Реферат: Міжнародні повітряні перевезення

— Протокол між Урядом України і Урядом Китайської На­родної Республіки про встановлення повітряного сполучення від 30 жовтня 1992 p.;

— Протокол між Урядом України та Урядом Республіки Беларусь про повітряне сполучення від 17 грудня 1992 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Арабської Респуб­ліки Єгипет про повітряне сполучення від 22 грудня 1992 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про повітряне сполучення від 13 квітня 1993 p.

В основі цих актів є норми Чиказької конвенції про міжна­родну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. та Додатків до неї. Терміни: "повітряне сполучення", "міжнародне повітряне спо­лучення", "авіапідприємство", "зупинка з некомерційною ме­тою", інші, використані у двосторонніх домовленостях, запо­зичені із зазначеної Конвенції. У двосторонніх договорах ви­значено органи, що уповноважені здійснювати керівництво цивільною авіацією; органи, що здійснюють функції цивільної авіації; порядок видання та скасування дозволу на виконання польотів. Зазначено норми про вибір національного законо­давства і правил для регулювання прибуття або відправлення повітряних суден, які здійснюють міжнародні польоти, їх екс­плуатації та навігації. Як правило, застосовують закони та правила тієї договірної держави, де відбуваються ці дії. Дого­вори регулюють використання законів і правил щодо прибут­тя, перебування та відправлення з території держави пасажи­рів, екіпажу, вантажу або пошти. Мова йде про застосування правил про в'їзд, виїзд, еміграцію та імміграцію осіб, митних, санітарних тощо. Держави домовляються про обмін текстами цих законів і правил. Звичайно у договорах обумовлюється можливість відкриття представництв іноземних авіакомпаній, діяльність агентів. Держави встановлюють норми про переказ прибутків авіапідприємств. Для здійснення таких переказів можливим є застосування законодавства двох договірних дер­жав. Водночас у договорах можуть мати місце норми, які пе­редбачають умови звільнення від виконання правил договір­ної держави, наприклад, щодо сплати митних зборів. Так, на основі взаємності, звільняються від митних зборів, зборів за огляд та інших, а також від державних податків, сплачуваних у разі прибуття та відправлення повітряні судна, запаси пали­ва, мастило, інші споживчі технічні запаси, запасні частини, комплектне обладнання, що знаходяться на борту судна, на­віть якщо вони використовуються повітряним судном під час польотів.

Вивантаження на території іноземної договірної держави комплектного бортового обладнання, матеріалів та запасів з повітряного судна дозволяється, зазвичай, тільки за згодою митних органів цієї держави до моменту їх реекспорту чи іншого застосування відповідно до митних правил.

Пасажири, багаж та вантаж, які, здійснюючи прямий тран­зит через територію договірної держави, не залишають тран­зитної зони аеропорту, підлягають спрощеному митному контролю. Такий багаж та вантаж звільняється від митних зборів та податків.

У договорах передбачають звільнення від усіх митних збо­рів на основі взаємності офіційні документи з емблемою авіа-підприємства, що беруть участь у перевезенні. Наприклад, багажні бірки, авіаквитки, авіанакладні, посадочні талони, розклади руху, якщо вони ввезені на територію іншої договір­ної держави для використання винятково авіапідприємством договірної держави.

В міжнародних угодах врегульовано умови визнання квалі­фікаційних посвідчень та свідоцтв, на підставі яких дозволя­ються міжнародні польоти. Двосторонні угоди містять прин­ципи встановлення оплати за перевезення. Якщо держави-учасниці двостороннього договору є членами Міжнародної асоціації авіапідприємств, якою розроблено механізм фіксова­них ставок і тарифну резолюцію, застосовувану на договірних лініях, то тарифи встановлюють на підставі цієї тарифної ре­золюції. Якщо договірні держави не є членами зазначеної Асо­ціації або відсутня тарифна резолюція, вони встановлюють тарифи, домовляючись між собою. У договорах визначається порядок набрання чинності тарифами та механізм їх зміни.

