Реферат: Наукові основи регіональної економічної політики

Принциповим питанням є вдосконалення існуючої системи бюд­жетного регулювання та розширення бюджетної автономії тери­торій. Ступінь державного втручання в господарські процеси ви­мірюється показниками питомої ваги державних прибутків і ви­датків у внутрішньому валовому продукті — їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перс­пективі передбачається істотно розширити права місцевих орга­нів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково обгрунто­ваних нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

Одним з важливих елементів регіональної економічної полі­тики є розробка довгострокових, середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва і Севастополя та державних регіо­нальних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і те­риторій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор'я.

В регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єк­тів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію й швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. В першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну орієнтацію і суттєво впливає на зміни в структурі економіки. Саме малий бізнес може ефективно вирі­шувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями. Для досягнення збалансованого розвитку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різних типів спе­ціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-технічної діяльності.

Формування спеціальних економічних зон в Україні дасть змогу збільшити надходження іноземних інвестицій, створити сучасну виробничу, транспортну та ринкову інфраструктуру, підвищити ефективність використання природних ресурсів. Зав­дяки застосуванню пільгового режиму оподаткування та митно­го режиму створюються сприятливі умови для зростання еконо­мічної активності суб'єктів господарювання. З 1996 р. в Україні діє експериментальна зона «Сиваш». Спеціальні економічні зо­ни створено у Донецькій, Луганській, Закарпатській областях. Для вирішення проблеми працевлаштування персоналу, що ви­вільнятиметься у зв'язку з виведенням з експлуатації блоків Чор­нобильської АЕС, сформована спеціальна економічна зона «Славутич».

Особливе місце в регіональній економічній політиці належить різним формам міжрегіонального й прикордонного співробітни­цтва; зонам активної науково-технічної діяльності, створення яких передбачає організацію наукових, дослідницьких і технологічних парків, інноваційних центрів, технополісів тощо.

Велика увага в регіональній економічній політиці приділяєть­ся так званим проблемним регіонам, тобто тим територіям, які вирізняються серед інших кризовим загостренням певної проб­леми, що має негативні соціально-економічні наслідки для всієї системи господарювання. Першопричиною загострення цих проб­лем можуть бути як природні та техногенні катастрофи, так і соціально-економічні фактори. З погіршенням загальноекономіч­ної ситуації кількість таких територій постійно зростає, а розв'я­зання нагромаджених тут проблем потребує все більше фінансо­вих коштів та матеріальних ресурсів.

4. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ЗА УМОВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Основою нової регіональної парадигми є визнання цілісності і рівноправності усіх складових єдиної регіональної системи — природно-ресурсної, економічної, соціальної, інформаційної. Су­часна концепція розміщення продуктивних сил орієнтується на досягнення їх сталого розвитку і передбачає: подолання існую­чих диспропорцій у територіальній структурі національної еко­номіки; максимальне використання переваг територіального по­ділу праці, особливостей природно-ресурсного та науково-вироб­ничого потенціалу регіонів; удосконалення спеціалізації регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів; активізацію госпо­дарської діяльності у регіонах на ринкових засадах в умовах різ­них форм власності; забезпечення умов для прискореного розвит­ку галузей, що випускають конкурентоспроможну продукцію, та залучення іноземних інвестицій у регіони, де існують для цього найбільш сприятливі передумови; створення нормальних умов для життєдіяльності населення та ліквідацію зон надзвичайних екологічних ситуацій в окремих регіонах.

Основні концептуальні положення щодо розміщення продук­тивних сил реалізуються в таких розробках прикладного характе­ру, як схеми-прогнози та державні програми розвитку й розмі­щення продуктивних сил України, економічних районів і облас­тей на перспективу. Вони необхідні для обгрунтування економіч­но доцільних напрямів розвитку продуктивних сил певних тери­торій та розробки цілеспрямованих заходів державної регіональ­ної економічної політики, які б дали змогу забезпечити ефек­тивне регулювання процесів регіонального розвитку, узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади у здійсненні структурної перебудови економіки країни та послідовному впро­вадженні ринкових відносин.

До особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил за умов ринкової економіки можна віднести такі:

• органічне поєднання державних, регіональних і місцевих інте­ресів під час розміщення нових об'єктів при мінімальному залучен­ні зовнішніх ресурсів та максимальному використанні місцевих;

• формування та інтенсивний розвиток об'єктів ринкової ін­фраструктури та інформаційних систем з метою створення збалан­сованих регіональних ринків виробництва і збуту конкуренто­спроможної продукції та послуг, на яких спеціалізуються регіони;

• пріоритетний розвиток наукомістких виробництв з швид­кою окупністю витрат, ресурсозбереженням і значним нагрома­дженням для активізації інвестиційної діяльності та структурної реорганізації економіки;

• орієнтація на прогресивну структуру регіональної економі­ки з високою питомою вагою галузей, що працюють на задово­лення потреб споживчого сектора економіки;

• розвинутість недержавного сектора економіки, зокрема під­приємницьких структур.

5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

У перспективі в Донецькому і Придніпровському регіонах на­будуть подальшого розвитку такі галузі спеціалізації промисло­вості: паливно-енергетична, чорна і кольорова металургія, хіміч­на, автомобільна, аерокосмічна промисловість, важке машинобу­дування. У найближчій перспективі здійснюватиметься комплекс­на реструктуризація та технічне переоснащення перспективних підприємств вугільної, металургійної, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики, а також структурне реформуван­ня всього виробничо-територіального комплексу та збалансуван­ня розвитку базових галузей з реальними потребами економіки. Здійснюватимуться конверсія окремих оборонних підприємств із метою використання їх потужностей для випуску цивільної продукції, зокрема товарів народного споживання; проводитиму­ться заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості населен­ня шляхом диверсифікації виробництв, організації громадських робіт, створення нових робочих місць, особливо у шахтарських містах і селищах. Відбуватиметься нарощування потужностей легкої та харчової промисловості.

