Реферат: Найсмачніші ліки - в лісі

У народній медицині кора крушини відома як ефективне проносне. Відвар кори (2 ст. ложки на 1 склянку води) вживають по 1 ст. ложці вранці і ввечері. Порошок з кори, підсмажений на олії, є добрими ліка­ми від лупи і сверблячки.

Ліщина звичайна — високий кущ з родини березових з великими короткочерешковими обернено-яйцеподібними листками, по краях подвійно зубчастими, слабоопушеними. Рослина

Калина звичайна — невисокий дуже розгалу­жений кущ з родини жимолостевих висотою до 2—5 м. Листки крупні, супротивні, на довгих черешках. Білосніжні пелюсткові квіточки зі­брані в щитковидні суцвіття. Блискучі соковиті яскраво-червоні ягоди утворюють крупні пониклі грона.

Постійна супутниця вологих лісів — лісових галявин і долин, за­ростів у мішаних і листяних лісах, росте також в ярах і на берегах річок.

Цвіте калина в кінці травня — в червні; плоди дозрівають у верес­ні—жовтні. Для лікувальних цілей напровесні й на початку літа зби­рають кору з молодих стовбурів і гілок, а також достиглі ягоди.

У корі калини міститься велика кількість дубильних речовин, глю­козид вібурин, смоли та інші цінні речовини, в ягодах — аскорбінова кислота.

У народній медицині кору калини використовують як кровоспинний і заспокійливий засіб, вживають її при кашлі, простуді, задусі, скле­розі, туберкульозі легенів, захворюванні нирок і шлунка. Ягоди тоні­зують організм, проявляють в'яжучу, сечогінну і заспокійливу дію. Вони корисні при неврозах, судинних спазмах, гіпертонії. При голов­них болях допомагає повидло з ягід калини, змішане з медом: прийма­ють по чайній ложці щопівгодини. При простудах і високій температурі добре діє відвар з ягід калини, ягід і листя суниці, липового цвіту. Сік або відвар ягід з медом п'ють при захворюваннях дихальних шля­хів, проносах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.

Кизил — невисоке деревце, висотою від 2 до 9 м, з ро­дини кизилових. Крона куляста, розлога або пірамідальна, кора стовбу­ра темно-коричнева, листки супротивні, світло-зелені, опушені. Під час цвітіння кизил покривається золотаво-жовтими ніжними квітками, які складають суцвіття у вигляді зонтика. Плоди — темно-червоні, еліп­тичні чи циліндричні соковиті кістянки з міцною кісточкою.

Росте у світлих лісах, переважно дубових і грабових, на узліссях і схилах, в заростях чагарнику.

Цвіте у квітні. Збирають з лікувальною метою різні частини росли­ни — квітки, листки, плоди, кору, коріння.

Плоди насичені легкозасвоюваними цукрами — глюкозою і фрук­тозою, різними органічними кислотами, вітамінами, фітонцидами та іншими цінними речовинами, що зумовлює їх харчові та лікувальні властивості. За вмістом вітаміну С він лише трохи поступається шип­шині. Варення, джеми, компоти, соки, мармелади з кизилу надзвичай­но смачні й ароматні.

Цілющі властивості плодів кизилу використовують у народній меди­цині як в'яжучий засіб при розладах шлунка і кишок, а також при авітамінозах, порушеннях обміну речовин, простуді. Відвар свіжих листків приймають при болях у крижах, шумові у вухах, знесиленні, посиленому сечовиділенні.

Малина — багаторічний кущ, що дуже роз­ростається з коріння, з родини розоцвітих. Стебло до 2 м висотою,

вкрите дрібними колючками, листки трійчасті, квітки білі, зібрані в рідкі грона. Плоди складні.

Росте дико в розріджених лісах на вирубках, просіках, зарослих схилах, лісових галявинах.

Цвіте з травня до серпня. Збирають молоді листки і ягоди. Перші містять багато дубильних речовин, а ягоди — різноманітні органічні кислоти, вітаміни, вуглеводи, ефірну олію та ін.

