Реферат: Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки
· гидродинамические аварии;
· прорыв плотин, дамб; (Авария на Саяно-Шушенской ГЭС)
· пожары, возникающие в результате взрывов на пожароопасных объектах.
1. Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки
Техногенні катастрофи переслідують людство відтоді як воно замахнулося на роль природи. Це створення нових літальних апаратів, різноманітного наземного, водного транспорту. Але природа в мудрості своїй творила речі досконалі, що не знали недоліків, або зламу. Діяльність же людини по створенню речей, що зараз є надбанням цивілізації складалася методом проб і помилок, за яких гинули люди.
Я вважаю, що найжахливішим відкриттям людства, хоча всі винаходи і відкриття спочатку призначені для добра, є атом, який мав давати людині електроенергію і бути безпечним. Але факт залишається фактом жертвами страшної ядерної бомби стали японські міста Хіросіма й Нагасакі. Атомна бомба під кодовою назвою «Маля» була скинута над центром Хіросіми й вибухнула на висоті 580 метрів над містом. У результаті вибуху загинули близько 100 тисяч чоловік, до кінця року від променевого враження й травм померло ще 40 тисяч.
Жителька Хіросіми Кейко Огура тоді була 8-річною дівчинкою. Але вона чітко пам'ятає, що відбувалося в той день. «Я хотіла йти в школу, але батько сказав: « У мене сьогодні дуже дивне передчуття - краще тобі не йти в школу, залишайся з нами». У той ранок я вийшла на дорогу біля нашого будинку й раптом побачила дуже яскравий спалах біло-блакитного світла, потім пролунав голосний вибух, мене обволокло пилом і віднесло убік. Я впала на землю біля будинку. Навколо стало дуже темно, на мене сипалися дерев’яні уламки. І в цій темряві дул дуже сильний вітер - такий сильний, як тайфун. Я не могла відкрити ока, але намагалася повернутися в будинок. Крізь темряву до мене доносився плач - це були мій брат і сестра. Я була на відстані 2 кілометри від епіцентру, і в будинках, що розташовані ближче, почалася сильна пожежа. Я бачила довгі низки людей, що йшли відтіля, які йшли в повній тиші - навіть не знаю чому було так тихо. Вони все йшли і йшли, як приведення. Більшість із них ішли з витягнутими руками, тому що від кінчиків їхніх пальців відшарувалася шкіра. Я дуже добре бачила шкіру, що звисала з рук, і червоне м'ясо. Їхнє волосся були обпалені й сильно пахнули. Скрізь стояв запах обпаленого волосся. Ще падав чорний дощ із попелом, уламками сміття і якимсь маслом. Від нього дуже погано пахнуло, і на моїй білій кофточці залишилося багато чорних плям - липкий чорний дощ. Я була допитливою маленькою дівчинкою й захотіла подивитися, як виглядає місто. Мій будинок стояв у підніжжі пагорба, я піднялася на вершину й тоді побачила місто цілком. Він весь був зруйнований. Я нарахувала тільки пари вцілілих цегельних будиночків. Наступного дня пожежа в місті тривав, і наступного дня, і на наступний теж…»
Техногенні катастрофи поділяють на такі, що трапились з повітряним, морським, річковим, залізничним транспортом.
Отже, до 1930-х число жертв літакових аварій було порівняно невеликим. Перша дійсно велика авіакатастрофа відбулася в СРСР 18 травня 1935 р. Найбільший у світі, восьмимоторний літак АНТ-20 «Максим Горький», роблячи демонстраційний політ у московському небі, зштовхнувся з винищувачем І-5, що виконував довкола нього фігури вищого пілотажу. Гігантський літак зруйнувався в повітрі. Всі 45 чоловік, які перебували на борті АНТ-20, і пілот І-5 загинули.
У другій половині XX в. великі авіаційні катастрофи стали «звичайними», от кілька прикладів. В 1974 р. під Парижем при аварійній посадці розбився авіалайнер DC-10 компанії «Turkish Air-lines», забрав життя 346 чоловік. В 1978 р. вибухнув у повітрі «Боїнг-747» компанії «Air India». Причина вибуху не встановлена, загинули 213 чоловік. В 1979 р. під час польоту над Антарктидою розбився пасажирський літак DC-10 компанії «Air New Zealand», що урізався в схил вулкана Еребус; загинули всі 257 чоловік. В 1985 р. зазнав катастрофи погано відремонтований «Боїнг-747» компанії «Japan Airlines». З 524 чоловік урятувалися тільки четверо. Ця авіакатастрофа дотепер тримає рекорд по числу людей, що загинули при аварії однієї машини. В 1996 р. в індійському аеропорті зіштовхнулися Мул-76 компанії «Казахстанські авіалінії» й «Боінг-747» компанії «Saudi Arabian Air-lines», загинули 349 чоловік. В 1998 р. пасажирський лайнер MD-11 компанії «Swissair» упав в Атлантичний океан, маючи на борті 229 чоловік.
