Реферат: Міжнародні відносини та зовнішня політика держави Україна у світовій спільності
Структура ООН складається з Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем, якого обирають кожні 5 років , Ради Безпеки, яка налічує 15 країн та Генеральної Асамблеї, до складу якої входять усі країни - члени організації.
Найефективніший важіль впливу на зовнішню політику належить Раді Безпеки ООН (РБ ООН). До її складу входять США, Великобританія, КНР, Росія та Франція (постійні члени ), які мають право вето на рішення , що приймає РБ. Це право було використане з 1946 по 1990 рік 223 рази в основному США та СРСР, що було викликано глобальним протистоянням двох держав у роки "холодної війни " та суттєво обмежувало реальні можливості впливу ООН.
Починаючи з 1991 року, коли намітився перехід від тотального протистояння до стратегічного партнерства великих держав механізм прийняття конкретних політичних рішень став більш дійовим.
У політологічних дослідженнях ООН часто порівнюють з "світовим урядом". Як прообраз світового уряду ООН має деякі регулятивні функції, наприклад право прийняття санкцій у відношенні окремих держав. Але практика реальних взаємовідносин на міжнародній арені показує, що держави не бажають безперечно підкорятися та слідувати рішенням міжнародних інститутів.
В економічній сфері всесвітніми інститутами є засновані у 1946 році Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) та Міжнародний Банк Реконструкції та розвитку (МБРР), членами яких є 150 країн світу.
Практично усі сфери та області людської діяльності, що мають зовнішньополітичне та міжнародне звучання, представлені світовими інститутами. За своєю організаційною побудовою вони є своєрідними філіями ООН : Міжнародний Дитячий Фонд (ЮНІСЕФ), Верховний Комісаріат ООН по справах Біженців, Всесвітня Продовольча Рада, ЮНЕСКО (Всесвітня організація у справах освіти, науки та культури), Всесвітня Організація Здоров’я та інші.
Україна є членом більшості міжнародних організацій. Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. у теорії міжнародних відносин були дуже розвинуті уявлення про визначальну та провідну роль зовнішньополітичного фактору у внутрішній політиці держави. У цей період міжнародні відносини переживали кризу егоїстично-індивідуалістичних спрямувань, були відсутні міжнародні інститути, що могли б спрямувати вирішення конфліктів та протиріч у мирне русло. Прихильники "силової концепції" політики виходили з того, що міжнародна політика - це боротьба за силу незалежно від того, що є її метою.
Вважається, що тут бере свій початок такий напрямок у підході до міжнародних відносин як геополітика. В наш час цей термін використовується дуже і дуже часто, що говорить про життєздатність силової концепції. Між тим існує по крайній мірі дві царини його застосування. Перша розуміє взаємозв’язок між географією та політикою. І дійсно, причини суперництва, пошук союзників часто визначаються географічними факторами : прагненням мати вихід до моря, означити свої кордони природними межами та інше.
Друге можливе значення цього терміна полягає у розумінні міжнародної політики в цілому як протиборства та протистояння крупніших на той або інший період світової історії держав.
Географічне місцеположення країни суттєво впливає на її поведінку на міжнародній арені. Деякі країни займають більш вигідне положення чим інші. В житті країн географія в значній мірі відбивається на долях їх народів.
Острівна Британія фактично не знала нападів з 1066 року, що дозволяло їй активно та успішно протистояти силам наполеонівської Франції та гитлерівської Германії. Польща ж , навпаки, розташована на рівнині, стала об’єктом розподілу між Прусією, Австрією та Росією у ХVIII ст., а у середині ХХ ст. предметом суперечок між Германією та СРСР.
Природні ресурси держави є потенціальним складовим могутності держави. Германія та Японія практично не володіють запасами нафти, що зумовлювало їх захватницькі геополітичні спрямування.
В умовах науково-технічної революції підвищене значення має опанування окремими видами сировини та матеріалів стратегічного характеру, що може дуже несподіваним образом підвищити міжнародну активність навколо деяких країн (наприклад південь Африки).
Індустріальний розвиток держави разом з сильним аграрним сектором може придати державі вагу у міжнародних справах. Японія є "карликом" у військовому відношенні , але її вплив на світову торгівлю та виробництво багатьох товарів є незаперечним.
Найвагомішим аргументом важливого значення економічного потенціалу є Велика Сімка - найбільш розвинуті в економічному відношенні країни (США, Японія, Германія, Канада, Франція, Великобританія та Італія).
Зовнішня політика будь-якої держави визначається та реалізується на засаді об’єктивних та суб’єктивних факторів.
До об'єктивних засад зовнішньої політики сучасної держави відносяться:
1. Стан економіки країни та економічних відносин у регіоні, в світі в цілому.
2. Різноманітні об'єктивні інтереси країн, груп країн у системі міжнародних відносин.
3. Географічні та природні умови країни, регіону.
4. Існуючі міжнародні організації та установи.
5. Ратифіковані міжнародні колективні та двосторонні договори, конвенції тощо.
6. Міжнародні та регіональні традиції, звичаї, ритуали та ін.
7. Національний склад населення країни або регіону.
До суб'єктивних засад зовнішньої політики держави відносяться:
1. Особисті якості людей, які працюють у апараті зовнішньополітичних установ. Компетентність, патріотизм, відданість інтересам країни.
2. Якість підготованих та підписаних зовнішньополітичних документів.
3. Настрій, суспільна думка серед населення з приводу основних проблем, напрямків зовнішньої політики.
На засаді зовнішньополітичної діяльності окремих держав складаються певні міжнародні відносини. Міжнародні відносини - це сукупність економічних, політичних, культурних, правових та військових та інших зв’язків та взаємовідносин між народами, державами, економічними, політичними, науковими, культурними та релігійними організаціями та установами на міжнародній арені.