Реферат: Корпоративні конфлікти

3) Ризик декапіталізації діяльності (,,розмивання” активів). При започаткуванні корпоративних конфліктів з головним переважаючим питанням «хто буде стояти «у керма»?» (спори про визнання недійсними куплі-продажу великих пакетів акцій (часток), певних рішень загальних зборів тощо) за умови, що одна із сторін має суттєвий вплив на орган управління підприємством щодо прийняття рішень (є його керівником, контролюючим учасником тощо), а також у випадку безпосередньої участі підприємства у корпоративному спорі (наприклад, з приводу виплати учаснику, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, компенсації вартості його частки тощо), з боку органу управління підприємством можуть вживатися заходи щодо «розмивання» матеріальної бази (ліквідних активів) останнього будь-якими легітимними засобами: передача майна у формування статутного фонду господарського товариства (за чинним законодавством це не належить до виключної компетенції вищого органу, як це передбачено стосовно створення дочірніх підприємств), надання у довгострокову оренду, передача у рахунок погашення простроченої заборгованості, договірних штрафних санкцій тощо. Очевидно, що в таких ситуаціях інтереси підприємства ігноруються, хоча б і на перевагу переконливих аргументів «врятування» майнової бази, на підставі якої можна буде займатися підприємницькою діяльністю з інших формах тощо, внаслідок чого відбувається вибуття активів, скорочення обсягів господарської діяльності (виробництва), зменшення доходів, втрата клієнтів, знецінення товарного знаку та ін.

4) Ризик припинення господарської діяльності підприємства є можливістю настання найгіршого (зокрема, для підприємства) наслідку корпоративного конфлікту, який може бути зумовлений як комплексом наведених вище ризиків, так і дією окремих з них (особливо другої та/або третьої групи), тобто у випадку «віддзеркалювання» стану розвитку конфлікта на господарській діяльності підприємства цілком можлива втрата контролю над його фінансово-господарською діяльністю з боку органу управління та посадових осіб (щодо забезпечення виробничого процесу сировиною та матеріалами, енергоресурсами; запланованого випуску готової продукції; належного виконання договірних зобов'язань перед контрагентами та зобов'язань з оплати праці; планування та виконання зобов'язань перед бюджетом і державними цільовими фондами тощо). Внаслідок цього можливе зупинення або припинення виробничого процесу, настання неплатоспроможності підприємства як підстави порушення справи про банкрутство тощо.

Таким чином, корпоративний конфлікт, який виникає в системі підприємства, може перешкоджати забезпеченню його організаційно-майнової сталості, навіть у тому випадку, коли підприємство не є безпосереднім учасником конфлікту. Ця обставина повинна бути врахована при вдосконаленні корпоративного законодавства шляхом ретельного моніторингу конфліктних ситуацій, які можуть виникати у межах «законодавчих рамок». Особливу небезпеку являють ситуації переростання корпоративного конфлікту у спір, то вирішується судом, у зв’язку з можливістю застосування певних заходів забезпечення позовних вимог. З огляду на це є доцільним вдосконалення законодавства щодо форм та меж вказаного забезпечення з метою запобігання зловживанню процесуальними правами сторонами у справі, а також недопущення порушення інтересів підприємства та інших осіб, які не беруть участі у корпоративному спорі.

Наукове значення розроблення попереджувальних господарсько-правових заходів полягає у покрашенні стану корпоративного законодавства внаслідок збагачення його превентивними нормами, що створюють механізми захисту організаційно-майнових інтересів підприємства. На погляд багатьох авторів, інтересом підприємства в корпоративних відносинах є його організаційно-майнова сталість, яку становлять: організаційна (або функціональна) спроможність - здатність функціонування підприємства як саморегулюючої системи шляхом здійснення корпоративного управління та контролю в порядку, передбаченому законодавством та локальними актами: майнова сталість, яка означає збереження підприємством майнового стану, достатнього для провадження звичайної господарської діяльності. Завдяки такій структурі інтересу підприємства в корпоративних відносинах правове регулювання господарської діяльності виконує функції не лише охорони та захисту, але й розвитку корпоративних відносин.

Використана література:

корпоративний конфлікт законодавство

1. Володина Ю. Акционеры, будьте бительны! // Юридическая практика. – 2002, ноябрь. - № 45.- С. 1-12.

2. Воловик О. Корпоративний конфлікт: стадії розвитку та фактори ризику інтересам підприємства// Підприємство, господарство і право. - № 5. – 2004. – С.45-48.

3. Косенчук Ю. Корпоративні конфлікти// Юридичний журнал. - № 10. – 2008. – С. 47-55.

4. Цікало В. Правова природа корпоративного правовідношення// Вісник господарського судочинства. - № 4. – 2006.- С. 165-176.