Чимало великих авіакатастроф уже встигло відбутися й в XXI в. 19 лютого 2003 р. іранський Мул-76 в умовах поганої видимості урізався в схил гори Сирач - 275 загиблих. Найбільшою авіакатастрофою 2004 р. стала загибель «Боїнга-737» єгипетської компанії «Flash Airlines», що виконував чартерний рейс із Шарм-аль-Шейха в Каїр - 148 чоловік загинуло. У 2005 році на першому місці аварія лайнера тієї ж моделі афганської компанії «Kam Air», що летіли з Герата в Кабул - 104 загиблих.
Космічних катастроф з людськими жертвами поки було всього п'ять - дві в СРСР і три в США. 23 квітня 1967 р. при аварійній посадці корабля «Союз» загинув Володимир Комарєв; 30 червня 1971 р. така ж доля членів команди «Союзу-11» Георгія Добровольского, Владислава Волкова й Віктора Пацаева. 27 січня 1967 р. на мисі Канаверал під час імітаційного тренування згорів «Аполлон-1» із трьома астронавтами. 28 січня 1986 р. відразу після старту, на 74-й секунді польоту вибухнув космічний корабель «Челленджер», команда якого складалася із семи чоловік. Нарешті, 1 лютого 2003 р. при заході на посадку загинув шаттл «Колумбія» із сімома астронавтами.
Статистика показує, що найчастіше що на морі судна тонуть у результаті зіткнень. Імовірно, найбільше жертв, не менш 3 тис. чоловік, віднесло зіткнення перевантаженого філіппінського морського порома «Dona Paz» з невеликим танкером «Victor», що відбулося в 1987 р. В 1914 р. в устя ріки Святого Лаврентія в узбережжя Канади норвезьке судно «Storstad» ударило й потопило британський трансатлантичний лайнер «Empress of Ireland» (1027 загиблих).
В 1956 р. в Атлантичному океані затонув італійський одинадцятипалубний лайнер «Андреа Доріа», перший пасажирський корабель міжнародного класу, побудований на італійських верфях після Другої світової війни. За вісім днів до цього він відплив з Генуї в Нью-Йорк, маючи на борті 1134 пасажира й 572 чоловік команди. Поблизу від американського узбережжя, неподалік від острова Нантакет, йому в борт урізалося шведсько-американське пасажирське судно «Стокгольм». Видимість була практично нульова, однак на містку «Андреа Доріа» вчасно помітили зустрічний корабель на екрані радіолокатора. Оскільки «Стокгольм» перерізував курс «Доріа», він зобов'язаний був відвернути, на що й розраховував капітан італійського лайнера. Однак на «Стокгольмі» взагалі не було радара, і до того ж ним керувала усього лише одна людина, третій помічник капітана. Коли капітан «Доріа» запідозрив неладне й наказав змінити курс, було вже пізно. Під час зіткнення ніс «Стокгольма» розвернув борт «Андреа Доріа», і корабель став швидко кренитися на правий борт і поринати у воду. По радіосигналу рятуйте! «Доріа» прийшли чотири кораблі, що знаходились неподалік, які врятували всіх людей, що залишилися в живих після зіткнення. Жертвами аварії корабля стали 43 пасажира, що загинули при зіткненні суден.
Така ж причина загибелі радянського пасажирського пароплава «Адмірал Нахімов», протараненого незадовго до півночі 31 серпня 1986 р. у Новоросійській бухті сухогрузом «Петро Васєв» (422 загиблих). Експерти прийшли до висновку, що капітан «Петра Васєва» поклався на систему автоматичної прокладки курсу й фактично усунувся від керування кораблем аж до його безпосереднього зближення з «Нахімовим». Велика кількість жертв порозумівається тим, що побудований в 1925 р. «Нахімов» був зовсім зношений і дуже швидко затонув. Можна знову згадати критерії Девіса: користь разом з дурістю («Нахімов» уже не підлягав експлуатації, однак керівництво Чорноморського пароплавства не бажало його списувати) і недбалість (погане керування «Васєвим»).
Щодо подій на залізниці, то найстрашніша залізнична катастрофа в Індії відбулася в 1981 р. у Біхара. Пасажирський поїзд був буквально здутий з моста наймогутнішим циклоном й упав у річку (не менш 800 загиблих).
А найбільша аварія югославських залізниць трапилася в 1974 р., коли пасажирський поїзд зійшов з рейок і розбився на вокзалі в Загребі тільки через те, що його вели п'яні машиністи (175 убитих).
