Реферат: Міжвоєнна історіографія взаємин влади і православної церкви в Україні

– всебічно проаналізований рівень висвітлення дослідниками правових та економічних аспектів державно-церковних взаємин в Україні;

– простежено хід дискусій між радянськими істориками, публіцистами і державними діячами, світськими дослідниками з української діаспори, авторами – представниками обновленського церковно-релігійного руху та діячами УАПЦ щодо обставин розколу РПЦ, виникнення і поширення обновленського церковно-релігійного руху в Україні, канонічності тієї чи іншої церковної течії в Україні;

– встановлено зв’язок між змінами в громадсько-політичному житті країни та еволюцією поглядів дослідників на роль, місце та функції православної Церкви в суспільстві, виявлено різні методологічні підходи в оцінці державно-церковних взаємин представниками різних історичних шкіл і релігійних конфесій, носіїв різних політичних уподобань;

– визначено перспективні напрямки подальшого вивчення історіографії державно-церковних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані в наукових дослідженнях з історії державно-церковних взаємин в Україні, у підготовці загальних та спеціальних курсів з історії України, релігієзнавства, історіографії, історії православної Церкви у вищій і середній школі та духовних навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації відбулася у формі доповідей на наукових конференціях молодих учених “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2006 р., 2007 р.), регіональній науково-теоретичній конференції студентів та аспірантів “Європейський інтеграційний процес і Україна” (Харків, 2006 р.), VII міжнародній науково-практичній конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2006 р.), V науково-практичній конференції “Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України” (Глухів, 2006 р.), VII Багаліївських читаннях “Д. І. Багалій про стан та шляхи розвитку української культури” (Харків, 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Переяславська Рада та гармонізація україно-російських відносин на сучасному етапі” (Харків, 2006 р.), міжнародній науковій конференції “Каразінські читання (історичні науки)” (Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертації знайшли відображення у п’яти авторських наукових статтях в українських фахових виданнях та у восьми тезах доповідей на регіональних та міжнародних наукових, науково-теоретичних і науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та основними напрямками дослідження. Воно складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів та 11 підрозділів, висновків та списку використаних джерел і літератури, що складає 429 позицій. Обсяг основного тексту дисертації становить 170 сторінок, загальний обсяг – 209 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, хронологічні та територіальні межі дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, вказано на його наукову новизну і практичне значення.

Перший розділ “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” присвячений аналізу праць, в яких висвітлена міжвоєнна історіографія державно-церковних взаємин в Україні, та характеристиці джерел.

Перший підрозділ “Стан наукової розробки проблеми” поділяється на кілька пунктів. В них охарактеризовано загальний стан історичної науки в Україні та діаспорі у 1918 – 1939 рр., проаналізовано ставлення авторів історіографічних оглядів щодо висвітлення різних аспектів державно-церковних взаємин в Україні в міжвоєнній літературі.

Зазначається, що радянські дослідники приділили вивченню обставин хрещення Київської Русі досить велику увагу. У 1930-х – 1960-х рр. з’явилися роботи Б. Грекова, В. Мавродіна, Л. Черепніна та ін., в яких містилися загальні огляди розвитку історичної науки в СРСР, піддані критиці історичні погляди М. Покровського та деяких інших дослідників на історію Київської Русі взагалі та її хрещення зокрема. У зазначених працях відбитий хід дискусій між дослідниками та історичними школами щодо формування Давньоруської держави[1] .

Найбільшу увагу історіографії хрещення Київської Русі було приділено наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр., у зв’язку зі святкуванням тисячоліття цієї події. Зазначеній проблемі були присвячені історіографічні статті Л. Ємелях, О. Кузьміна, С. Корольової, Є. Соколової, А. Ястребицької та В. Ісаєвої, які розглядали цю подію виключно в контексті історії Росії. При цьому вони аналізували тільки радянську літературу, залишивши поза увагою праці дослідників періоду національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. в Україні та представників української діаспори[2] .

