Реферат: Лікувальна ефективність гомеопатичних засобів у немовлят з підвищеною збудливістю внаслідок гіпоксично–ішемічних уражень нервової системи
Актуальність теми. Частота перинатальних уражень нервової системи складає від 16% до 43% всіх захворювань дітей першого року життя, з них гіпоксично – ішемічні ураження нервової системи – від 47% до 60% (В.Ю. Мартинюк, Н.Г. Гойда, 2001). Неефективне лікування в період новонародженості в 65 % випадків призводить до функціональних та органічних уражень нервової системи з віддаленими наслідками в інші вікові періоди(Ю.И. Барашнев, 2001, В.М. Гузева, 2002).
Зараз для лікування цієї патології використовується значна кількість лікарських засобів, серед них – дегідратуючі (діакарб), заспокійливі (цитралева мікстура, фенобарбітал, белласпон, беллатамінал), спазмолітичні (но-шпа). Однак їх терапевтична ефективність при цій патології недостатня (И.В. Маркова, 1993, Д.Н. Дегтярев, 1999, В.М. Гузева, 2002). При використанні фармакологічних засобів у немовлят досить важко підбирати адекватне дозування та здійснювати контроль ефективності внаслідок особливостей фармакодинаміки, а також індивідуальної реакції на медикаменти, більш того, практично всі лікарські форми препаратів розраховані для дорослих, а не створені спеціально для немовлят. Крім того, у немовлят після закінчення лікування відмічається регрес досягнутої позитивної динаміки, що призводить до необхідності проведення декількох курсів терапії. У вказаних препаратів встановлені суттєві недоліки: токсична дія, наявність побічних ефектів (Л.И. Ильенко, 1997, В.Ф. Демина, 2001, Л.И Лильин, 2003, С.П. Песонина, 2006).
Приведені вище дані свідчать про необхідність подальшого пошуку засобів і методів терапії перинатальних уражень нервової системи у немовлят. В цьому плані значний інтерес можуть мати препарати, які ефективні та безпечні в лікуванні перинатальних уражень нервової системи, і, зокрема, гомеопатичні засоби (А.В. Самотин, М.С. Томкевич, 1998, Л.И. Ильенко, 2001, С.П. Песонина, 2006, H. GounelledePontanel, 1987, PaulHerschu, 2004).
При лікуванні у дітей підвищеної нервової збудливості широко використовуються гомеопатичні засоби – Chamomilla, Cina, Zincumvalerianicum, Ignatia, Natriummuriaticum, Nuxvomica, Phosphorus (Э. Фаррингтон, 1992, Є.Б. Неш, Д. Одиомон, 1993, Г. Келлер, 2000, Ж. Шаретт, 2004, С. Ганнеман, Дж. Кент, Д. Гранджордж, 2006, PaulHershu, 2004). Ці препарати справляють позитивний вплив на метаболічні, гемодинамічні та ліквородинамічні розлади в нервовій тканині, які розвиваються внаслідок гіпоксії та ішемії мозку. В клініці визначається покращення загального психічного та фізичного станів дитини, регрес неврологічної симптоматики (Л.І. Ільєнко, 1997, Ж. Шаретт, 2004, F.C.Stormer, О. Scheel, 1997).
Однак до теперішнього часу залишаються нез’ясованими питання ефективності гомеопатичних засобів в терапії підвищеної збудливості у немовлят. В доступній нам літературівідсутні дані про доцільність сумісного використання фармакологічних засобів з гомеопатичними. До цього часу не проводились дослідження та не розроблена методика терапії підвищеної збудливості у дітей в залежності від синдромів за допомогою гомеопатичних та фармакологічних засобів. Проведення таких досліджень є актуальним з наукової, практичної та соціальної точок зору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота є фрагментом комплексної наукової теми “Вивчення та вплив на здоров’я людини ендо- і екзогенних факторів”, що виконувалась на кафедрі фармакології ВНЗ “Інститут екології та медицини”, № Держреєстрації 0107U002291.
Мета дослідження. На основі клінічних досліджень встановити можливість застосування дегідратуючих та заспокійливих гомеопатичних засобів для лікування немовлят з підвищеною збудливістю внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи в залежності від ступеня тяжкості.
Задачі дослідження:
1. Здійснити вибір, дозу та частоту призначення гомеопатичних засобів, які діють на підвищену збудливість немовлят при гіпоксично – ішемічних ураженнях нервової системи в залежності від синдрому та його тяжкості.
2. Клінічними, інструментальними (нейросонографія, ехоенцефалоскопія) та біохімічними (вміст катехоламінів в сечі, іонізованого кальцію в крові немовлят) методами оцінити безпечність та ефективність дегідратуючих (Helleborusniger, Apis, Natriumsulfuricum) та заспокійливих (Chamomilla, Zincumvalerianicum та інших) гомеопатичних засобів в лікуванні синдромів підвищеної збудливості.
3. Порівняти лікувальну ефективність фармакологічних та гомеопатичних засобів в терапії синдромів підвищеної збудливості у немовлят.
4. Провести дослідження сумісної дії фармакологічних та гомеопатичних засобів при ліквородинамічних порушеннях та астено – невротичних розладах у немовлят.
5. Узагальнити результати досліджень та на їх основі розробити рекомендації для застосування гомеопатичних засобів в комплексному лікуванні підвищеної збудливості у немовлят при гіпоксично – ішемічних ураженнях нервової системи в залежності від синдрому та його тяжкості.
Об’єкт дослідження : підвищена збудливість дітей віком до 1 року з гіпоксично – ішемічними ураженнями нервової системи.