Ягоди чудовий смачний продукт, з них готують варення, компоти, соки, креми, муси.

У народній медицині малину широко застосовують при простудних захворюваннях, бронхітах, ларингітах, кашлі. При простудах п'ють чай з малини, чорної бузини, липового цвіту; добре також пити сік з малини, наполовину змішаний з окропом, за 1 раз випивати склянку. Листки малини мають в'яжучу і закріплюючу дію і застосовують їх від поносу і дизентерії.

Ожина — невисокий багаторічний кущ з родини розо­цвітих. Стебло голчасте з трійчастими листками, які з нижнього боку мають біле опушення. Білі квітки зібрані в рідкі китиці. Плід — блиску­ча чорна з сизим нальотом кістянка.

Росте у чагарниках, на узліссях, просіках, крутосхилах, біля доріг.

Цвіте у червні—липні. Збирають молоде листя, плоди — після дозрівання, а корінь — у лютому, березні. Сухе листя повинне мати гарний природний колір.

Листя містить дубильні речовини, яблучну, молочну, щавлеву кис­лоти.

Ожину з давніх часів вважають чудовою ягідною і лікарською рослиною. В народній медицині плоди ожини вживають як загально-зміцнюючий і заспокійливий засіб. їх рекомендують при безсонні, під­вищеній збудливості, при розладах діяльності органів травлення. Від­вар з листків має ранозаживлюючу, протизапальну, потогінну і сечо­гінну дію. Його приймають при хронічних поносах, простуді, задусі, атеросклерозі, гіпертонії, нервових розладах, при захворюванні ясен. При дизентерії вживають чай з листя ожини і кропиви, які беруть по ложці на 1 склянку води. Подрібнені листки прикладають до ран, наривів, забитих місць, ними лікують лишаї, екземи, трофічні язви та інші хвороби шкіри. Корінь має сечогінні і послаблюючі властивості і є добрим засобом для лікування водянки.

Суниця лісова — багаторічна трав'яниста рос­лина з родини розоцвітих. Кореневище буре, коротке. З нього ви­ростають довгочерешкові трійчасті листки і прямостоячі квіткові стеб­ла, які закінчуються невеликими щитковидними суцвіттями з білих дрібних квіточок.

Росте на лісових полянах, узліссях, на вирубках, трав'янистих схи­лах, в чагарниках.

Цвіте в травні — червні. Листя збирають під час цвітіння, в квіт­ні—травні, а плоди — в червні—липні, дозрілими.

У листках містяться дубильні речовини, ефірна олія, цукор, віта- мін С, солі. В плодах — вітаміни С, Вб, провітамін А, органічні кислоти, пектинові та дубильні речовини, залізо, кальцій та ін.

Суницю широко застосовують у народній медицині. Вона діє в'яжуче, сечогінно, очищає кров, ягоди рекомендуються при подагрі і сечових каменях. Чай з коріння суниці і дубової кори допомагає при дизентерії. Від простуди п'ють відвар з ягід і листя суниці. При тубер­кульозі рекомендується протягом кількох тижнів їсти ягоди суниці по кілька склянок на день. При геморої з проявом болей в крижі слід пити чай з листя суниці, при каменях у нирках — їсти багато ягід. З метою оздоровлення організму і очищення крові вживають по 2 склянки на день чаю з такої суміші: молоді листки суниці (З ложки), стільки ж трави настурції, квітів терну (4 ложки), змішаних разом (1 столову ложку суміші на 2 склянки води). Рекомендується їсти сирі ягоди суниці у великій кількості при ревматизмі, подагрі, захворюван­нях печінки, жовтяниці, запорах, хронічних розладах шлунка.

Чорниця — дрібний кущик з родини брус-ницевих. Кореневище довге повзуче, з якого виростають прямостоячі зелені, ребристі гілки, вкриті світло-зеленими, яйцеподібними, на дуже коротких черешках листками. Квітки дрібні, зеленувато-білі з рожевим відтінком. Плоди — чорні з сизуватим нальотом кулясті яго­ди, з червоно-фіолетовою м'якоттю і численним дрібним насінням.