Реферат: Метатеорія держави і права

Історія досліджує минуле людства у всьому його конкретності та різноманітності. Так, виясняючи причини походження держави і права і досліджуючи їх поступальний розвиток, теорія держави і права опирається а конкретні свідчення історичної науки. Це – свідчення про первісне суспільство, що проіснувало на Землі більш мільйона років, про соціально-економічні умови виникнення держави в різних країнах і реґіонах світу приблизно шість тисячоліть тому. Великий матеріал для теорії держави і права містить історичні події: Паризька Комуна у Франції 1871 року, Нідерландська буржуазна революція тощо. І той же час історія, звертаючись до питань держави і права, користується відповідними поняттями, що були розроблені теорією держави і права.

Теорія держави і права й економічна теорія.

Економічна теорія досліджує закономірності суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, форми власності, особливості розвитку економіки суспільства в різні історичні епохи. Залежно від того, яке значення надається дослідникам ролі економіки у розвитку соціальних процесів, по-різному визначається сутність держави і права. В одних випадках (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ця сутність зводиться до економічних факторів, а в інших (М. Вебер) – економіка стає лише одним з зазначених факторів.

Система юридичних дисциплін

Система юридичних дисциплін складається з чотирьох блоків:

1. Історико-теоретичні науки. Містять у собі теорію держави і права, історію держави і права, історію вчень про державу і право. Всі історико-теоретичні науки мають загальний об’єкт дослідження: державу і право.

2. Галузеві науки. Це – конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне право тощо. Теорія держави і права виступає для них методологічною основою, тобто виконує методологічну функцію.

3. Прикладні науки. До них відносяться: криміналістика, кримінологія, судова статистика, судова медицина, судова психіатрія й ін. Теорія держави і права зв'язана з ними загальною термінологією. В набагато меншій мірі, ніж з галузевими науками, виконує методологічну функцію.

4. Особливе місце серед юридичних наук займає міжнародне право. Теорія держави і права є первинною стосовно нього, тому що міжнародне право сформувалося і розвивається на базі загальнотеоретичних поглядів і підходів до правових явищ. Водночас міжнародне право не може не впливати на теорію права.

3. Методологія теорії держави і права

Значення методології в пізнанні держави і права.

Теорія держави і права – не зібрання готових догм, істин або канонів. Це жива наука, що постійно розвивається і знаходиться в безупинному пошуку. Розвиваючи й оновлюючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення – служити науковим орієнтиром державно-правовій практиці.

Термін «метод» введено у наукову лексику стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Якщо предмет науки відповідає на запитання: “що вивчає наука?”, то метод – “як наука вивчає свій предмет?”. Плодотворність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками.

Методи теорії держави і права – це ті способи, підходи, прийоми, що використовуються нею для пізнання свого предмета й отримання наукових результатів.

Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.

Загальнонаукові методи пізнання держави і права.

Теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно використовує загальні методи, що уже виробили різні науки.

Характеризуючи зазначені методи пізнання, слід мати на увазі, що протягом тривалого часу в філософії ведуть боротьбу одне з одним ідеалістичні й матеріалістичні підходи, метафізика та діалектика. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні боки держави і права визначені, врешті решт, економікою, наявними формами власності.

У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють та регулюють відносини приватної власності, може призвести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося у Стародавньому Римі;

Закон єдності і боротьби протилежностей. В теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто нема прав без обов'язків й обов'язків без прав.

Закон заперечення заперечення або закон подвійного заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності.

Серед загальнонаукових методів найбільш поширеними є: аналіз, синтез, порівняння, метод сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, моделювання, структурно-функціональний і системні підходи, аналогія, узагальнення тощо. Найпоширенішими серед них є:

1. Метод сходження від абстрактного до конкретного. Рух від абстрактних понять (наприклад, форма держави) до самих конкретних (Великобританія).

2. Метод сходження від конкретного до абстрактного. З’ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопорушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення;

3. Моделювання. Суть його полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше.

4. Системний підхід. Він розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємозв’язаних елементів. Звертається увага на характер зв’язків з зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвивається.

Конкретні методи пізнання державно-правових явищ.

Знання і вміле використання загальнонаукових методів припускає застосування характерних для гуманітарних наук конкретних методів пізнання. До них відносяться конкретно-соціологічні методи, історичні методи, статистичний, кібернетичний метод тощо. Найбільш поширеними є конкретно-соціологічні й історичні методи.