Реферат: Нацiональний Банк Украiни: статус i завдання
- емісійним центром;
- валютним органом;
- органом банківського нагляду;
- банком банків;
- державним банком;
- організатором міжбанківських розрахунків.
2. ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ.
Завдання НБУ тісно пов`язані з його статусом, насамперед це виявляється в тому, що він, як центральний банк країни, здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти.
“Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки України та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків” [3; 5-6].
НБУ представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.
В Україні, як і в інших цивілізованих державах, виключно Національному банку належить право здійснювати емісію (тобто запровадження в обіг грошей), а також національних грошових знаків (банкнотів, монет). Для друкування банкнотів в Україні створено власну банкнотну фабрику. Мережа регіональних управлінь НБУ здійснює забезпечення економіки готівковими грошима на замовлення комерційних банків.
Іншим завданнім НБУ є визначення валютної політики. НБУ проводить валютне регулювання, визначажє порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.
Ще одне завдання НБУ полягає в контролі за виконанням комерційними банками банківського законодавства, додержанням економічних нормативів, встановлених НБУ, та власних нормативних актів.
Важливим завданням НБУ є надання комерційним банкам кредитів, що мають на меті підтримку стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей. Комерційні банки використовують кредити, надані Національним банком для задоволення своїх тимчасових потреб і длдя кредитування цільових програм, пов`язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.
НБУ здійснює надання короткострокових кредитів комерційним банкам через аукціон. Це забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Крім того, в Україні запроваджено ломбардний кредит.
Наступне важливе завдання НБУ – організація і здійснення через банківську систему касового обслуговування державного бюджету України. На Національний банк покладено виконання операцій з державними цінними паперами. “У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів” [3;6-7]. Щодо кредитів уряду, то їх НБУ може надавати за рішенням Верховної Ради України на загальних засадах.
Ст. 14 Закону “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що “Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету” [2; 205].
З початку 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Для функціонування цієї системи в Автономній республіці Крим та в областях створено регіональні розрахункові палати, що утворюють єдину державну мережу розрахункових палат. Її найвищою інстанцією є Центральна розрахункова палата в м.Києві. Для обслуговування цієї системи застосовується комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.
Виходячи з потреб державної грошово-кредитної політики, НБУ має право купувати або продавати цінні папери, випущені чи гарантовані Кабінетом Міністрів України, якщо вони надійшли на відкритий ринок.
Згідно ст. 15 Закону “Про банки і банківську діяльність” “Національний банк разом з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючи операції, пов`язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою процентів по них” [2; 205].
НБУ є єдиним зберігачем державного золото-валютного запасу, дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів.
НБУ взаємодіє з Кабінетом міністрів України з питань грошово-кредитної політики, сприяє реалізації економічних програм уряду, якщо це не суперечить забезпеченню стабільності валюти України.
“Національний банк і Уряд України проводять взаємні консультації щодо дій, які ними плануються, з питань термінів випуску цінних паперів, погашення державного боргу з урахуванням їх впливу на стан банківської системи, а також приіоритетів єдиної державної грошово-кредитної політики” [3;7].
3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ В 1991-1998 РОКАХ: ПЕРШІ ПІДСУМКИ.
Дії Національного банку перших років незалежності продиктовані тогочасними економічними обсавинами та тогочасною державною політикою.
На перший погляд вирішення Нацбанком своїх завдань у перші роки незалежності виглядає невірним, адже саме тоді інфляція у країні перейшла в гіперінфляцію. Виправданням для тодішнього керівництва НБУ на чолі з В.Матвієнком та В.Гетьманом може бути хіба те, що їхні дії були обумовлені не далекоглядними розрахунками, а необхідністю негайно реагувати на поточні проблеми.
Вагомим здобутком НБУ перших років незалежності є створення в Україні банківської системи. Проте українські комерційні банки через обмеження, накладені на них Нацбанком, так і не стали інвестиційними центрами, а залишилися виключно фінансово-розрахунковими інститутами.
Досить успішно НБУ провів грошову реформу. Але важко вважати досягненням жорстке утримання валютного курсу з вересня 1995 до серпня 1998 років. Досить дорога українська гривня мала такий самий курс, як німецька марка. За звичай країни, що розвиваються, мають дешевшу валюту, схильну до інфляційних процесів, що можна бачити на прикладі Чехії, Болгарії, Польщі. На думку деяких спостерігачів, ситуація з вартістю гривні, яка була доброю для обивателя, рядового громадянина, загальмувала розвиток банківської системи. Певна інфляція необхідна для розвитку банків, вона дає первісну можливість для накопичення грошових мас.
Суворе підтримання Нацбанком курсу гривні далося взнаки і підприємствам. Для штучного підтримання високого курсу гривні НБУ встановив надзвичайно високі облікові ставки. Втім, висока облікова ставка за низької інфляції і стабільного обмінного курсу автоматично обмежує можливості кредитування. Позаяк гроші є надзвичайно дорогими, кредити можна отримати тільки під високий процент, тож підприємство-позичальник практично не має можливості їх повернути. Отже, це спричинило брак інвестиційних ресурсів у країні. Гроші обігали виключно у сфері поточних розрахунків. Відповідно і банки не мали широкого поля діяльності. Все це – результат хибного виконання Нацбанком своїх завдань.