Реферат: Контроль параметрів шуму. Звукоізоляційні властивості різних матеріалів

Під шумом розуміють хаотичне поєднання різних по силі і частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум чинить на організм людини несприятливу дію і може викликати хворобливий стан, у тому числі тугоухість і глухоту. Під впливом шуму у людини частішає пульс і дихання, підвищується витрата енергії. Тривалі шуми впливають на центральну нервову і серцево-судинну системи: з'являються симптоми перевтоми, ослабляється увага, підвищується нервова збудливість, зменшується швидкість мислення, знижується працездатність і продуктивність праці; в умовах сильного шуму людина стає більш схильною до травматизму.

По частоті звукові коливання підрозділяють на три діапазони: інфразвукові з частотою коливання менше 20 Гц, звукові – від 20 до 20 000 Гц і ультразвукові – більше 20 000 Гц. Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 20 до 20 000 Гц і відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ наступає втомленість металу, внаслідок чого з конструкцій можуть вискакувати заклепки.

Нормою виробничого шуму для підлітків є граничний спектр 65 (ПС-65), рівень звуку 70 дБ. Тривалість роботи підлітків в умовах виробничого шуму не повинна перевищувати: для віку 14 – 15 років при індексах граничного спектру (ПС) 65, 70, 75, 80, 85, 90 відповідно 4; 3,5; 3; 2; 1; 0,5 ч; для віку 16 – 18 років – 6; 5; 4; 3; 2; 1 ч. Якщо рівень перешкод складає 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ і вище мова стає нерозбірливою.

Нормовані параметри шуму визначаються ГОСТ 12.1.003 – 76. Він встановлює граничні значення параметрів шуму в різних приміщеннях залежно від характеру праці в них. Відповідно до цих значень зони з рівнем звуку вище 85 дБ вважаються небезпечними, в них повинні бути передбачені засоби захисту, а в зонах із звуковим тиском понад 135 дБ заборонено навіть короткочасне перебування працюючих. Значними джерелами шуму в учбових закладах служать роботи в різних учбових майстерних, деяких лабораторіях.

Для боротьби з шумом в учбових закладах передбачений цілий комплекс різних заходів, основні з яких наступні: раціональне планування приміщень, в яких можливий шум більше 90 дБ, - їх розміщують в ізольованих будівлях (майстерні, спортзали) або в спеціальних прибудовах (актовий зал і т. п.); між об'єктами, що є джерелом шуму, передбачають вільні зони, які, як правило, озеленюють, оскільки зелені насадження добре поглинають шум.

Найефективніший спосіб боротьби з шумом – зниження його в джерелах виникнення: зміна і заміна шумних технічних процесів або устаткування малошумними, звукопоглинання і звукоізоляція, екранування, застосування глушників шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму.

Як звукопоглинальні матеріали можуть бути використані деревоволоконні плити, будівельна повсть, асбовата, фанера, суха штукатурка, резонансні поглиначі. Засобами індивідуального захисту органів слуху служать протишумні шлемофони, навушники, заглушки, вкладиші. Проте їх треба використовувати лише як доповнення до колективних засобів захисту.

Рівень шуму виміряють шумомірами, осцилографами із спеціальними датчиками. Шум на робочих місцях необхідно виміряти не рідше 1 разу на 6 місяців з оформленням результатів у вигляді спеціального протоколу.

Ультразвукові коливання не викликають слухових відчуттів. Дія ультразвуку на організм людини відбувається через повітря і через предмети, що знаходяться під впливом ультразвуку. Ультразвук викликає в тканинах тепловий ефект і змінний тиск. Систематична ж його дія викликає швидку стомлюваність, біль у вухах, головні болі, блювоту, втрату рівноваги, невроз. Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях нормуються:

Ультразвукові коливання частотою, Гц	12 500	16 000	20 000 і вище
Рівні звукового тиску, дБ	75	85	110

Для захисту організму людини від ультразвукових коливань усувають безпосередній контакт частин тіла з середовищем, що коливається. Зниження шуму досягають за рахунок різних звукоізоляційних кожухів, споруди кабін. Працюючих забезпечують засобами індивідуального захисту.

Під вібрацією розуміють механічні коливання твердих тел. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової різниці немає, проте сприйняття їх людиною різне: вібрація сприймається вестибулярним апаратом і органами дотику, а шум – органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні і електричні ручні інструменти ударної або обертальної дії, різноманітне устаткування, встановлюване без достатньої амортизації і віброізоляції, а також транспортні і сільськогосподарські машини.

По характеру дії на організм вібрація підрозділяється на загальну і місцеву. Загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева – на руки працюючого. Місцеві вібрації викликають погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця і центральної нервової системи. При тривалій і інтенсивній дії вібрації може виникнути важке важко виліковне захворювання – вібраційна хвороба. Дія вібрації залежить від її частоти: коливання частотою до 15 Гц викликають зсув тіла і органів, реакцію вестибулярного апарату; коливання частотою до 25 Гц викликають кістково-суглобові зміни; коливання від 50 до 250 Гц впливають на нервову систему, викликають судинні реакції, вібраційну хворобу. Найбільш небезпечні частоти, співпадаючі з власними частотами коливань окремих частин тіла: для всього тіла – 6 Гц, для внутрішніх органів – 8 Гц, для голови – 25 Гц, для центральної нервової системи – 250 Гц.

Заходи щодо боротьби з шкідливою дією вібрації проводять по трьох напрямах: інженерно-технічному (упровадження нової технології, засобів автоматизації, зміна конструктивних параметрів машин і інструменту), організаційному (контроль за експлуатацією, монтажем, ремонтом устаткування, виконання правил технічної експлуатації машин), лікувально-профілактичному (комплекс фізіотерапевтичних процедур, гімнастика, засоби індивідуального захисту).

Для вимірювання вібрації використовують шумовібровимірювальний комплект ВШВ-1, що реєструє амплітуди вібрацій від 0,005 до 1,5 мм в діапазоні частот від 15 до 200 Гц.