом з тим 98% населення країни є Цікаво, що значна кількість громадян Болгарії (близько 68 тис. чол.) під час останнього перепису населення не змогли визначитися зі своєю національною приналежністю[5]. Проте, статистично у зв’язку із еміграційними процесами, що відбувалися після Другої світової війни Болгарія стала моноетнічною країною. Зараз 85,67% населення країни становлять болгари (до яких належать і македонці, яких офіційно визнано етнічними болгарами). Внаслідок тривалого перебування у складі Туреччини найчисельнішою національною меншиною у цій країні є турки (9,4%), які проживають переважно у сільській місцевості на північному сході та півдні країни. Окрім того, у Болгарії мешкає значна кількість циган (близько 3,7% населення), вірменів (0,16%), а також румунів, євреїв та греків. Болгарія є європейським аутсайдером у цифрі середньої тривалості життя населення, адже у 2003 році чоловіки в цій країні жили в середньому 68 років, а жінки – 76 років. Загалом, за даними того ж 2003 року населення Болгарії становить близько 7,54 млн. чоловік. За останні десятиліття у колись переважно аграрній країні помітно зросла частка міського населення. Якщо у 1976 році лише 59% громадян Болгарії проживало у містах, то у 2000 році частка міського населення становила вже 69%, а зараз складає близько 89%. Найбільшими містами в цій країні є: столиця Софія (1 млн. 114 тис. жителів), Пловдів (340 тис.), Варна (300 тис.), Бургас (194 тис.) та Русе (166 тис.). За індексом людського розвитку Болгарія посідає далеко не найвище з-поміж інших слов’янських країн 59 місце. Разом з тим 98% населення країни є письменними, а обов’язкова освіта становить 8 класів. Цікаво, що значна кількість громадян Болгарії (близько 68 тис. чол.) під час останнього перепису населення не змогли визначитися зі своєю національною приналежністю. Проте, статистично у зв’язку із еміграційними процесами, що відбувалися після Другої світової війни Болгарія стала моноетнічною країною. Зараз 85,67% населення країни становлять болгари (до яких належать і македонці, яких офіційно визнано етнічними болгарами). Внаслідок тривалого перебування у складі Туреччини найчисельнішою національною меншиною у цій країні є турки (9,4%), які проживають переважно у сільській місцевості на північному сході та півдні країни. Окрім того, у Болгарії мешкає значна кількість циган (близько 3,7% населення), вірменів (0,16%), а також румунів, євреїв та греків. Болгарія є також досить однорідною за релігійним складом. 83,5 % її мешканців сповідують православ’я, 8,5% є мусульманами, а 1,5% – прибічники католицизму. Ідентичність Хоча теперішні болгари є нащадками тюркського племені „булгар”, якому і завдячують своєю назвою, проте внаслідок асиміляції ще в X ст. цей народ остаточно слов’янізувався. Більше того, саме болгарам з їхніми просвітниками Кирилом та Мефодієм східні слов’яни завдячують своєю писемністю. Подальша історична доля болгар складалася вкрай драматично, оскільки країна понад 500 років перебувала під турецьким гнітом, у зв’язку з чим здатність населення зберегти свою слов’янську мовну, культурну та релігійну спадщину заслуговує неабиякої поваги. Обговорення теми ідентичності набуло нового імпульсу у цій країні після відмови болгар від побудови соціалізму і завдяки потребі самостійно, без протекції старшого брата шукати власне місце поміж світової спільноти. Так зародилася дискусія, в ході якої лунали заяви щодо кімеро-фракійської чи гуно-болгарської домінанти в ідентифікації сучасних мешканців Болгарії. Цікаво, що зі зміною зовнішньополітичних орієнтирів у болгарській історіографії автоматично змінювалася риторика, і якщо за часів СРСР болгари активно наголошували на своєму слов’янстві, а зараз такі розмови лунають дедалі рідше. Водночас, треба визнати, що славістика у Болгарії залишається досить потужною і, що саме болгарське населення в переважній своїй більшості продовжує ідентифікувати себе зі слов’янською спільнотою. Вища освіта На початку 90-х років у Болгарії було запроваджено платну вищу освіту, що на думку міністра освіти Ігора Дамянова сприяло збільшенню числа студентів у країні. Зараз в Болгарії існує 38 вищих навчальних закладів, де здобуває освіту 150 тис. студентів. До числа найбільших університетів входять Софійський, Пловдівський і Тарнавський. Цьогорічним бюджетом передбачено 4,2% від ВВП витратити на освіту (що вище минулорічну цифру 3,7% від ВВП). Варто зауважити, що існує активне співробітництво між болгарськими та українськими вузами, у якому беруть участь 16 вищих закладів освіти з України. З огляду на значну болгарську діаспору в Україні, 13,6 тис. учнів в Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях та в Криму вивчають у школах болгарську мову. Що ж до Болгарії, то українську мову та літературу там викладають у Софійському, Благоєвградському Великотирнівському університетах.Болгарія є також досить однорідною за релігійним складом. 83,5 % її мешканців сповідують православ’я, 8,5% є мусульманами, а 1,5% – прибічники католицизму. (за оцінкою на 1997 рік) складає 8,24 млн. чоловік, В найбільших містах: Софія (1141000 чоловік), Пловдів (379000 чоловік), Варна (315000 чоловік). Згідно перепису 1985 року, населення складало 8,9 млн. чоловік. Зниження чисельності населення пояснюється масовою еміграцією турок в кінці 1980-х років. Етнічні групи: болгари - 85%, турки - 9%, вірмени, цигани, греки, слов'яни-македонці. Мова: Офіційний - болгарський. Також уживаються російський, англійський, німецький. Релігія: болгарська православна церква - 85%, іслам - 12%, католицизм, протестантизм, іудаїзм.