Предмет дослідження : лікувальна ефективність дегідратуючих, заспокійливих та судинних гомеопатичних засобів в лікуванні підвищеної збудливості немовлят внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи.
Методи дослідження : фармакологічні, клінічні, біохімічні, інструментальні та статистичні методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше показано, що заспокійливі засоби (Chamomilla, Zincumvalerianicum, Cicutavirosa та “Viburcol”) в лікуванні підвищеної нервово – рефлекторної збудливості нормалізують стан немовлят під час прийому та на протязі наступних місяців, що підтверджено біохімічними показниками (зменшення вмісту адреналіну та норадреналіну в сечі у немовлят).
Вперше визначені гомеопатичні препарати (Chamomilla, Gelsemium, Arsenicumalbum, Calciumcarbonicum, Calciumphosphoricum, Calciumfluoricum та “Viburcol”) в лікуванні астено – невротичних та вегето – вісцеральних розладів у немовлят, які сприяють нормалізації неврологічного стану та підвищують вміст іонізованого кальцію в крові у немовлят.
Встановлено, що використання дегідратуючих гомеопатичних засобів Helleborusniger, Natriumsulfuricum, Apis, Cicutavirosa та судинних гомеопатичних засобів Arnica, “TraumeelS” разом з фармакологічним препаратом діакарб нормалізує стан немовлят з ліквородинамічними порушеннями, що підтверджено клінічними та інструментальними дослідженнями (нейросонографія та ехоенцефалоскопія). Визначено, що призначення вітамінів групи В, Dразом з гомеопатичними препаратами значно покращує стан немовлят з астено – невротичними розладами.
Сумісне використання гомеопатичних і фармакологічних препаратів при ліквородинамічних порушеннях та астено – невротичних розладах дозволяє суттєво підвищити ефективність лікування – швидкість одужання дітей в 1,5 – 2 рази вище, ніж при монотерапії фармакологічними або гомеопатичними засобами, отриманий ефект зберігається протягом всього періоду нагляду (до 8 – 10 років).
Практичне значення отриманих результатів. Проведене дослідження показало доцільність застосування гомеопатичних засобів в лікуванні підвищеної нервово – рефлекторної збудливості та вегето – вісцеральних розладах у немовлят внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи. Результати досліджень впроваджені в лікувальний процес лабораторії нейроортопедії та проблем болю Інституту травматології та ортопедії АМН України, в практику лікарів дитячих поліклінік Шевченківського району м. Києва, в учбовий процес кафедри фармакології Інституту Екології та Медицини.
Особистий внесок здобувача . Здобувач самостійно провела патентно – інформаційний пошук, розробила план роботи та протокол, який включав анамнестичні, клінічні, біохімічні та інструментальні методи дослідження. Згідно з протоколом, визначила етапи дослідження, сформувала групи спостереження хворих для порівняння різних варіантів фармакотерапії, впроваджувала фармакологічні індивідуальні підходи до лікування хворих (режими дозування, фармакотерапевтичний контроль за безпекою застосування препаратів). Дисертант особисто проводила обстеження та лікування немовлят, аналіз клінічного стану, біохімічних показників, даних нейросонографії, ехоенцефалоскопії та статистичну обробку даних. Дисертантом особисто написані всі розділи дисертації, висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи оприлюднені на: 55 Конгресі Міжнародної гомеопатичної ліги (м. Будапешт, Угорщина, 2000); Ганнеманівських читаннях (м. Київ, 1999, 2003, 2007 роки); V Міжнародному українсько – баварському симпозіуму “Медико – соціальна реабілітація дітей з органічними ураженнями нервової системи” (м. Київ, 2001 р.); IV Міжнародній науково – практичній конференції “Проблеми медико – соціальної реабілітації дітей – інвалідів” (м. Євпаторія, 2005р.); III Міжнародному медико – фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (м. Київ, 2006 р.).
Публікація результатів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, серед них 6 статей у журналах, рекомендованих ВАК України, 4 тези у матеріалах наукових з’їздів, конгресів та науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 174сторінках. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, п’яти розділів результатів власних досліджень, аналізу отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Дисертація ілюстрована 48 таблицями, 14 рисунками,1 схемою. Перелік літератури містить 197 джерел, з них – 48 іноземних авторів.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Згідно основним завданням роботи, було обстежено 2445 дітей віком до 1 року. Роботу проводили на базі дитячої поліклініки № 4 Шевченківського району м. Києва та в Інституті травматології та ортопедії АМН України (відділення реабілітації, лабораторій нейроортопедії та проблем болю, біохімії). Всім батькам немовлят було роз’яснено мету дослідження, методи обстеження, отримано їх згоду на проведення спостережень. Верифікацію діагнозів перинатального ураження нервової системи проводили відповідно до методичних рекомендацій з діагностики гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи (В.В. Евстигнеев, А.Е. Семак, 1997, В.Ю. Мартинюк, 2001). Критерії включення в дослідження: немовлята з ознаками підвищеної збудливості внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи у вигляді ліквородинамічних порушень, підвищеної нервово – рефлекторної збудливості, астено – невротичних та вегето – вісцеральних розладів, батьки яких погодились на спостереження на тлі комплексної фармакотерапії, інструментальний та біохімічний контроль в амбулаторних умовах. Критерії виключення з дослідження: діти першого року життя з руховими порушеннями, затримкою психічного, передмовного та рухового розвитку, з судомами. У 660 (27%) немовлят була визначена підвищена збудливість внаслідок гіпоксично – ішемічних ураженнях нервової системи.Відносна кількість немовлят з синдромами підвищеної збудливості в групах представлено на рис.1.
