Реферат: Крайслер Ле Барон
Політика «Крайслера»: захоплення ринку і збільшення обігу випровдовувалась. Скажімо, «Плімут» при ціні 600 US$ захопив 14% ринку дешевих автомобілів, а в 1936р. «Крайслер» не мав боргів і займав 25% ринку.
В 1935р. Вільяма Крайслера на посту президента замінив K.T.Keller, який був до того шефом виробництва на «Шевроле». Для нього було характерним вмішуватись у діяльність всіх відділів концерну і продовжувати традицію «сильної людини», що було від В.Крайслера. Keller до фінансової політики Hatchenson, що використовував доходи «Крайслера» в видачі дивідендів і заробітної плати менеджером. Віце-президент з питань реалізації Van der See в післявоєнні роки був оголошений одним з кращих в галузі.
Свою, однак, неповоротність Keller продемонстрував в 50 роки коли на ринок вводилась нова модель. Всі моделі, крім «Крайслера», тоді зменшили висоту даху. Такому негативному рішенню сприяв Keller.
Проте, «Крайслер» мав грунт для супративу проти модерного стилю. Найважливішим аспектом іміджу «Крайслера» була технічна надійність на базі добрих технічних властивостей. І, за опитуванням, ніби-то, покупці віддавали перевагу модерному стилю солідну техніку.
Більше того, проте, Keller проігнорував нові двомістні моделі з модерновим дизайном фірм «Шевроле», «Форд», «Корветт». Також були не взяті до уваги нові розширені автомобілі «Форда». «GM» в1953р. після Корейскої війни був втрачений ринок нових автомобілів, а реконструкцію «Крайслера» можна було вважати запізнілою.
Лі Якокка в «Крайслері» і Роджер Сміт в «GM» фактично поодинці оживили амеріканську автоіндустрію. Що можна зрозуміти з їх успіхів? Те що старанний, гнучкий і богатий ідеями менеджер рахується на вагу золота.
Спостережна Рада дала змогу Якоцці повноваження заробляти, відшкодовувати гроші, виробляти автомобілі на «Крайслері». Він переміг рецессію, старий тип управління і протистояв усім противникам в Вашинкгтоні і фінансовому світі.
Smith на GM обрав шлях оновлення і розширення. Неможливо було уявити, що Smith віддав міліарди для найму Hughes Aircraft чи Electronic Data Systems чиза 5млрд.US$ заснував сильну філію Saturn для виготовлення салих автомобілів за японським зразком.
Те, що два менеджери зробили до 1985р. ще довго було і буде предметом обговорення дипломників-дисертантів...
Smith реформував бюрократичний апарат концерну в вільнодумців і самостійних підприємців. William E Hoghlund - Президент «Saturn Copp»: «Организація на GM мусить бути поновлена, щоби надати Сміту простір до його творчості.» Smith, при цьоиу, запропонував Hoghlund створювати власні робочі місця (6000), заключати власні договора, виставити власні акції.
Проте, в 1956р. «Крайслер» опинився в найнебезпечнішій фінансовій кризі за свою 32-річну історію. В такий ситуації управління передали, щоб покращити ситуацію, людині, яка привнесла якість Сміта і зміни в стилі Якокки у діяльність фірми — Lester Lum Colbert, який спочатку був підлеглим Keller на GM.
Colbert не був техніком чи фінансовим експертом. Як юрист він привніс здатність швидко усвідомлювати технічні передумови. Colbert як і Якокка мав здатність швидко входити в автогалузь, хоча один був юрист , а інший — інжинер. Colbert прагнув децентралізувати владу на «Крайслері», про в 1957 бюрократія змусила його відмовитись вад розпочатого.
За Colbertа були введені два автомобіля із задніми стабілізаторами, здійснювався тиск на продавців з метою досягнення 20-№ долі ринку. Colbert скоротив час розвитку продукції з 3-х років до 12 місяців і з великаю швидкістю, при наявності лише «пресової форми», розпочав випуск моделей 1957р. Результати вражали: вікна і двері протікали, пристрої руйнувались, кузов ржавів вже в першу ж зиму...
Слава «Крайслера» темніла. Robert McCurry: «Якість — наша найбільша проблема. Коли людина незадоволена автомобілем, то вона відговорює ще 8 людей... Отже у всьому винне погіршення якості на грунті зниження коштів».
Colbert зрозумів,що фірмі потрібні нові сили, так звана «Проміжна влада», але йому не везло з кадрами.
Нові кроки Colbertа: закриття програми трьох нових пристрїв і купівля французької «Simca».
Рецесія на заводі всеж почалась у 1958р. на грунті помилок конструктора в моделі 1957 і об’єм продажу знизився на 50%, втрати — 31млн. US$.
Шістдесяті роки проголосили нову моду — прості і економічні машини. Так, VW Kaler та Renault Dauphine підвищили частину автоімпорту США до 10,1%.
27 липня 1961р., після невдач фірми,правління перейшло в руки George Love, а президентом став 42-річний фінансовий експерт Lynn Townsend.
Якокка вважав,що за Townsendа «Крайслер» не мав свого бюджету, довгострокового плану, бо зосереджується на наступній декаді року вся робота.
Townsend був прагматиком. Він не пропонував «Mustang», не робив заяв в пресі, він оволодівав наукою автовиробника: «Я не збудував машину, що не була продана».
Townsend у свій час ввів три основні програми, що довго використовувались до цього на «GM» і «Fordi»:
* система контролющоденних коштів
* контроль за технічнми витратами
* контроль за коштами на НДДКР
В 1960р. Townsend звільнив 7000 чиновніків = 15% колективу, а в 1961р. очолив «Крайслер».
Він був досить самостійним керівником. Щоб запустити випуск автомобілів він об’єднав «Imporiat» i «Plymouth», закрив «Imporiat» в Детройті, створив кредитну філію «Крайслера». До новшеств тих часів відносться сьогоднішня емблема «Крайслера» та 50 мильна гарантія. Річні доходи виросли з 9 млн. US$ в 1960р. до 239,5 млн. US$ в 1965р.
біди для фірми почались в 1964р., коли Таузенд заключив невичезний договір з профспілками, що підняло заробітню платню на «Крайслері», а потім і на інших заводах США і жало зелене світло японській індустрії.
Модель «Крайслера» 69 року була настільки проігнорована покупцем, що доходи з 1968 до 1969р. знизились з 302,9 млн. US$ до 99 млн. US$.