Держави у двосторонніх угодах можуть визначати напрями співробітництва у сфері авіаційної безпеки. У Додатках до цих угод перелічуються експлуатаційні лінії; авіапідприємства, що виконуватимуть умови міжнародних договорів.

Національне законодавство держав стосовно міжнародних перевезень має переважно матеріально-правові норми. Так, Повітряний кодекс України визначає поняття перевізника. Ним визнається будь-яка юридична чи фізична особа, що ви­конує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіацій­ної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників ви­знаються права експлуатанта за документами, виданими ком­петентним органом відповідної зарубіжної держави і які від­повідають вимогам міжнародних договорів та угод за участю України (ст. 59). Іноземні перевізники здійснюють свою діяль­ність на території України згідно з законодавством України, міжнародними угодами та договорами (ст. 66).

У розділі Х Повітряного кодексу України за назвою: "Між­народні польоти" вказано, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перегинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спе­ціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом Державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Міжнародні польоти у повітря­ному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регу­лювання діяльності авіації України і включаються до збірни­ків аеронавігаційної інформації (ст. 57). У розділі XIV, назва якого: "Відповідальність за порушення законодавства, що ре­гулює використання повітряного простору України", встанов­лено умови, за яких можлива відповідальність пасажира, за­мовника і працівника авіації при виконанні повітряного пере­везення або авіаційної роботи (ст. 90). Перевізник відповідає за збереження багажу пасажира. Вина перевізника при цьому є необхідною. Перевізник відповідає за збереження вантажу. Його вина презюмується (ст. 91—92). За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або речей, які є у пасажира, перевізник несе відповідальність у такому розмірі. По-перше, якщо цінність вантажу або багажу оголошена — у розмірі ого­лошеної цінності. Якщо перевізник доведе, що оголошена цін­ність перевищує дійсну вартість, — у розмірі дійсної вартості. По-друге, якщо цінність вантажу або багажу не оголошена, а також за втрату, пошкодження або нестачу речей, які є у па­сажира — в розмірі вартості, що не перевищує межі, встанов­леної відповідним органом державної виконавчої влади за по­годженням з Міністерством фінансів України відповідно до меж, встановлених міжнародними угодами про відповідаль­ність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна (ст. 93). Врегульовано питання відповідальності перевізника за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу (ст. 94). Органи зв'язку можуть покласти на перевізника ма­теріальну відповідальність за втрату, пошкодження або про­строчення доставки пошти, що сталися з вини перевізника, у розмірі, в якому відповідають органи зв'язку перед відправни­ками або адресатами. Стосовно міжнародної пошти — відпо­відно до актів Всесвітнього поштового союзу, а щодо внутріш­ньої — згідно з правилами про розмір матеріальної відпові­дальності підприємств зв'язку за нестачу чи пошкодження вкладень поштових відправлень (ст. 95).

Національне законодавство іноземних держав, як правило, також характеризується наявністю матеріально-правових норм. Таким є, наприклад, Закон Фінляндії "Про договір пе­ревезення авіатранспортом" від 14 січня 1977 p. (зі змінами та доповненнями). Крім іншого, він регулює й застосування Вар­шавської конвенції 1929 p. Спеціальні колізійні норми для регулювання міжнародних повітряних перевезень не часто зустрічаються у внутрішньому законодавстві держав. Теорія і практика пропонують найріз­номанітніші колізійні прив'язки. Так, у деяких європейських країнах (ФРН, Швейцарія) переважно застосовують закон пе­ревізника. В англійській доктрині вважається, що слід засто­совувати закон країни, звідки було розпочато політ. Для бага­тьох держав це означатиме застосування закону держави ук­ладення договору. Можливим є використання закону націо­нальності повітряного судна (аналогічно морському праву).

К-во Просмотров: 179
Бесплатно скачать Реферат: Міжнародні повітряні перевезення