2.1 Розселення

Один з найшвидших і легальних способів отримати громадянство Іспанії, а значить і ЄС є варіант через громадянство Еквадору! Що стосується Еквадору - буквально вчора було передано повідомлення про те, що можливе отримання громадянства Іспанії жителям Еквадору після двох років легального перебування в Іспанії. Отже громадянство Еквадору для багато кого може дати у результаті і паспорт ЄС. Можливо також отримання громадянства Еквадору за три тижні! Збережеться також ваше основне громадянство. Ця пропозиція буде цікава перш за все тим, у кого є гроші і бажання мати друге громадянство. У зв'язку з урбанізацією і розвитком курортного бізнесу все більше населення переселяється у міста та на південь країни. Ця стаття розрахована саме на категорію іммігрантів, яка не може розраховувати на бізнес-імміграцію, яка не може купити або відкрити свій бізнес відразу унаслідок браку фінансових коштів. Також ця стаття може зацікавити в першу чергу тих, хто не в змозі отримати візу і виїхати куди-небудь до Ірландії або Англію, або навіть до Франції (візи достатньо важко отримати громадянам з Середньої Азії, Кавказу), для тих, хто хоче більш упевненого майбутнього для своєї сім'ї і має для цього вельми обмежені засоби.

2.2 Соціальний рівень життя

Змінити таке становище можна було за допомогою розвитку кооперації. Ініціатором здійснення програми модернізації в аграрній сфері виступила БЗНС, лідер якої А. Стамболійський як голова коаліційного уряду ініціював прийняття відповідних законів. Народні збори ухвалили закон «Про консорціум», за допомогою якого до серпня 1920 р. планувалось передати державному консорціуму монополії на експорт зернопродуктів. Консорціум мав забезпечити закупівлю збіжжя за твердими цінами безпосередньо у виробників та кооператорів. Левова частка (90 %) доходів консорціуму надходила до фонду підтримки розвитку сільського господарства.В умовах, коли болгарське суспільство болісно переживало наслідки «другої національної катастрофи», проект виводу країни з кризи запропонувала аграрна партія - БЗНС. Агра-ристи виступали за створення «егалітарного суспільства», яке буде ґрунтуватися на приватній власності на засоби виробництва, а експлуатація людини праці буде заборонена. XV з'їзд БЗНС (1919) затвердив програму радикальних реформ, для здійснення яких пропонувалася ціла низка заходів на підтримку та захист з боку держави сільгоспвиробників. Болгари звичайно мають декількох близьких друзів з свого соціального круга. Дружба між членами груп різних рівнів соціальної ієрархії зустрічається рідко. Освіта цінується високо, і недобір балів абітурієнтом під час вступу до вузу важко переживає вся сім'я. Болгари проводять відпустку на