Ще одна причина залізничних катастроф - пожежі й вибухи. В 2000 р. в Австрії згорів поїзд фунікулера (155 загиблих). В 2002 р. вогонь осягнув пасажирський поїзд, що йшов з Каїра в Луксор (загинули 383 чоловік). Причиною пожежі став вибух кухонного балона з горючим газом в одному з вагонів.
Найсмертоносніша в історії залізнична аварія трапилася 26 грудня 2004 р. Основна провина за неї лежить на сумно відомому мега-цунамі. Шестиметрова океанська хвиля обрушилася на пасажирський поїзд «Королева моря», що йшов з Коломбо в курортне місто Галлі. З 1,7 тис. пасажирів урятувалися лише кілька десятків. Є спокуса сказати, що цю катастрофу не можна вважати техногенною, тому що цунамі - це все-таки стихійне лихо. Однак сама поява поїзда на ділянці дороги, що лежить поруч із узбережжям, стало можливим тільки через відсутність надійно й оперативно працюючої комунікаційної системи, що розсилає оповіщення про підводні землетруси й хвилі цунамі в басейні Індійського океану (у Тихоокеанському регіоні така система є). Про створення системи попередження для Індійського океану розмови велися давно, однак далі їх справа не пішла. Найбільшою катастрофою 2005 року вважається аварія, що відбулася 25 квітня в Японії поблизу міста Амагасакі неподалік від Осаки. Склад, що йшов на занадто великій швидкості на крутому повороті зірвався з колії й урізався в багатоквартирний житловий будинок (106 загиблих, 460 поранених).
Аварії вантажних потягів іноді теж приводять до наслідків катастрофічного масштабу. Наприклад, 24 квітня 2004 р. на північнокорейській станції Ренчхон вибухнули вагони з нітратом амонію, які зійшли з рейок і торкнулися лінії електропередачі. За офіційним даними влади КНДР, вибух зруйнував або сильно пошкодив 129 будов; 154 чоловік загинули й близько 1300 одержали поранення.
У ранзі техногенних катастроф перебувають і великі аварії магістральних електричних мереж. 14-15 серпня 2003 р. у результаті каскадного відключення енергії на сході Канади й США без електрики залишилося порядку 50 млн. чоловік. Через місяць із невеликим, 23 вересня, енергії втратилися 5 млн. датчан і шведів, а 28 вересня - 57 млн. жителів Італії, практично все населення країни. 25 травня 2005 року без електроенергії залишилася значна частина Москви, а 22 червня через відключення електрики на три години зупинилися потяги на швейцарських залізницях.
Найцікавіше те, що люди більше сумують і пам’ятають ті життя, які відібрала інша людина, наприклад на війні, а понесенні людські втрати в таких катастрофах не зачіпають усе людство, а мали б. Тому що соромно, весь науковий прогрес не може захистити одних людей, від елементарних помилок, яких можна було уникнути, але все ж таки припущені іншими. І ніхто не кається за свої вчинки
До кінця життя пілот американського бомбардувальника В-29 з якого 9 серпня 1945 року була скинута атомна бомба на Нагасакі, Фред Оливи вважав, що США вчинили правильно, застосувавши цю зброю проти Японії. «Хоча загинули тисячі людей, я впевнений, що бомбу треба було скинути, оскільки, якби американцям довелося почати вторгнення в Японію, це було б смертовбивством. Ми б втратили мільйони людей» - заявив він в 1995 році в інтерв'ю.
Міжнародний центр досліджень епідеміології катастроф (CRED) протягом декількох десятиліть складає базу даних різних нещасть. Подія визнається катастрофою, якщо вона відповідає хоча б одному із чотирьох критеріїв: загинуло десять або більше чоловік, 100 і більше людина постраждала, місцеві влади оголосили про введення надзвичайного стану, і/або постраждала держава звернулася за міжнародною допомогою. Статистика показує, що число техногенних катастроф у світі різко збільшилося з кінця 1970-х. Особливо почастішали транспортні катастрофи, насамперед морські й річкові.
Кожна техногенна катастрофа по-своєму унікальна. Американський дослідник Лі Девіс, автор довідника «Рукотворні катастрофи», перераховує їх у такому порядку: дурість, недбалість і користь. Я згодна з думкою Девіса, що так званий «людський фактор» у техногенних катастрофах практично цілком зводиться саме до цих обставин.
2. Статистичні данні відносно техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій
Статистичні дані про частоту катастроф, %
|
Тип катастроф |
США |
Інший світ |
Усього |
|
К-во Просмотров: 220
Бесплатно скачать Реферат: Найбільші техногенні катастрофи та їх наслідки
| |||