Реферат: Контроль НБУ у механізмі формування рівноваги на грошовому ринку
810,0
900,0
810,0
729,0
100,0
90,0
81,0
Десятий банк
Сума решти банків
Разом
6513,2
3486,8
10000,0
5861,9
3138,1
9000,0
651,3
348,7
1000,0
Нарешті, після довгого ланцюга всі банки створили нові депозити, що в 10 разів перевищують суму нових резервів. Використовуючи резерви як вхідний фактор, банківська система перетворює їх у набагато більшу суму банківських грошей. Цей процес називається багаторазовим збільшенням депозитів.
Для комерційного банку депозит — скоріше сировина, ніж готова продукція. Пояснюється це тим, що емітовані банком гроші здебільшого покидають його. Справді, щойно емітовані банком гроші використовуються власниками депозитів, наприклад, для розрахунків з кредиторами, постачальниками, для виплати зарплати тощо. Більшість кредиторів або постачальників мають поточні рахунки в інших банках. Тому банк повинен завжди бути спроможним (зберігати кошти на кореспондентському рахунку) переказати гроші в інші банки або придбати банкноти за вимогою своїх клієнтів.
Отже, перед комерційним банком щоденно стоїть проблема надходження грошей. Якщо на коррахунку в банку бракує грошей для здійснення банківських операцій за вимогою клієнтів, то для поповнення власних ліквідних коштів банк змушений враховувати (продавати) боргові зобов'язання на грошовому ринку або центральному банку. Іншими словами, перед кожним комерційним банком, рано чи пізно, виникає проблема платоспроможності банку та ліквідності балансу. Власне, з цієї причини і виник грошовий ринок.
Посередницька роль фінансово-кредитних інститутів. Основне призначення фінансово-кредитних (небанківських) установ — залучення тимчасово вільних коштів у широких верств населення і надання позик економічним агентам, які мають потребу в капіталах. На відміну від банків, операції небанківських фінансово-кредитних установ не пов'язані з можливістю емісії платіжних засобів, але вони відчутно впливають на грошовий обіг. За допомогою депозитивно-позичкових операцій небанківські фінансово-кредитні установи заново залучають в обіг раніше емітовані гроші. Завдяки цьому вони ніби створюють надлишок грошей в обігу й у такий спосіб мультиплікують ефект банківської емісії платіжних засобів.
Отже, кредитні канали емісії дають можливість поставити масу грошей у залежність від потреб економіки, але не можуть забезпечити повну гармонію між попитом і пропозицією (Мсі = Мз), що потребує відповідної корекції на макрорівні.
2. РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ І ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ
Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попиту, як два невіддільні і, водночас, протилежні полюси єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку.
Існує кореляційний взаємозв'язок між зростанням грошової пропозиції і попитом на гроші, який забезпечує ліквідність в економіці, покращує взаємодію та ефективність інструментів фінансового ринку.
Але, якщо у суспільстві безконтрольно здійснюється емісія (пропозиція) грошей, то вона може порушити гармонію між попитом і пропозицією, і призвести до непередбачуваних наслідків: економічної кризи та інфляції. Однак, надмірної пропозиції грошей (у прямому розумінні) не існує взагалі. Надмірним може бути тільки попит на гроші. З цієї причини, принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей — Мd = Мs.
Досліджуючи рівновагу монетарного ринку, монетаристи розробили кілька теоретичних моделей встановлення рівноваги попиту і пропозиції грошей.