Стіл має прямокутну форму довжиною 2,74м, шириною 1,525м, висотою 0,76м. Чому розміри визначені десятими, сотими і тисячними? Тому, що перші правила гри в настільний теніс були розроблені в Англії, де зовсім інші одиниці виміру (не метри, а ярди ; не сантиметри, а дюйми ; фути, довжина ступні і ін), що в перекладі дало перелічені вище дані. По краях столу проведені білі лінії шириною 2 см, біла лінія шириною 3 см ділить стіл на дві половини.

М ’ яч для гри

Виготовлений з целулоїда:

діаметр – 3,72 – 3,82 см

вага – 2,4 – 2,53 гр.

Сітка також має стандартні розміри: довжина – 1,83 м, ширина – 0,1525 м, розмір клітинок 1,331,3 – 1,531,5 см. по вертикальному краю натягнутий білий шнур шириною 1,5 см. висота сітки 15,25 см. сітка повинна бути добре натягнутою.

Ракетка і способи її тримання

Є два способи тримання (хваток): Європейська хватка, коли ракетка розташовується горизонтально, і азіатська , коли ракетка розташована вертикально( такий спосіб називається хватка “пером” , тому що ракетка тримається пальцями точно так, як ручка з пером під час письма).

Якому ж способу віддати перевагу? Свої достоїнства є і в тієї і в іншої хватки. Європейська зручна тим, що дозволяє грати обома сторонами ракетки. При цьому найбільший ефект досягається при виконанні ударів зліва і під час гри в захисті. Позитивним є і те, що хватку не потрібно змінювати.

При європейській хватці ручку ракетки обхоплюють трьома пальцями, вказівний витягнутий вздовж краю ракетки, а великий розташований на другій, відкритій стороні і злегка торкається середбнього. Ця хватка найбільше підходить для виконання різноманітних атакуючих і захисних ударів.

Є варіант європейської хватки, який полегшує виконання ударів зправа. Вказівний палець, який розташований ближче до центру ракетки, допомагає кисті значно змінити кут нахилу ракетки, що що впливає на характеристику удару.

Хватка, при якій спортсмен тримає на закритій стороні ракетки вказівний і середній пальці збільшує силу удару, але веде до помилок під час гри зліва, так як м’яч часто попадає на пальці. Таке розташування пальців також обмежує гнучкість кисті при ударах закритою ракеткою.

Що означає термін “Відчуття м’яча?”

Це вміння миттєво і безпомилково вибрати кут нахилу ракетки. Для цьго більшість спортсменів високої кваліфікації переміщують вказівний палець так, що його кйнець (подушечка) впирається в ребро ракетки. Це саме чутливе місце надзвичайно чуттєво управляє ракеткою.

При хватці “Пером” зручніше бити м’ячі, які летять близько від себе. Застосовування азіатської хватки дає значно більші можливості для роботи кисті.

Спосіб хватки, при якій великий і вказівний пальці співставлені, сприяє підвищенню рухомості кисті, але знижує силу удару. А спосіб, при якому ці пальці розставлені широко обмежують рухомість кисті, підвищують силу удару, але його технічні можливості обмежені. Можливі також варіанти не симетричного розташування пальців. Наближення до ручки вказівного пальця значно збільшує силу удару. Роблячи упор на великий палець зручно виконувати підрізки. Наближення до ручки великого пальця зручне для виконання підрізок, але обмежує можливості удару зліва по низьких і коротких м’ячах.

Правила гри

Основні правила гри не складені. В спрщеному вигляді вони зводяться до того, щоб м’яч перелетів через сітку і влучив в половину стола суперника.

М’яч вводять в гру подачами. Їх виконують почергово, по п’ять разів підряд кожен гравець. Партія продовжується до тих пір, поки один з суперників не набере 21 очко, а у противника буде як мінімум на 2 очка менше. Наприклад: 21:19. Якщо рахунок 21:20, то гра йде до рахунку 22:20 і т.д. Відповідний удар гравець виконує тільки після відскоку м’яча на своїй половині. Якщо ж ця умова не виконана, то очко втрачене – його виграє суперник.

Такі початкові вимоги. Але практика проведення змагань показує, що цих правил недостатньо щоб вирішити всі конфліктні ситуації. Обов’язково виникають такі спірні питання, як визначення правильності прийома, при попаданні м’яча в край столу, допустимі межі переміщення партнерів, розстановки гравців і ін.

В настільний теніс можна грати один-на-один (одиночні зустрічі) , а можна і два-на-два (парні зустрічі) . Вони в свою чергу розподіляються на чоловічі , жіночі і змішані .

Для проведення змагань різного рівня завжди розробляється положення, яке визначає кількість учасників, рівень їх підготовки, вік, умови змагання, визначення переможців, нагороди і ін.

У нас затверджені такі вікові групи:

- дитяча – 10 – 12 років;

- підліткова – 13 – 14 років;

- молодша юнацька – 15 – 16 років;

- старша юнацька – 17 – 18 років;

- група юніорів – 19 – 21 рік;

- група дорослих – 22 роки і старші;

- група старшого віку: