Реферат: Музичне виховання в дитячому садку
Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.
Ігри і ігрові вправи
Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.
Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.
Музично-ритмічні рухи
Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати - з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).
Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.
До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам'ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона "говорить". Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; "допомагають" (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам'ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з'являється ритмічність.
В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідногозмісту.
2. Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)
Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.
Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.
Музичному керівникові слід пам'ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне - формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.
Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.
Слухання музики
Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім - з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування - це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування - це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув'язненню і окремим фрагментам.
З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотномувиконанню музичного твору. Із самого початку слідуєпривчати дітей слухати музику.
Музично-дидактичні ігри
У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.
Спів
Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі - сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук "а" - лялька плаче "а" або вколиши ведмедика "а - а-а-а-а"..; звук "о" - курочка зве курчат "до, до, ко".
Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).
Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.
В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу "Поклич кішечку", "Курочка і циплятка", "Погойдай і заколиши лялечку" та ін.
Музично-ритмічні рухи
Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху - головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.
Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).
В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.
В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.