Реферат: Методологія платіжного балансу України

3. Установи органів державного управління, розташовані на
території даної країни, є її резидентами. Вони включають усі уста­
нови органів управління на центральному, обласному та місцевому
рівнях, а також посольства, консульства, військові установи та інші
структури державного управління, розташовані за межами країни.
Будь-яка діяльність таких установ, наприклад будівельні роботи під
час спорудження посольств, вважається такою, що експортується
країною, в якій знаходиться анклав. Заробітна плата, що виплачу­
ється найнятому на місці персоналу, вважається платежами на ко­
ристь резидентів економічної території, на якій розташоване по­
сольство.

Міжнародні організації не вважаються резидентами жодної на­ціональної економіки. Вони являють собою екстериторіальні оди­ниці і не є резидентами країни, в якій розташовані. Заробітна плата, що виплачується персоналу, вважається платежами резидентам тієї країни, в якій вони перебувають не менше одного року.

4. Домашнє господарство як сектор економіки вважається ре­
зидентом даної країни, якщо воно має в ній центр своєї економіч­
ної заінтересованості і ця країна є основним місцем проживання
його членів. Усі фізичні особи — члени такого домашнього гос­
подарства вважаються резидентами даної країни. Член домаш­
нього господарства, який залишає економічну територію своєї дер­
жави, але через певний обмежений проміжок часу повертається
назад, продовжує бути її резидентом, навіть якщо такі поїздки
систематичні. Центр економічного інтересу цих фізичних осіб за­
лишається в країні за місцем проживання. Якщо фізична особа
приїжджає у свою країну тільки з короткими візитами і заснувала
домашнє господарство за кордоном, то вона не вважається більше
резидентом своєї країни.

До категорії «резиденти» також належать:

— мандрівники, тобто особи, які залишають економічну терито­
рію своєї держави на обмежений строк у справах, для відпочинку,
поліпшення здоров'я, підвищення рівня освіти, з релігійних та ін­
ших мотивів;

— особи, які працюють деякий час на іншій економічній тери­
торії, тобто не на тій, де розташоване домашнє господарство, члена­
ми якого вони є (сезонні робітники, іноземні студенти).

— працівники, які тимчасово працюють в іншій країні, а потім
повертаються до свого домашнього господарства (прикордонні пра­
цівники, персонал міжнародних організацій, який працює в анклаві;
персонал іноземних посольств, консульств та ін., який наймається
на місці, екіпажі кораблів, повітряних суден та іншого пересувного
обладнання, які частково або повністю використовуються поза еко­
номічною територією).

9.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макро­економічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвит­ку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльнос­ті країни за видами з обсягами розрахунків.

Платіжний баланс складається з:

— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,
послуг, прибутків і поточних трансфертів;

— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в
якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розмі­
щення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових
активів і пасивів.

У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:

І. Поточний рахунок:

— товари,

— послуги,

— доходи,

— поточні трансферти.

ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:

А. Рахунок операцій із капіталом

— капітальні трансферти

Б. Рахунок фінансових операцій

— прямі інвестиції,

— портфельні інвестиції,

— інші інвестиції,

— резервні активи:
монетарне золото,
спеціальні права запозичення,
резервна позиція в МВФ,
інші зарубіжні активи.

І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансу­вання та є споживачем іноземного капіталу.

Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростан­ня міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування

чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.