Історіографічних оглядів, присвячених вивченню міжвоєнної історіографії державно-церковних взаємин в Україні у ХІ – ХIV ст., віднайдено не було. Міжвоєнні публікації з історії взаємин світської влади і православної Церкви в Україні у ХІV – XVII ст., тобто у період перебування більшої частини українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, побіжно аналізувалися лише в історіографічних оглядах монографій В. Ульяновського, М. Харишина та В. Мордвінцева[3] .

Історіографія історії православної Церкви в Україні кінця XVII – XVIII ст. знайшла детальне відображення в низці робіт В. Ластовського[4] . Історіографія правових аспектів взаємин українських православних церковних структур і органів світської влади в період перебування українських земель у складі Російської імперії, ролі й місця православної Церкви в суспільно-політичному житті в цей період була висвітлена у роботах Г. Надтоки та І. Лимана[5] . А. Зінченко та О. Крижанівський надали перевагу аналізу міжвоєнної історіографії економічних аспектів державно-церковних взаємин доби самодержавства[6] .

Не залишилися поза увагою авторів історіографічних оглядів і публікації, присвячені вивченню історії взаємин влади і православної Церкви в Україні під час та після революційних подій 1917 р. Історіографія цих взаємин у 1917 – 1921 рр. ретельно проаналізована В. Ульяновським, в монографії якого вона поділена на світський, український конфесійний і російський православний напрямки[7] . Публікації радянських авторів з цієї проблеми досить повно висвітлені в монографії Т. Євсєєвої[8] .

Досить багато публікацій присвячено аналізу міжвоєнної історіографії взаємин радянської влади і православної Церкви. Зокрема, А. Киридон, детально проаналізувавши радянську літературу з цієї проблеми, визначила кілька пріоритетних напрямків публікацій 1920-х – початку 1930-х рр. (зокрема, розкриття основних положень Декрету про відокремлення Церкви від держави і школи від Церкви, характеристика основних розколу та течій в православ’ї тощо)[9] .

Значної уваги надавали дослідники і аналізу літератури, присвяченій розколу РПЦ та обновленському церковно-релігійному руху. Відповідні праці, а також публікації з історії проголошення автокефалії православної Церкви в Україні, діяльності УАПЦ та її канонічності ретельно проаналізовано у дослідженнях О. Ігнатуші та С. Жилюка[10] .

Другий підрозділ “Джерельна база дослідження”присвячений характеристиці джерел.Основну їх масу становлять історіографічні джерела, які репрезентують весь спектр публікацій вітчизняних (українських, російських, радянських) авторів, присвячених історії державно-церковних взаємин в Україні, виданих на теренах України чи за її межами. Їх доцільно поділити на такі групи:

1. Спеціальні дослідження з історії взаємин органів світської влади і структур православної Церкви в Україні.

2. Праці загального характеру з історії православної Церкви.

3. Узагальнюючі роботи з історії України, Росії, СРСР.

4. Науково-популярна та публіцистична література.

5. Навчально-методична література: підручники, навчальні посібники, методичні вказівки, конспекти лекцій, хрестоматії з історії православної Церкви, історії України тощо.

6. Мемуари державних і церковних діячів, учасників та свідків подій, що відбувалися у сфері взаємин державної влади і православної Церкви в Україні.

Отже, історіографічні джерела дають можливість якнайповніше уявити розвиток наукової думки щодо взаємин світської влади і православної Церкви у міжвоєнний період.

Всебічному дослідженню міжвоєнної історіографії значно сприяло необхідне вивчення опублікованих історичних (документальних) джерел, в яких визначені теоретичні, ідеологічні та політичні засади головних суб’єктів державно-церковних взаємин в Україні, розкриті їх сутність та зміст. Ці джерела також можна поділити на кілька груп:

1. Документи державних органів влади: статути, закони, накази, циркуляри, декрети, інструкції, постанови, розпорядження.

2. Документи владних структур і громад УАПЦ, РПЦ, обновленських церковних об’єднань.