Поряд з цим значна увага приділятиметься поліпшенню еко­логічної ситуації шляхом впровадження у виробництво безвідхо­дних і маловідходних технологій, перепрофілювання окремих під­приємств, ліквідації териконів, хвосто- і шлакосховищ, відстій­ників, рекультивації порушених земель.

У Східному регіоні України структурна перебудова спрямову­ватиметься на технічне переоснащення та підвищення ефектив­ності роботи підприємств таких галузей спеціалізації, якими є тракторне і сільськогосподарське машинобудування, автомобіль­на, електронна, електротехнічна, харчова промисловість. Збіль­шуватимуться обсяги власного видобутку газу, нафти та продуктів їх переробки.

У перспективі здійснюватиметься конверсія частини виробни­чих потужностей підприємств військово-промислового комплек­су з їх спрямуванням на випуск цивільної продукції. Поряд з цим вдосконалюватиметься спеціалізація сільськогосподарського ви­робництва, підвищуватиметься його товарність та ефективність, набудуть подальшого розвитку переробні галузі. Регіон більш ефективно використовуватиме наявний науково-технічний потен­ціал та переваги прикордонного розташування.

У Центральному регіоні України структурні зрушення в еко­номіці спрямовуватимуться на посилення її соціальної орієнтації, забезпечуватиметься прискорений розвиток АПК, сфери послуг, харчової і легкої промисловості, а також машинобудівних галу­зей — авіабудування, сільськогосподарського машинобудування, радіотехніки і електроніки. Здійснюватиметься реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловос­ті, розвиток наукомістких виробництв на основі науково-тех­нічного і кадрового потенціалу м. Києва. Передбачаються за­ходи щодо вирішення еколого-економічних і соціальних проб­лем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильсь­кій АЕС.

У Поліссі подальшого розвитку набудуть такі галузі спеціалі­зації, як сільськогосподарське машинобудування, приладобуду­вання, видобуток і переробка мінералів, легка та харчова промис­ловість. Проводитиметься реструктуризація АПК у напрямі підви­щення частки харчової та переробної промисловості. Передба­чається розвиток інтенсивного землеробства і тваринництва. Створюватимуться найсприятливіші умови для вирощування суто поліських культур (картоплі, льону-довгунця, хмелю) та їх промислової переробки, а також подальшого розвитку лісо­вого господарства, деревообробної промисловості, промисло­вості будівельних матеріалів.

У Подільському регіоні здійснюватиметься технічна реконст­рукція та модернізація енергетики, сільськогосподарського ма­шинобудування, приладобудування, харчової промисловості. Намі­чено перепрофілювання частини підприємств на випуск техніки для агропромислового комплексу, медицини, товарів народного споживання. Забезпечуватиметься пріоритетний розвиток легкої промисловості, виробництва будівельних матеріалів, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини. Посилиться спеціа­лізація АПК на вирощуванні та переробці цукрового буряка, зер­нових культур, м'яса і молока, поглиблюватиметься ступінь пе­реробки сільськогосподарської продукції.

Структурна перебудова промислового комплексу Карпатсько­го регіону спрямовуватиметься на підвищення питомої ваги сіль­ськогосподарського і автомобільного машинобудування, елект­ронного та електротехнічного виробництва з використанням сучас­них технологій. Здійснюватимуться заходи щодо реконструкції і технічного переозброєння підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, подальшого розвитку та інтенсифікації лісового господарства, лісопромислового комплексу, легкої та харчової промисловості.

У сільському господарстві основна увага приділятиметься розвитку овочівництва, садівництва, виноградарства, м'ясо-молочного скотарства та вівчарства. У господарському комплексі регіону (формуватиметься високорозвинутий рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний комплекс загальнодержавного і міжнарод­ного значення. Розвиватиметься регіональне транскордонне спів­робітництво у рамках єврорегіонів.

У перспективі пріоритетними напрямами розвитку Причорноморського регіону будуть насамперед галузі морегосподарського комплексу — суднобудування та судноремонт, рибне та портове господарство, а також галузі машинобудування для обслуговування агропромислового комплексу, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Передбачається значно підвищити ефективність сільського господарства у виробництві зерна, со­няшнику, овочів, винограду, а також м'яса і молока.

Здійснюватиметься комплекс заходів щодо розселення і об­лаштування раніше депортованих кримських татар та осіб інших національних меншин, які повернулися на постійне проживання у цьому регіоні. Важливим напрямом розвитку регіону є комплекс­не використання рекреаційних ресурсів, створення у 1999 — 2010 роках ефективної індустрії туризму та оздоровчо-ліку­вальних закладів, особливо цілорічного функціонування, у Кри­му, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях.

Література

1. Дорогунцов С. І., Федорищева А. М. Усталеність розвитку еколого-економічного потенціалу України та її регіонів // Економіка Украї­ни. — 1996. — № 7. — С. 4—11.

2. Долішній М. І., Злупко С. М. Концептуальні засади регіональної соціально-економічної політики та її компоненти // Регіональна еко­номіка. — 1997. — № 3. — С. 5—22.